Справа № 214/11040/21
1-кп/214/448/22
Іменем України
28 вересня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021040000000771 від 28.10.2021 року),-
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні 28 вересня 2022 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали. Прокурор зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово вчиняв правопорушення , пов"язані з порушенням ПДР, тому може продовжити свою злочинну діяльність, судом не досліджені усі докази, тому обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню. .
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, заперечували проти клопотання прокурора, просили відмовити у його задоволенні.
Обвинувачений крім того зазначив, що від поліції чи суду ніколи не переховувався, має родину, маленьку дитину, дружині важко у воєнний час самостійно про неї турбуватись. Він не є військовозобов"язаним.
Захисник також вказав на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв"язки. позитивно характеризується. Апеляційним судом 19.04.2022 року переглядалась попередня ухвала суду по забожному заходу, але в задоволені апеляції було відмовлено.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо, підтримали клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 286-1 КК України за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами від 5 до 10 років.
Судом встановлено, що станом на 28 вересня 2022 року наявні ризики, передбачені пунктами 1,3, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин за обтяжуючих вину обставин - у стані алкогольного сп'яніння, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_8 має закордонний паспорт, не є військовозообов"язаний, у зв'язку з чим з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі країни.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 усвідомлює, що в результаті вчиненого ним злочину спричинено тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, однак завдані злочином збитки ніяким чином потерпілим не відшкодував.
Крім того, існують ризики впливу на свідків, експертів, та потерпілих у кримінальному провадженні. На теперішній час свідки та потерпіла сторона не допитані безпосередньо судом, що свідчить про те, що ризик впливу на свідків та потерпілих залишається.
В свою чергу, суд не погоджується з доводами прокурора, про те що обвинувачений ОСОБА_8 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки останній раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, до затримання був офіційно працевлаштований, тобто мав постійне та легальне джерело доходів.
Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку суду не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу, суд враховує мету і підстави застосування запобіжного заходу, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу під час судового розгляду, які до цього часу не відпали і не зменшились, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати та потерпілих , свідків, та експертів, які на даний час не допитані, а також те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, а отже не має міцних соціальних зв'язків та джерела для існування.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1,3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду, незаконно впливати та потерпілих , свідків, та експертів, які на даний час не допитані, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 26 листопада 2022 року.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 26 листопада 2022 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 29 вересня 2022 року о 13-15 годині .
Головуючий суддя ОСОБА_1