30 вересня 2022 року справа № 580/3224/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо непризначення та непроведення документальної позапланової перевірки за зверненням ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме призначити та провести документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
В обґрунтування позивач вказує, що протиправно відмовив у проведенні податкової перевірки позивача, що порушує її право, як платника податків.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18.08.2022 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні, зазначивши при цьому, що у період дії воєнного стану в Україні податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті підлягають зупиненню.
Крім того, період діяльності позивача з 01.01.2016 до 31.12.2018 був предметом планової податкової перевірки, яка оформлена відповідним актом від 24.06.2019, на підставі якого прийняті податкові повідомлення рішення. При цьому, підставам проведення згаданої перевірки була надана оцінка судовими рішеннями, що набрали законної сили. Тому, відсутні підстави для проведення повторної перевірки тих самих обставин.
Також відповідач стверджує, що у Податковому кодексі України відсутня норма щодо обов'язку контролюючого органу проводити перевірки за зверненням платника податків та строків прийняття рішення про призначення такої перевірки.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 05.04.2022 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила призначити та провести документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Листом від 05.05.2022 № 4352/6/23-00-20-07 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення документальної виїзної перевірки. Підставою зазначено, що у Податковому кодексі України відсутня норма щодо обов'язку контролюючого органу проводити перевірки за зверненням платника податків та строків прийняття рішення про призначення такої перевірки.
Крім того, обставинам, які вказані у заяві, за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 та складення акту від 24.06.2019 № 361/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 надана юридична оцінка у судових справах № 580/2466/19, № 580/4247/19, № 580/170/20, рішення в яких набрали законної сили, а податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за результатами такої перевірки, є предметом розгляду судових справ № 580/48/20, № 580/89/20, № 580/295/20, № 580/298/20, № 580/792/20.
Бездіяльність відповідача щодо не проведення перевірки позивач вважає протиправною, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) платник податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.
Відповідно до вимог підп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.
П. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 ПК України.
Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.
У відповідності до абзацу другого пункту 78.1 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (у цих нормах визначено підстави для проведення документальної перевірки), у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Отже, положення абзацу другого пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо заборони проводити документальні позапланові перевірки у разі якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, стосуються тільки перевірок, що призначаються з підстав, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
На перевірки, що проводяться за зверненням платника податків, не поширюються обмеження у підставах, визначених у всіх підпунктах пункту 78.1 статті 78 ПК України.
З урахуванням наведеного, а також положень пункту 78.4 статті 78 ПК України, за заявою платника податків керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про проведення перевірки такого платника.
Водночас у ПК України відсутня норма щодо обов'язку контролюючого органу проводити перевірки за заявою (скаргою) платника податків та строків для прийняття рішення про призначення такої перевірки.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 816/142/16 відповідно до яких необхідність проведення документальної позапланової перевірки за заявою платника податків визначається з урахуванням наявності обставин для її проведення. У разі виявлення передбачених у нормах ПК України обставин, за яких документальна перевірка за зверненням платника податків не може бути проведена, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може відмовити платнику податків у проведенні такої перевірки.
За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до підпункту “е” пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як свідчать матеріали справи, 07.03.2019 ГУ ДФС у Черкаській області видано наказ № 498 “Про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ”, яким доручено її провести з 27 травня 2019 року тривалістю 10 робочих днів, а в разі відсутності відомостей про отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки розпочати через 10 календарних днів з дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 27.05.2019. Перевірку доручено провести за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2014 до 31.12.2018 з метою дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
З метою виконання вказаного наказу контролюючий орган надсилав на адресу позивача запити про надання первинних документів від 27.05.2019 № 16215/23-00-13-0210 та від 07.06.2019 № 17607/23-00-13-0210.
За наслідками вказаних обставин, Головним управлінням ДФС у Черкаській області здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2014 до 31.12.2018 щодо дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Результати перевірки оформлені актом від 24.06.2019 № 361/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 .
Отже, установлені судом обставини свідчать, що контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018, тобто з тих самих питань і за той самий період, за який позивач просила провести позапланову перевірку за своєю заявою.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань, які є предметом розгляду справ № 580/48/20, № 580/89/20, № 580/295/20, № 580/298/20, № 580/792/20.
Зважаючи на викладене, у контролюючого органу відсутні правові підстави не брати до уваги факт проведення перевірки, з огляду на обставини, на які посилається платник податків в обґрунтування своєї заяви до контролюючого органу про проведення позапланової перевірки, та, з цією метою призначати проведення позапланової документальної перевірки з питань та за період, які вже перевірялись.
Відмова контролюючого органу в проведенні перевірки відомостей та фактів, що, на думку позивача, можуть свідчить на її користь в частині здійснення господарських операцій за період діяльності з 01.01.2016 до 31.12.2018, викладена в листі від 05.05.2022 № 4352/6/23-00-20-07, є обґрунтованою.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 30.09.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК