ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3543/22
провадження № 2/753/4397/22
"30" вересня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 887,99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.04.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Однак, відповідач належним чином зобов'язання за укладеним кредитним договором не виконував, у зв'язку із чим у неї за період з 31.12.2018 по 31.12.2021 утворилася заборгованість у розмірі 52 887,99 грн., яка складається із індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 35 406,90 грн., та 3% річних від простроченої суми у розмірі 17 481,09 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 16.05.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за адресою реєстрації місця проживання.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суддя встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом установлено, що 19.04.2012 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 17).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Банком зобов'язання за договором виконались, а саме відповідачу були надані кредитні кошти. Однак, позичальник порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з нього заборгованість в сумі 52 887,99 грн., яка складається із індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 35 406,90 грн., та 3% річних від простроченої суми у розмірі 17 481,09 грн
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, згідно з частиною 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачем самостійно обрано підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги та докази, якими позивач ці вимоги обґрунтовує.
Так, на обґрунтування своїх вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України позивачем до позовної заяви було долучено здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, а також виписку за договором.
Разом з тим, з метою перевірки доводів позивача щодо підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України суду необхідно перевірити чи дійсно прострочив відповідач виконання грошового зобов'язання та який період прострочення. Однак доказів, які б підтверджували наявність у відповідача заборгованості за договором від 19.04.2012 та її розмір, позивачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню як необґрунтовані та недоведені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 536, 625, 626, 634, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 272 - 278, 354-356 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 30.09.2022