справа №176/1794/22
провадження №2/176/723/22
04 жовтня 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Крамар О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
02 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він, починаючи з 16 грудня 2005 року по 19 березня 2021 року працював в Інгульській шахті, яка є структурним підрозділом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, що підтверджується трудовою книжкою. За весь період своїх трудових відносин з відповідачем він займав різні посади, а саме був прийнятий на роботу підземним гірником з повним робочим днем на підземних роботах по четвертому розряду; 12.05.2008 року переведений підземним учнем машиніста електровозу з повним робочим днем у підземних умовах; 20.06.2008 року переведений підземним машиністом електровозу, зайнятий повний робочий день на підземних роботах по п'ятому розряду; 21.09.2009 року переведений підземним машиністом електровозу, на період роботи на електровозі 14-КР по шостому розряду, зайнятий повний робочий день на підземних роботах.
19.03.2021 року, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, позивача було звільнено у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Зазначене підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 за № 24, копію якої додано до позовної заяви.
Тривалі трудові правовідносини позивача з відповідачем в шкідливих умовах праці негативно вплинули на стан здоров'я ОСОБА_1 , та призвели до незворотних несприятливих наслідків для останнього у вигляді встановлення йому хронічного професійного захворювання.
З 2018 року ОСОБА_1 турбує біль у великих суглобах кінцівок, з 2020 р. - біль в хребті. Через що з 30.07.2018 р. по 10.08.2018 р. позивач проходив амбулаторне лікування з діагнозом остеоартроз обох ліктьових та колінних суглобів 1-2 ст., стійкий больовий синдром.
З 25.08.2020 р. по 04.09.2020 р. та з 21.12.2020 р. по 31.12.2020 р. позивач проходив амбулаторне лікування з діагнозом остеохондроз хребта. Остеохондроз ліктьових та колінних суглобів 1-2 ст., стійкий больовий синдром.
Надалі неодноразово (з 05.01.2021 р. по 18.01.2021 р.; з 29.01.2021 р. по 08.02.2021 р.) лікувався на стаціонарі з діагнозом розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів. Дискогенна двобічна цервікокраніобрахіалгія та дискогенна радикулопатія Ь5-81 з акцентом ліворуч, нейротрофічні прояви у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, часто рецидивуючий перебіг, виражений больовий синдром з м'язово-тонічними проявами.
З 09.02.2021 р. по 19.02.2021 р. проходив амбулаторне лікування з діагнозом двосторонній гонартроз 1-2 ст. Остеоартроз обох ліктьових суглобів 1-2 ст., фаза загострення., больовий синдром.
З 26.02.2021 р. по 04.03.2021 р. проходив стаціонарне лікування з діагнозом радикулопатія шийна та п/крижова, хронічний, часто рецидивуючий перебіг, на фоні розповсюдженого остеохондрозу хребта, з переважним ураженням шийного та поперекового відділів, стадія загострення, больовий синдром вираженого ступеню з значними м'язово-тонічними та статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях. Вегето-сенсорна полінейропатія верхніх та нижніх кінцівок, виражений больовий корінцевий синдром з м'язово-тонічними проявами. Хронічний двобічний кохлеоневрит.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного захворювання від 20.05.2021 р. за № 939, ОСОБА_1 встановлено остаточний діагноз: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: виражений периферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з плірадикулонейропатією на шийному (С5, С6, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
З огляду на викладене вбачається, що постійні проблеми зі здоров'ям позивача створили та продовжують створювати для нього потребу в постійному лікуванні та медичному нагляді, у зв'язку з чим в червні 2021 року було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт за формою П-4, копія якого додається.
За результатами розслідування встановлено (п. 17 Акта), що професійне захворювання винило за обставин роботи в шкідливих та важких умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК» при виконанні функціональних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату, вібрації, шуму, пилу при застосуванні машин,механізмів, інструментів: Електровоз КР-14, робота якого обумовлена конструктивними особливостями, передбаченими заводом виробником.
Згідно п. 18 Акта причинами виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 стала робота протягом 15 років 3 місяці та 3 днів у цеху в умовах впливу шкідливих факторів: рівня вібрації загальна транспортна - до 109 дБ при нормі 107 дБ, локальна - до 97 дБ при нормі 112 дБ; запиленості повітря робочої зони: пил (кремнію диоксид кристалічни) при вмісті в пилу від 10 до 70% III клас небезпеки до 2,3 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3; рівень виробничого шуму до 94 дБА при нормі 80дБА; мікроклімат: температура повітря робочої зони + 10,0 оС при нормі +13+19 оС; рівень відносної вологості повітря 90% при нормі < 75%.
Враховуючи вказане, комісією було встановлено, що постійний вплив шкідливих факторів на здоров'я позивача під час виконання ним робочих обов'язків призвів до виникнення в нього професійного хронічного захворювання.
В подальшому ОСОБА_1 пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії, яка 01.07.2022 р. встановила йому 60% втрати професійної працездатності та III групу інвалідності безтерміново. Зазначене підтверджується копією довідки, що додається до позову
Зі місту вищевказаної довідки також вбачається, що позивач потребує амбулаторного та стаціонарного лікування, санаторно-курортного лікування один раз на три роки.
Таким чином, вказане комплексне професійне захворювання спричинило невідворотні негативні наслідки для позивача щодо стану його здоров'я, вплинуло на відновлення нормального стану здоров'я, та створило можливість виключно для підтримання захворювання у стадії ремісії, щоб не допустити погіршення.
Враховуючи викладене, робота позивача у відповідача при недосконалому технологічному процесі, призвела до виникнення у нього хронічного професійного захворювання, яке зрештою призвело до виникнення у нього хронічного професійного захворювання, яке назавжди змінило життя ОСОБА_1 та призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав забезпечити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Також, статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи викладене, відповідач несе прямий обов'язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, оскільки ним не створено на робочому місці позивача такі умови праці, які б відповідали вимогам нормативно-правових актів.
Звертаючись до суду з даним позовом та визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходить з такого.
Ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 60%.
В п. постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6500 гривень.
За вказаного, позивач вважає виваженим і справедливим визначити розмір моральної шкоди на рівні 60-ти мінімальних заробітних плат, а саме: 390 000 грн. (60 х 6500 грн.).
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14.09.2022 року на адресу суду, від представника ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивач в період з 16 грудня 2005 року по 19 березня 2021 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» за професіями «підземний гірник» та «підземний машиніст електровозу».
Наказом від 19.03.2021 року № 96 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку із
виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає
продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. На підтвердження законності позовних вимог посилається на довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 20.07.2022 року, в якій визначено, що позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 14.06.2021 р. № 18/607 Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», враховуючи заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021 року про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв'язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», яку він оцінив у 7500 грн., було виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову виплату у розмірі 6037,50 грн., з урахуванням сплачених ДП "Схід ГЗК" податків, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної профзахворюванням, що підтверджується договором та платіжним дорученням №1362 від 13.07.2021 року.
Відповідно до частини 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом). Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 р. у справі №641/8857/17.
Частиною 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України також визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Враховуючи викладене та керуючись частиною 5 ст. 23 ЦК України ДП "Схід ГЗК" просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я відмовити у повному обсязі.
Відповідь на відзив позивачем не подано.
Оскільки розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суд, дослідивши подані сторонами докази, на підтвердження обставин, на які посилаються, матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до трудової книжки, виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно працював: починаючи з 16 грудня 2005 року по 19 березня 2021 року працював на Інгульській шахті, яка є структурним підрозділом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується трудовою книжкою. За весь період трудових відносин позивач займав різні посади, зокрема підземний гірник та підземний машиніст електровозу по 6 розряду. 19 березня 2021 року позивач звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України./а.с.13-14/.
По факту виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 14 червня 2021 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Розслідування проводилось уповноваженою комісією: Голова комісії - Л.О. Ліпко-Гречуха - заступник начальника відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Кіровоградській області; члени комісії: С.М. Бондаренко - страховий експерт з охорони праці Кіровоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області; І.В. Пасічник - юрисконсульт юридичної служби відповідача; М.В. Мельник - голова профкому Інгульської шахти ДП "Схід ГЗК", представник вищого органу Східної об'єднаної організації Атомпрофспілки; О.М. Лунгу - завідувач відділення профілактики Комунального некомерційного підприємства «Поліклінічне об'єднання» міської ради м. Кропивницького»; В.В. Вахрушев - член профкому Інгульської шахти ДП "Схід ГЗК"; Ю.А. Тарнавський - в.о. начальника відділу охорони праці Інгульської шахти ДП "Схід ГЗК".
Комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання за таким діагнозом: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: виражений периферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному (С5, С6, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Комісією в п. 12 Акту встановлено, що загальний стаж становить 17 років 00 місяців 00 днів, а стаж роботи в цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 15 років 03 місяці 03 дні.
Крім того, Комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці (п. 13 зазначеного вище акту), та визначено що він підпадав під дію шкідливих факторів: вібрації, пилу, шуму, що перевищували ГДР.
Зважаючи на визначені шкідливі умови праці, комісією були встановлені обставини за яких у позивача виникло професійне захворювання ( п. 17 Акту): робота в шкідливих та важких умовах праці на Інгульській шахті ДП "Схід ГЗК" при виконанні функціональних обов'язків в умовах несприятливого мікроклімату, вібрації, шуму, пилу при застосуванні машин, механізмів, інструментів: електровоз К-14, робота якого обумовлена конструктивними особливостями, передбаченими заводом виробником.
В п. 18 Акту комісією встановлені причини виникнення професійного захворювання:
1) рівень вібрації (загальна транспортна) до 109 дБ при нормі 107 дБ;
(локальна) до 97 дБ при нормі 112 дБ
2) запиленість повітря робочої зони: пил (кремнію діоксин кристалічний (SiO2) при вмісті в пилу від 10 до 70 % ІІІ клас небезпеки до 2,3 мг/м3 при нормі - 2,0 мг/м3;
3) рівень виробничого шуму до 94 дБА при нормі 80 дБА;
4) мікроклімат:
Температура повітря робочої зони: + 10,0 °С при нормі +13 +19 °С;
Рівень відносної вологості повітря 90% при нормі до 75%. /а.с.18-19/
Усі вище вказані обставини стали причиною виникнення та розвитку у позивача хронічного професійного захворювання, діагноз якого вперше встановлений медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" м. Кривий Ріг від 20.05.2021 року. /а.с.15-16/
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії № 085257 Серії 12 ААА від 20 липня 2022 року позивачу встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - 60% та відповідно до довідки МСЕК № 577727 серії 12 ААБ від 20 липня 2022 р. йому встановлена третя група інвалідності, безтерміново. /а.с.23, 24/
Позивачем надано виписку з медичної карти амбулаторного хворого, яка підтверджує перебування ОСОБА_1 з 28.12.2021 року по 06.01.2022 року на лікуванні у медичному закладі /а.с.21-22/.
Позивач у позові посилається на те, що вказане комплексне професійне захворювання спричинило невідворотні негативні наслідки щодо стану його здоров'я, вплинуло на відновлення нормального стану здоров'я, та створило можливість виключно для підтримання захворювання у стадії ремісії, щоб не допустити погіршення. Враховуючи викладене, робота позивача у відповідача при недосконалому технологічному процесі, призвела до виникнення у нього хронічного професійного захворювання, яке зрештою призвело до виникнення у нього хронічного професійного захворювання, яке назавжди змінило життя ОСОБА_1 та призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що згідно договору про відшкодування моральної шкоди від 14.06.2021 р. № 18/607 Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», враховуючи заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021 року про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв'язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК» було виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову виплату у розмірі 6037,50 грн., з урахуванням сплачених ДП "Схід ГЗК" податків, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної профзахворюванням, що підтверджується договором та платіжним дорученням №1362 від 13.07.2021 року.
На думку відповідача, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом). Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 р. у справі №641/8857/17. Частиною 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України також визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
14.06.2021 р. між Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування моральної шкоди № 18/607. Відповідно до зазначеного договору, на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.06.2021 року про виплату йому одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди в зв'язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», сторони узгодили виплату ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок отриманого ним професійного захворювання суму у розмірі 7500 грн. Сторони узгодили, з чим погодився позивач, що ДП «СхідГЗК» сплачує ОСОБА_1 одноразово у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання 7500 грн. Сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь будь-яких інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з ДП «СхідГЗК». ДП «СхідГЗК» зобов'язується сплатити виплату ОСОБА_1 у розмірі 7500 грн. у відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок всіх отриманих профзахворювань встановлених та можливо встановлених у майбутньому за реквізитами. ОСОБА_1 просить ДП «СхідГЗК» здійснити утримання визначених законодавством податків і зборів з сум моральної шкоди, що відшкодовується підприємством за цим Договором. /а.с.42-43/. Позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови договору, підписав договір, зазначив, що у майбутньому претензій до ДП «СхідГЗК» щодо відшкодування йому моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням не матиме.
Відповідно до платіжного доручення від 13.07.2021 року №1362 ОСОБА_1 сплачено 6037 грн., з урахуванням сплачених ДП «СхідГЗК» податків у відшкодування моральної шкоди заподіяної профзахворюванням на підставі договору /а.с.43/
У своїй письмовій заяві від 02.06.2021 року, адресованій ДП «СхідГЗК», ОСОБА_1 просить розглянути можливість виплатити йому одноразову грошову виплату як відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням яку оцінює у 7000 грн. /а.с.41-42/.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 погодився на сплату йому одноразово у відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням на ДП «СхідГЗК» у сумі 7500 грн., про що укладено договір про відшкодування шкоди. Отримав таку виплату одноразово, з урахуванням сплати відповідачем ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням. ОСОБА_1 у договорі зазначив, що відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум з ДП «СхідГЗК» по відшкодуванню моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням.
Таким чином, позивач скористався правом на одноразове відшкодуванню моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням.
Тому суд бере до уваги доводи відповідача, які належним чином обґрунтовані доказами.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Тобто у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом).
Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 р. у справі №641/8857/17.
Позивачем не спростовані доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
За вище вказаних обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити. Судові витрати слід залишити за рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 04.10.2022 року.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 (зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ).
- Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ юридична адреса: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 2)
Суддя