Дата документу 06.09.2022 Справа № 334/3284/22
Єдиний унікальний №334/3284/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_5
Провадження №11-кп/807/1182/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_6
Категорія ст.199 КПК України
06 вересня 2022 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
при секретарі ОСОБА_9,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Магдебург, Німеччина, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого місця проживання не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.263 КК України,
за участю обвинуваченого ОСОБА_1 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_11 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2022 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 жовтня 2022 року включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_11 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд в порушення ч.1 ст.315 КПК України, провів підготовку до судового розгляду - розглянув клопотання сторін про продовження та зміну запобіжного заходу, тобто фактично прийняв до розгляду справу, яку сам направив для визначення підслідності. Дані дії суд міг вчинити лише за відсутності підстав, вказаних зокрема в п.4 ч.3 ст.314 КПК України, а саме направленні обвинувального акту для визначення підсудності.
Сторона захисту посилається на необґрунтованість підозри, виходячи з такого.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307, ч.1 ст.263 КК України, а саме у зберіганні з метою збуту за місцем мешкання наркотичних засобів та бойових припасів. Факт вчинення даних кримінальних правопорушень був виявлений слідчим під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження щодо дій іншої особи за №120220820500000300 від 09 лютого 2022 року ( Фабула: «09 лютого 2022 року ОСОБА_2 повідомив, що малознайома особа на ім'я ОСОБА_3 збуває наркотичні речовини на території Дніпровського району м.Запоріжжя», витяг долучений до матеріалів справи у суді першої інстанції).
Незважаючи на виявлення під час обшуку ознак злочину, причому на території, підслідній іншому органу досудового розслідування - СВ ВП №3 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області, слідчий, грубо ігноруючи вимоги ст.214 КПК України, вніс дані про виявлення під час обшуку наркотичних речовин та патронів за місцем мешкання ОСОБА_1 до ЄРДР лише 06 липня 2022 року, вже після пред'явлення ОСОБА_1 підозри. Лише цього дня і була визначена підслідність цього провадження саме за СВ Запорізького РУП.
Вважає, що з урахуванням того, що дані про виявлення у ОСОБА_1 за місцем мешкання наркотичних засобів та боєприпасів були внесені до ЄРДР за номерами 120220820500001107 та 12022020500001108 лише 06 липня 2022 року, первісний ЄРДР 120220820500000300 стосувався особи на ім'я ОСОБА_3 та не має відношення до вилученого під час обшуку у ОСОБА_4 , то усі слідчі дії, зокрема і повідомлення про підозру ОСОБА_4 , виконані до 06 липня 2022 року - були виконані незаконно та повинні бути визнані недопустимими доказами.
Відповідно до положень ч.2 ст.178 КПК України, підставою для застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання в суді першої інстанції суд описав дані обставини, проте не надав їм оцінки, чим допустив неповноту судового розгляду.
Зазначає, що ОСОБА_1 раніше не судимий, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за будь-які кримінальні правопорушення, має постійне місце мешкання у м.Запоріжжя, проживає разом з матір'ю похилого віку.
На думку сторони захисту, немає жодних конкретних підстав стверджувати про наявність ризику щодо підзахисного ОСОБА_1 - переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_1 обрано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі 198000 грн. Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник вважає, що дана сума застави є завищеною. Майно, належне ОСОБА_1 арештовано в рамках цього кримінального провадження, максимальна сума встановленої застави є непосильною для ОСОБА_1 з урахуванням його майнового стану.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі не наведено підстав наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів та беззаперечних доказів наявності даних, що підтверджують наявність ризиків, передбачених п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, дані ризики не були доведені прокурором під час судового засідання, тобто висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та ухвала підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.410, 411 КПК України.
Окрім того, при постановленій ухвали, направляючи справу для визначення підслідності, суд вийшов за межі ст.315 КПК України.
Згідно з ухвалою суду, 17 серпня 2022 року після здійснення автоматизованого розподілу справ в провадження судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022082050000300 від 09 лютого 2022 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою суду від 17 серпня 2022 за матеріалами кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.
18 серпня 2022 у підготовчому судовому засіданні прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_12 до суду подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що на розгляді в Ленінському районному суді міста Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022082050000300 від 09 лютого 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частинами 1, 2 ст.307, ч.1 ст.263 КК України. У ході досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 21 серпня 2022 року. Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати і на цей час, а саме що ОСОБА_1 може:
- переховуватися від суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.
Існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку та міцних соціальних зв'язків не має, обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що він, усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним тяжкі злочини може переховуватися від суду або взагалі виїхати на тимчасово окуповані території. Існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений не має законного джерела доходу, який здатен забезпечити достатній рівень для життя, що вказує про те, що, перебуваючи на свободі, останній, з метою отримання коштів для існування може вчиняти інші корисливі злочини. Таким чином, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки вони передбачають перебування на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися суду.
