Справа № 210/3015/22
Провадження № 3/210/1378/22
іменем України
"29" вересня 2022 р.
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Відділення поліції №2 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України перебуває у декретній відпустці, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 184 КУпАП.
Згідно з протоколом серії ВАВ № 083812 від 20.09.2022, гр. ОСОБА_2 , 1993 р.н., не виконує батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виразилося у події 31.08.2022 року о 20:53 год. по АДРЕСА_1 , а саме: жахливих умов проживання, діти сплять на підлозі, батьки на ліжку, також батько знаходився у наркотичному сп'янінні, мати- алькогольному, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП. Згідно бази ІПНП притягалась до відповідальності протягом року за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
До початку судового засідання від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, вину визнає в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 184 ч. 2 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року, N 2402-III, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не правозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно з протоколом серії ВАВ № 083812 від 20.09.2022 року, громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого діти залишились без батьківського піклування, вчинене повторно, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП.
Згідно рапорту помічника чергового ВП № 2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Больби А.П. 31.08.2022 року о 20-53 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , чути сварку там де є маленькі діти.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Ухилення від виконання батьками свого обов'язку із виховання дитини має бути умисним, що відповідає суб'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.
З суб'єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання.
Між тим, жодних доказів того, що ОСОБА_1 навмисно ухилилася від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого діти залишились без батьківського піклування до матеріалів справи не долучено.
Крім того, жодних доказів того, що діти проживають у жахливих умовах, що діти сплять на підлозі, а також що ОСОБА_2 знаходилася у стані алкогольного сп'яніння на момент події, як і батько знаходився у наркотичному сп'янінні матеріалами справи не підтверджуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, суддя виходить з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Протоколом про адміністративне правопорушення фіксуються обставини вчиненого правопорушення, які повинні бути підтверджені іншими доказами і які мають бути долучені до протоколу.
Крім того, для того, щоб процесуальні документи, такі як протокол про адміністративне правопорушення в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, вони мають відповідати нормам адміністративно-процесуального законодавства та відповідати нормативно встановленій процесуальній формі.
Оформлення адміністративно-процесуальних документів здійснюється поліцейським на підставі: Кодексу України про адміністративні правопорушення (розділ ІV); Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції (наказ МВС України від 06.11.2015 № 1376);
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що протокол складений 20.09.2022 року, в тому разі, як сама подія була вчинена 31.08.2022 року.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, органом, який склав протокол, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення на цю особу адміністративного стягнення.
З огляду на те, що провадження по справі підлягає закриттю, судовий збір не сплачується.
Керуючись ст. ст. 34, 35, 41, 184, 245, 280, 283 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: Р. Є. Скотар