28.09.2022 Справа №607/10406/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі с/з - ОСОБА_2
під час судового засідання з розгляду в залі суду кримінального провадження №12022211040000311 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
встановив:
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які перешкоджають обранню вказаному обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, думки захисника та обвинуваченого, які заперечили у задоволенні клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання з підстав тривалості утримання останнього під вартою та необґрунтованістю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, що зазначені у клопотанні прокурором,ознайомившись із матеріалами судового провадження, вважає, що у задоволенні клопотань сторони захисту слід відмовити, а клопотання прокурора необхідно задовольнити, продовживши обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.178 КПК України, окрім інших, у тому числі, обставинами, які враховуються при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, які зобов'язаний суд оцінити при постановленні ухвали є: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
А тому, зважаючи на наведене, а також на те, що ОСОБА_3 , хоча і вважається раніше не судимим відповідно до ст.89 КК України, проте раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за вчинення злочинів проти власності, зловживає алкоголем, не має постійного місця проживання, ніде не працює, веде бродячий спосіб життя, низький рівень його соціальних зв'язків (неодружений, не має утриманців), у даному кримінальному провадженні знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, обсяг яких не зменшився і вони продовжують своє існування, що передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вищенаведені обставини в сукупності їх аналізу, дають суду підстави вважати, що указаний обвинувачений, у разі не продовження судом йому чинного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або ж зміни його на менш суворий, як про це клопоче сторона захисту, останній з можливих не забезпечить належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не запобіжить обґрунтованим у попередньому абзаці даної ухвали ризикам, а тому, враховуючи вказане, а також те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, а судове провадження неможливо завершити до його спливу, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою вказаного обвинуваченого слід продовжити до 2 місяців, тобто, до 00 год. 00 хв. 26 листопада 2022 року.
На підставі викладеного і керуючись ч.3 ст.331, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити - раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо нього під час досудового розслідування, продовжити до 2 місяців, тобто, до 00 год. 00 хв. 26 листопада 2022 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1