26 вересня 2022 року справа № 580/2057/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Мельникової О.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/2057/22
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач, представник позивача - не прибули] до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108667) [представник відповідача не прибув]
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
29.04.2022 (штемпель Укрпошти 1800107716181 вх.суду від 02.05.2022 №12477/22) позивач ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до? ? Головного управління Національної поліції в Черкаській області з урахуванням усунення недоліків у т.ч. щодо дати отримання трудової книжки (а.с.24-31), просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24.03.2022 №93 о/с? «По особовому складу» ? про звільнення ОСОБА_1 ? ? зі служби в поліції за власним бажанням;
- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 ? середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 7500,00 грн.
Ухвалою суду від 06.05.2022 залишено позовну заяву без руху, 27.05.2022 продовжено строк на усунення надоліків позовної заяви. Ухвалою від 14.06.2022 відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання на 20.07.2022 - продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів з 14.08.2022, підготовче засідання призначене на 06.09.2022 - закрите підготовче провадження і призначений розгляд справи по суті?на 26.09.2022.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що 09.03.2022 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області з рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням (без зазначення дати звільнення), а 24.03.2022 подав рапорт про відкликання рапорту щодо звільнення та про бажання продовжити службу в Національній поліції України. Не отримавши відповіді на рапорт про звільнення, вважав що його рапорт про відкликання було розглянуто та продовжував "ходити на роботу" до Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, виконувати службові обов'язки, проте 28.03.2022 позивачу в усній формі повідомлено, що його звільнено зі служби в поліції (стверджує позивач). У позові стверджується, що 01.04.2022? вручено наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24.03.2022 № 93 о/с “По особовому складу”? про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Вважає оскаржуваний наказ неправомірний та таким,? що належить скасуванню.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, де зазначив, що наказом ГУ НП у Черкаській області від 24.03.2022 №93 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 статті Закону України “Про Національну поліцію” з дати, що зазначив у рапорті Олег Сядристий - 31.03.2022, керівник ГУНП у Черкаській області не заперечував щодо звільнення у зазначену дату в умовах дії режиму воєнного стану, тому звільнення позивача зі служби в поліції вважає правомірним.
У відзиві відповідач зазначає, що рапорт позивача про відкликання рапорту про звільнення з Національної поліції не надходив через канцелярію Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, тому керівник ГУНП в Черкаській області не був обізнаний про бажання позивача продовжувати службу. Підстави для застосування загальних положень трудового законодавства (стаття 235 КЗпП України) щодо вирішення питання про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) відсутні, позаяк спірні відносини регулюються нормами спеціальних законів.? ? Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши наявні в матеріалах справи доводи та аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до? задоволення з огляду на таке.
Служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580) за наявності поважних причин.
Відповідно до пункту 68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
До закінчення визначеного у пункті 68 Положення № 114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови зазначення в рапорті дати звільнення і причин неможливості продовження служби та якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється. У правовідносинах з проходження публічної служби була висловлена позиція Верховним Судом у постанові у справі № 819/744/16, № 820/5844/16.
Згідно із ч. 1 статтею 60 Закону № 580 передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон № 2136) має тимчасовий пріоритет над КЗпП України. Закон № 2136 не обмежує працівника у праві звільнитися з роботи за власним бажанням в період воєнного стану (можна звільнити в умовах війни під час відпустки, хвороби).
Суд встановив, наказом Головного управління НП у Черкаській області від 06.03.2022 №79 о/с ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП у Черкаській області з 06.03.2022.
Суд встановив, що відповідно до рапорта на ім'я начальника ГУНП у Черкаській області позивач просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням 31.03.2022 і від проходження ВЛК відмовився (а.с. 53). Рапорт містять резолюції: «не заперечую» вчинені начальником Уманського РУП ГУНП в Черкаській області О.Гнєдова та заступника начальника ГУНП в Черкаській області; доручення Міняйлу Ю. - «підготувати матеріали»; «до наказу» - з підписом і датою 24.03.2022.
Згідно витягу із наказу від 24.03.2022 №93 о/с звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 статті 77 Закону “Про національну поліцію” лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 54). Підставою для прийняття наказу слугували: рапорт ОСОБА_1 , подання начальника Уманського РУП ГУНП в Черкаській області О.Гнєдова (а.с.79-81), лист УЛМТЗ ГУНП від 24.03.2022 №1017/31/02-2022.
Надаючи оцінку доказам, доводам і встановленим обставинам справи, виходячи з критеріїв частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2, 3 статті 77 Закону № 580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Суд встановив, що згідно запису у трудовій книжці на стор. 2 зазначено: 31.03.2022 звільнений зі служби - наказ від 24.03.2022, міститься підпис начальника УКЗ ГУНП в Черкаській області і печатка.
Законодавство не встановлює обов'язку роботодавця видавати працівникам трудові книжки в умовах війни, водночас він не може відмовити, якщо його про це просять, позаяк законодавство про працю не передбачає обов'язку роботодавця зберігати трудові книжки працівників.відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» включення Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою у порядку та строки, встановлені Пенсійним фондом України за погодженням із Міністерством соціальної політики і Міністерством економіки. Після завершення цих робіт наявні трудові книжки видаються працівникам особисто під підпис. (https://kh.dsp.gov.ua/news/u-zv-iazku-iz-sytuatsiieiu-v-ukraini-pratsivnyky-na-pidpryiemstvi-vymahaiut-/).
Суд встановив, що відповідно до розписки, що додається до позовної заяви (додаток 6 - а.с.31) трудову книжку, довідку до військомату, завірену належним чином копію наказу про звільнення від 24.03.2022 №93 о/с позивач отримав особисто 01.04.2022 без відмітки щодо повідомлень відповідача про бажання залишитися на службі.
Позивач стверджує, що надав 24.03.2022 рапорт через канцелярію про бажання продовжити службу і відкликання рапорта про звільнення, проте доказів на підтвердження такої дії не надає у контексті принципу рівності та змагальності.
Адвокат просив витребувати завірену копію рапорта ОСОБА_1 про відкликання рапорта про звільнення, проте суд ухвалою від 14.06.2022 відмовив, зважаючи на ч.1,2 ст.80 КАС України у задоволенні клопотання за відсутності доказів неможливості отримати таку копію самостійно.
Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Згідно офіційного листа Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 21.06.2022 №6138/15 слідує, що ОСОБА_1 через канцелярію Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області з рапортом про відкликання рапорту щодо звільнення з Національної поліції не звертався.
Верховний Суд у справах №804/868/16, № 826/7075/16, № 13/740/17 висновує: до закінчення визначеного у статті 68 Положення № 114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Судом встановлено, що між позивачем та керівництвом ГУ НП в Черкаській області області було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої ОСОБА_1 бажав звільнитися, а саме 31.03.2022, про що зазначив у рапорті, що був погоджений та реалізований 24.03.2022 з оформленням наказу № 93 о/с, покликання позивача на справедливі очікування, що виникли у позивача після подання ним рапорту щодо відкликання рапорту без зазначення дати не підтверджені належними і допуститмими доказами, позаяк згідно листа Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 21.06.2022 №6138/15 позивач з рапортом про відкликання рапорту щодо звільнення з Національної поліції не звертався.
Поданий позивачем рапорт про звільнення за власним бажанням з 31.03.2022 був погоджений - 24.03.2022 поданням Начальника Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» та реалізований наказом ГУНП в Черкаській області від 24.03.2022 № 93 о/с.
Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 у справі №21-241а14 зазначив, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 КЗпП), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
За наведених обставин і чинного правового регулювання, посилання позивача на передчасне його звільнення з порушенням встановлених пунктом 68 Положення та статті 38 КЗпП строків, є безпідставним.
Суд виходить із передбаченого ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства щодо вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що індивідуальний акт - наказ ГУ НП в Черкаській області від 24.03.22 № 93 о/с не містить ознак протиправного чи ухваленого з порушенням процедури, відповідає ознакам законного і узгодженого рішення, тому не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування у контексті обраного позивачем способу захисту.
Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат на правову допомогу є похідними від позовних вимог щодо індивідуального акта, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд на підставі оцінених доказів та перевірених доводів учасників сукупно, системного аналізу законодавства дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу у контексті наявної підстави для звільнення (заява за власним бажанням), у зв'язку із чим позовні вимоги суд визнає необгрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити повністю.
Згідно з вимогами 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити учасникам справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108667)
Судове рішення складене 26.09.2022.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА