Справа №760/30487/21
2/760/771/22
03 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Оксюти Т.Г.
при секретарі - Горупа В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 в розмірі 9988,30 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 02.07.2010 вона з відповідачем перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина після розірвання шлюбу і по даний час проживає з позивачем.
Позивач зазначає, що за період з 01.10.2020 по 31.10.2021 нею було понесено додаткові витрати на дитину на загальну суму 19976,60 грн., що складається із такого: витрати на ліки в розмірі 3804,60 грн.; витрати на проведення лабораторних досліджень в розмірі 1350,00грн.; витрати на офтальмологічне лікування в розмірі 6059,00грн.; витрати на ортопедичне взуття в розмірі 2955,00грн.; стоматологічне лікування та корегування в розмірі 5808,00грн.
На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача половину від понесених позивачем додаткових витрат у розмірі 9988,30 грн.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2021 відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.
У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що з 02.07.2010 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2014 було розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина після розірвання шлюбу проживає з позивачем.
Позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 9988,30 грн., на що слід зазначити наступне.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року, та набула чинності для України 27.09.1991 року, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2014 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи з 25.10.2013 і до повноліття дитини.
За правилами статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за період з 01.10.2019 р. по 31.10.2021 р. позивачем були понесені наступні додаткові витрати на утримання дитини.
Відповідно до копій чеків по оплаті лікарських препаратів, записів лікарів в медичній картці та відомостей з системи Хелсі вбачається, що за період з 01.10.2019 р. по 31.10.2021 р. неповнолітня ОСОБА_3 неодноразово хворіла і на її лікування за вказаний період часу позивачем було витрачено 3804,60 грн.
Також вбачається, що двічі під час хвороб ОСОБА_3 були зроблені лабораторні дослідження в лабораторіях - з підозрою на ковід19 та для вірного призначення ліків, на загальну суму 1350,00грн.
На проходження офтальмологічних курсів лікування неповнолітньої ОСОБА_3 позивачем було витрачено 6059,00грн.
Також за вказаний період часу позивачем двічі було придбано дитині спеціальне ортопедичне взуття на загальну суму 2955,00грн.
Крім того, в вересні-жовтні 2021 року в стоматології «Лірамед» дитині було проведено лікування зубів з хірургічним видаленням, установка зубної пластини для корегування прикусу. За вказані медичні послуги позивачем було сплачено 5808,00 грн.
Таким чином, за період з 01.10.2020 по 31.10.2021 позивачем були понесено додаткові витрати на дитину на загальну суму 19976,60 грн.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано до суду доказів прийняття участі у додаткових витратах на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).
Пунктом 18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 постановлено, до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Проте, в окремих випадках, через особливі обставини (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо) потрібні значні додаткові витрати. Тому розмір додаткових витрат, що стягуються повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Відповідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що позивачем за період з 01.10.2020 по 31.10.2021 були понесені додаткові витрати на дитину на загальну суму 19976,60 грн., що складається із таких витрат, а саме: ліки в розмірі 3804,60 грн.; проведення лабораторних досліджень в розмірі 1350,00грн.; офтальмологічне лікування в розмірі 6059,00грн.; ортопедичне взуття в розмірі 2955,00 грн.; стоматологічне лікування та корегування в розмірі 5808,00грн.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1/2 частина від понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 9988,30 грн., є обґрунтованою, доведеною, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 180, 185 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 9988,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя