Справа № 560/8077/22
іменем України
03 жовтня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не виплати пенсії у повному розмірі з 01.10.2017 та не проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, а саме: з 01.12.2018- 21729,44 грн, з 01.03.2019 - 25313,16 грн, з 01.07.2019 - 25339,96 грн, з 01.12.2019 - 25369,56 грн, з 01.05.2020 - 28082,65 грн, з 01.07.2020 - 28112,25 грн, з 01.12.2020 - 21901,96 грн, з 01.03.2021 - 31146,50 грн, з 01.07.2021 - 31180,56 грн, з 01.12.2021 - 31212,56 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.03.2022 перерахунок призначеної мені пенсій відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванн";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснювати перерахунок встановленої до пенсії надбавки як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни при кожному збільшенні розміру прожиткового мінімуму.
Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не збільшує розмір пенсії з 01.10.2017 та виплачує її в розмірі 21711,44 грн.
Вирішуючи вказаний спір, суд враховує таке.
Рішенням від 09.08.2021 у справі №560/6147/21 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають в обмеженні виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.10.2017, та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 08.04.2022 №2200-0304-8/22889 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі №560/6147/21 з 01.10.2017 здійснений перерахунок пенсії. З 01.10.2017 розмір пенсії позивача становить 21711,44 грн. За період з 01.10.2017 по 31.01.2022 нарахована доплата в розмірі 304184,88 грн, яка включена в Реєстр судових рішень за №130448. Також пенсійний орган повідомив, що оскільки виконанням рішення не зобов'язано проведення перерахунків пенсії в подальшому, підстави для перегляду розміру пенсії у зв'язку з змінами прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, відсутні.
Вважаючи, що пенсійний орган протиправно не виплатив пенсію в повному розмірі, не здійснював в подальшому перерахунків пенсії у зв'язку з збільшенням прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та не збільшував розміру надбавок до пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Разом з тим, відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, частина 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, такі види судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (статті 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383).
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням або неправильним виконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі неправильного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством. Невиконання судового рішення судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Фактичною підставою для звернення до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі №560/6147/21 щодо невиплати пенсії в повному розмірі після перерахунку, нездійснення в подальшому перерахунків пенсії у зв'язку з збільшенням прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та незбільшення розміру надбавок до пенсії.
Заявлені позовні вимоги стосуються саме виконання судового рішення, яким суд Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, тому останній, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тому суд дійшов висновку, що вказаний спір належить розглядати в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах справи №560/6147/21, у зв'язку з цим, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження в адміністративній справі №560/8077/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.Л. Польовий