18 серпня 2022 року захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить задовольнити клопотання сторони захисту шляхом зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та застосувати до нього нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, яке обґрунтовує таким. З 22 червня 2022 року до його підзахисного було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 198000 грн на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя. Вважає, що з урахуванням того, що дані про виявлення у ОСОБА_1 за місцем мешкання наркотичних засобів та боєприпасів були внесені до ЄРДР за номерами 120220820500001107 та 12022020500001108 були внесені лише 06 липня 2022 року, первісний ЄРДР 120220820500000300 стосувався особи на ім'я ОСОБА_3 та не має відношення до вилученого під час обшуку у ОСОБА_4 , то усі слідчі дії, зокрема і повідомлення про підозру ОСОБА_4 , виконані до 06 липня 2022 року - були виконані незаконно та повинні бути визнані недопустимими доказами. З урахуванням даних порушень під час досудового розслідування, вважає можливим клопотати про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 є безпідставним, так як не має на меті забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, наведеним у ч.1 ст.177 КПК України. Вказує, що з урахуванням несвоєчасного внесення до ЄРДР даних про вчинення ОСОБА_4 , інкримінованих правопорушень, докази про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень є сумнівними, за своїм характером є припущеннями, не підтверджуються наданими для ознайомлення матеріалами; ОСОБА_4 має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, отже соціальні зв'язки підозрюваного характеризуються як міцні; ОСОБА_4 має позитивну характеристику, оскільки не притягався до кримінальної, та навіть до адміністративної відповідальності; майновий стан ОСОБА_4 не є хорошим, він не має транспорту та заощаджень, проживає у помешканні батьків; судимості у обвинуваченого відсутні, а запобіжні заходи до ОСОБА_4 раніше не застосовувались, повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення відсутнє.
Вважає, що ризики відповідно до ст.177 КПК України щодо ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні відсутні. Враховуючи наявність постійного місця проживання, наявність батьків похилого віку, немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від правосуддя. Речові та інші докази по справі зібрані, необхідні слідчі дії проведені, впливати на закріплені на матеріальних носіях інформації докази, які знаходяться у слідчого, жодна особа не може. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає. Стороні захисту та стороні обвинувачення невідомо про замах на такий вплив. Конкретних підстав передбачати перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню немає. ОСОБА_1 не судимий та ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за будь-які кримінальні правопорушення. Отже, немає жодних конкретних підстав стверджувати про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Виходячи із вищенаведеного, вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо ОСОБА_1 відсутні, а також наявні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного вважає, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави майже 200000 грн є необґрунтованим, так як відсутні будь-які умови та обставини, передбачені ст.177, 178,183 КПК України, як підстави для застосування такого запобіжного заходу.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу з наведених у клопотанні підстав. В задоволенні клопотання захисника просив відмовити за безпідставністю.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 просив в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу відмовити, оскільки воно є незаконним, необґрунтованим, безпідставним. На задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу наполягав.
Обвинувачений ОСОБА_1 просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити, клопотання захисника підтримав.
Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката ОСОБА_10. на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, вказані вимоги закону судом першої інстанції враховані не в повній мірі.
Так, в клопотанні прокурора зазначено, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним іншого кримінального правопорушення або продовження вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З наявних матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.263 КК України, які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк; обвинувачений не одружений, на його утриманні жодних осіб немає; він ніде не працює, законного джерела доходів не має.
Отже, вказані у клопотанні ризики дійсно існують.
Проте, прокурором у клопотанні не наведено доказів, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого менш суворих запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків.
В оскаржуваній ухвалі також не наведено переконливого обґрунтування на підтвердження висновків суду про те, що інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам.
Фактично такий висновок суду ґрунтується лише на тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 .
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки Європейській Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово вказував на те, що суди кожного разу, вирішуючи питання про ув'язнення особи, повинні розглядати наявність потреби у цьому. З цією метою суди повинні зважити на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Переконавшись у наявності такої потреби, суд, у відповідному рішенні повинен навести відповідні й достатні мотиви, які б виправдовували ув'язнення.
Таких достатніх мотивів в оскаржуваній ухвалі не наведено.
В той же час, згідно з наявними матеріалами провадження, ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання; відомості про його недобросовісну процесуальну поведінку відсутні.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх наведених обставин у сукупності, запобігти ризикам, на які вказує прокурор у клопотанні, можливо шляхом застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме - домашнього арешту у період з 18:00 до 10:00 години наступного дня, з покладенням на обвинуваченого певних обов'язків. Протилежне прокурором не доведено, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
У зв'язку з викладеним, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому ця ухвала на підставі ст.ст.407, 409, 412 КПК України підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали - про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у період з 18:00 до 10:00 години наступного дня (з наведених вище підстав), з покладенням на останнього певних обов'язків, на строк в межах клопотання, визначений в оскаржуваній ухвалі.
На думку колегії суддів, зазначений запобіжний захід буде достатньою гарантією для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Разом з цим, доводи сторони захисту щодо недопустимості здобутих органом досудового розслідування доказів є передчасними та мають перевірятися судом першої інстанції у встановленому законом порядку.
Перевірка вказаного питання на цій стадії провадження до компетенції суду апеляційної інстанції не відноситься.
Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 серпня 2022 року, якою задоволене клопотання прокурора та запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою продовжено строком на 60 днів, а саме до 16 жовтня 2022 року включно, скасувати.
Вищевказане клопотання прокурора задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому покидати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 18:00 до 10:00 години наступного дня, на строк до 16 жовтня 2022 року включно, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.1,2,3,4,8, ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому проваджені; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у разі їх наявності).
З-під варти ОСОБА_1 звільнити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений 12 вересня 2022 року о 11-00 годині.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_7