вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2022 р. Справа№ 922/1324/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Токар Т.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.07.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 (повний текст підписано 03.11.2021)
у справі №922/1324/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
Комунальне підприємство "Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького"
про визнання припиненим договору поруки та про визнання припиненими солідарних зобов'язань за кредитним договором
В судовому засіданні 14.07.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №922/1324/21 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 по справі №922/1324/21; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Харківський метрополітен» щодо визнання припиненим договору поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», КП «Харківський метрополітен» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького» та визнання припиненими солідарних зобов'язань КП «Харківський метрополітен» за кредитним договором № К-03-2/553 від 17.06.2011 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та КП Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького».
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» (КП «Харківський метрополітен», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відповідач), у якому заявлені вимоги:
- визнати припиненим договір поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», КП «Харківський метрополітен» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького»;
- визнати припиненими солідарні зобов'язання КП «Харківський метрополітен» за Кредитним договором №К-03-2/553 від 17.06.2011 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що узгоджений у відповідності до вимог чинного законодавства України строк поручительства КП «Харківський метрополітен» за договором поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як кредитором, КП «Харківський метрополітен» як поручителем та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» як позичальником, в забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №К-03-2/553 від 17.06.2011, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» закінчився 17.06.2017, внаслідок того, що позивач як поручитель не надавав своєї згоди на відстрочення виконання зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором з 17.06.2017 до 17.06.2020, що призвело до збільшення відповідальності поручителя у зв'язку зі збільшенням періоду, за який нараховуються проценти за користування коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки тощо, а відповідні зміни до договору поруки сторонами не вносились.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 направлено позовні матеріали №922/1324/21 до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 922/1324/21 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з врахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.01.2021 (оприлюднена 16.03.2021) у справі № 522/1528/15-ц, виходив з наступного:
- на день відкриття провадження у даній справі (№922/1324/21) про визнання Договору поруки припиненим, вже було відкрито провадження у справі №922/2951/20 про стягнення грошових коштів за цим же договором поруки;
- оскільки у справі № 922/2951/20 суд розглядає спір про стягнення з позичальника та поручителя коштів на підставі Кредитного договору та Договору поруки, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування у зв'язку із припиненням поруки;
- визначений у даній справі (№ 922/1324/21) позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненим договору поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 та визнання припиненими солідарних зобов'язань Комунального підприємства «Харківський метрополітен» за Кредитним договором №К-03-2/553 від 17.06.2011, не є належним способом захисту прав позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі позивач (КП «Харківський метрополітен») вважає рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 по справі № 922/1324/21 необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд при винесенні рішення не розглядав обставини справи, на які посилався позивач, не надав їм правової оцінки, а обґрунтовував рішення посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Згідно доводів апеляційної скарги:
- обставини справи, викладені у постанові Верховного Суду та обставини по справі, що оскаржується, не є тотожними, а саме: справа №522/1528/15-ц за позовом поручителя про припинення договору поруки розглядалася після набрання законної сили рішенням господарського суду про солідарне стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, забезпеченим цим договором поруки; поручитель у цій справі не оскаржив рішення про солідарне стягнення боргу, а пізніше подав позов про визнання договору поруки припиненим, задоволення якого призвело б до правової невизначеності, на думку суду, та було б домаганням нового слухання вже вирішеної справи;
- в постанові суду №522/1528/15-ц винесено дві окремі думки п'яти суддів, які не погодилися з висновками суду, так як вказана постанова суперечить практиці Верховного Суду, викладеній в інших постановах: від 23.01.2019 у справі №372/3/16-ц, від 17.07.2019 у справі №757/306/17-ц та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, в яких суд зробив протилежний висновок, відповідно до якого наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо припинення поруки, якщо в судових рішеннях про стягнення заборгованості питання щодо припинення поруки не вирішувалося;
- справа про стягнення заборгованості за кредитним договором, поручителем по якому є КП «Харківський метрополітен», що розглядається в Господарському суді Харківської області, не містить вимог щодо припинення поруки; КП «Харківський метрополітен» звертався з зустрічним позовом щодо визнання поруки припиненою в рамках цього провадження, але в позові було відмовлено у зв'язку з пропуском строків його подання; тому у судовому процесі про стягнення банком заборгованості вже немає можливості заявити вимоги про припинення поруки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №922/1324/21.
Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства "Харківський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №922/1324/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
10.01.2022 матеріали справи №922/1324/21 були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
09.02.2022 від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено оригінал платіжного доручення від 02.02.2022 №455 на суму 3405,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Харківський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 922/1324/21, розгляд справи призначено на 31.03.2022.
Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Отже, судове засідання 31.03.2022 у справі №922/1324/21 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 14.07.2022.
До справи під час апеляційного провадження відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 08.07.2022 із клопотанням про поновлення процесуального строку, який колегією суддів поновлений в судовому засіданні 14.07.2022).
У відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги КП «Харківський метрополітен» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 по справі № 922/1324/21; рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2021 по справі № 922/1324/21 залишити в силі.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 про призначення справи до розгляду на 14.07.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронну адресу представників сторін, зазначених в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.
Крім того, інформація щодо призначення розгляду даної справи на 14.07.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України за посиланням: https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1272433/.
Відповідач в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.07.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 14.07.2022 не з'явився, 13.07.2022 до суду поштовим відправленням надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено, оскільки забезпечення присутності представника в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, поважних причин з яких не може бути здійснено судовий розгляд справи у відповідності до норм процесуального закону суду не повідомлено і таких не встановлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Харківської міської ради від 18.05.2011 №301/11 «Про надання згоди КП «Харківський метрополітен» на укладення договорів фінансової поруки за зобов'язаннями КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» надано згоду Комунальному підприємству «Харківський метрополітен» на укладення договорів фінансової поруки за зобов'язаннями Комунального підприємства «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» за договорами про відкриття кредитних ліній, кредитів, акредитивів, гарантій.
17.06.2011 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі - Банк) та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» (позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії №К-03-2/553 (надалі - Кредитний договір).
За змістом п. 2.2 Кредитного договору, датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 17.06.2015.
17.06.2011 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (кредитор), КП «Харківський метрополітен» (поручитель) та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» (позичальник) укладено договір поруки №П-03-2/554 (надалі - Договір поруки).
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданій позичальнику невідновлювальній мультивалютній кредитній лінії з лімітом 250000000,00 грн.; процентів, нарахованих за користування кредитом (у тому числі, у разі прострочення зобов'язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом); неустойки (штрафу, пені); збитків, завданих кредиторові, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і не сплачених позичальником сум кредитору.
Пунктом 2.2 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.
Договором про внесення змін та доповнень №П-03-2/554/1 від 08.08.2011 до Договору поруки вносилися зміни щодо порядку здійснення розрахунків та можливості договірного списання коштів з рахунків поручителя.
Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 №1869/15 «Про надання згоди комунальному підприємству «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» на внесення змін до Кредитного договору» надано згоду КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» на продовження строку дії Кредитного договору до 17.06.2017, а також надано згоду КП «Харківський метрополітен» як фінансовому поручителю за зобов'язаннями КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» на забезпечення зміненого основного зобов'язання за Кредитним договором про відкриття про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії.
17.06.2015 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» укладено договір про внесення змін та доповнень №К-03-2/553-17062015 до Кредитного договору №К-03-2/553 від 17.06.2011.
У вказаному договорі про внесення змін сторони погодили викласти п. 2.1 Кредитного договору в редакції, відповідно до якої Банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної траншевої кредитної лінії з максимальним лімітом 11500000,00 євро, а також погодили, що кінцевий термін повернення кредитних коштів - не пізніше 17.06.2017 (включно).
17.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (кредитор), Комунальним підприємством «Харківський метрополітен» (поручитель) та Комунальним підприємством «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» (позичальник) укладено Договір про внесення змін та доповнень №П-03-2/554-17062015/п1 до Договору поруки, яким, зокрема, п.п. 1 п. 2.1 Договору поруки викладено в такій редакції: поручитель, відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредитору заборгованості за наданою позичальнику невідновлювальної мультивалютної траншевої кредитної лінії з лімітом 11500000,00 євро.
Рішенням Харківської міської ради від 20.06.2018 №1154/18 «Про надання згоди комунальному підприємству «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» на внесення змін до Кредитного договору під заставу (іпотеку) майна, що належить територіальній громаді міста Харкова» надано Комунальному підприємству «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» згоду на продовження строку погашення кредиту за Кредитним договором про відкриття мультивалютної невідновлювальної траншевої кредитної лінії №К-03-2/553, укладеним з ПАТ «Промінвестбанк» 17.06.2011, на строк 24 місяці (до 17.06.2020), та надано дозвіл Комунальному підприємству «Харківський метрополітен» як фінансовому поручителю за зобов'язаннями Комунального підприємства «Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького» на укладення додаткової угоди до Договору поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 з метою забезпечення змінених зобов'язань за Кредитним договором про відкриття мультивалютної невідновлювальної траншевої кредитної лінії від 17.06.2011 №К-03-2/553.
03.07.2018 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Комунальним підприємством «Центральний парк культури та відпочинку імені М.Горького» укладено договір про внесення змін та доповнень №К-03-2/553-03072018 до Кредитного договору №К-03-2/553 від 17.06.2011.
Вказаним договором про внесення змін сторони погодили викласти п. 2.2 Кредитного договору в редакції, відповідно до якої кінцевий термін повернення кредитних коштів - не пізніше 17.06.2020 (включно); позичальник здійснює повернення кредитних коштів шляхом перерахування коштів на рахунок №37395620310728/980 для погашення заборгованості у гривні в загальній сумі 45040978,64 грн та на рахунок №37394620310729/978 для погашення заборгованості у євро в загальній сумі 7597954,58 євро частинами відповідно до наведеного графіку погашення заборгованості у євро та гривні.
Під час вирішення спору, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання поруки за Договором поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 припиненою у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а також у зв'язку з тим, що кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції враховував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.01.2021 (оприлюднена 16.03.2021) у справі № 522/1528/15-ц та відповідно дійшов наступних висновків:
- визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності;
- для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);
- задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним;
- якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту;
- зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання;
- наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений;
- аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася;
- застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите;
- ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин:
- у вересні 2020 року (тобто до відкриття провадження у даній справі) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького» (як позичальника) та КП «Харківський метрополітен» (як поручителя за Договором поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011) заборгованості за Кредитним договором про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № К-03-2/553 від 17.06.2011 в сумі 6560797,62 евро та 52768160,49 грн.;
- ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2020 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №922/2951/20;
- із відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2021, у справі №922/2951/20 призначено судову економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено;
- на день відкриття провадження у даній справі (№922/1324/21) про визнання Договору поруки припиненим, вже було відкрито провадження у справі №922/2951/20 про стягнення грошових коштів за цим же договором поруки;
- оскільки у справі №922/2951/20 суд розглядає спір про стягнення з позичальника та поручителя коштів на підставі Кредитного договору та Договору поруки, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування у зв'язку із припиненням поруки;
- визначений у даній справі (№922/1324/21) позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненим договору поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 та визнання припиненими солідарних зобов'язань Комунального підприємства «Харківський метрополітен» за Кредитним договором №К-03-2/553 від 17.06.2011, не є належним способом захисту прав позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Предметом заявленого позову є вимоги позивача про визнання припиненим договору поруки №П-03-2/554 від 17.06.2011 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», КП «Харківський метрополітен» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького», а також визнати припиненими солідарні зобов'язання КП «Харківський метрополітен» за Кредитним договором №К-03-2/553 від 17.06.2011 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (пункт 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону).
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
- для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: - кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; - особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);
- спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права;
- застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите;
- у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту;
- ухвалення судом рішення у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
- за висновками Великої Палати Верховного Суду застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є неналежним, як у випадку, коли такий спір суд уже вирішив, так і у випадку, коли кредитор ініціював судовий процес і провадження було відкрите.
Таким чином, з врахуванням вказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду, та враховуючи, що у провадженні Східного апеляційного господарського суду перебуває справа №922/2951/20 (11.03.2021 у справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження) про стягнення з позичальника та поручителя коштів на підставі Кредитного договору та Договору поруки, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування у зв'язку із припиненням поруки, тому заявлені вимоги у даній справі про визнання припиненим договору поруки та визнання припиненими солідарні зобов'язання не є ефективним способом захисту права, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором, поручителем по якому є КП «Харківський метрополітен», яка розглядається в Господарському суді Харківської області, не містить вимог щодо припинення поруки; і у вказаному судовому процесі про стягнення банком заборгованості вже немає можливості заявити вимоги про припинення поруки.
В силу положень ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В апеляційній скарзі не наведено, які саме вимоги чинного законодавства передбачають підтвердження виключно судовим рішенням визнання припиненим договору поруки та визнання припиненими солідарних зобов'язань; натомість зазначені доводи про наявність таких підстав можуть та мають бути оцінені та враховані в межах розгляду справи про стягнення боргу, зокрема, при доведенні обставин відсутності підстав для його нарахування у зв'язку із припиненням поруки.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачу в позові з підстави обрання ним неналежного способу захисту своїх прав.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційний господарський суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи позивача не спростовують зроблених судом висновків про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №922/1324/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №922/1324/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Харківський метрополітен".
4. Матеріали справи №922/1324/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 03.10.2022.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська