Справа № 560/7112/22
іменем України
03 жовтня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру МВС №6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) , Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального сервісного центр МВС № 6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Територіального сервісного центр МВС № 6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) №31/1-С16 від 01 липня 2022 року у обміні посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року на нове без складання іспитів;
- зобов'язати Територіальний сервісний центр МВС № 6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) повторно розглянути заяву та провести обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року на нове без складання іспитів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року на нове без складання іспитів, на що отримав відмову, яка, на його думку, є протиправною.
Ухвалою суду від 12.07.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15 вересня 2022 року суд виправив описку допущену в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2022 про відкриття провадження у справі №560/7112/22, зазначивши правильну назву відповідача Територіальний сервісний центр МВС № 6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС), замість неправильної Регіональний сервісний центр МВС в Хмельницькій області №6841. Також суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС).
Відповідач Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) подав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав, та у задоволенні позову просить відмовити.
Обґрунтовуючи заперечення позовних вимог відповідач зазначає, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 25 травня 1980 року. Відповідно до абзацу 2 пункту 30 Положення - посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "50" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Порядок обміну посвідчення водія, виданого іноземною державою, визначено розділом Х відповідної Інструкції. Посилаючись на вимоги інструкції відповідач вважає, що посвідчення водія, видане компетентними органами іноземної держави, має бути перекладене на державну мову та засвідчене в установленому законодавством порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , проходив військову службу (навчання) у вищому військовому навчальному закладі Латвійської ССР. У період з 10 лютого 1979 року по 05 березня 1980 року позивач пройшов навчання у Рижському ВВПКУ ім. ОСОБА_2 по програмі підготовки водіїв.
За результатами навчання та складених іспитів ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
Суд враховує, що до посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року органами МВС України були видані талони серії ХМА №243882 від 15.01.1996 року та ХМА №189240 від 30 квітня 1994 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що підтверджується копією ліцензії Державної служби України з безпеки на транспорті №576 від 30.08.2016 року.
Позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) з заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року на нове без складання іспитів.
Відповідач листом №31/1-С16 від 01 липня 2022 року відмовив позивачу у обміні посвідчення водія на нове та повідомив, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року є посвідченням водія іноземної держави. Також у листі вказано про необхідність надання документів, які підтверджують факт отримання посвідчення водія та необхідність його перекладу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу на те, що 8 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 року. Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про правонаступництво України». Відповідно до ст. ст. 6, 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
Таким чином, Україна підтвердила свої зобов'язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР та є обов'язковою для виконання Україною на її території.
Відповідно до п. п. «b» п. 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу посвідчення водія) «…договаривающиеся Стороны будут признавать любое национальное водительское удостоверение, соответствующее предписаниям Приложения 6 к настоящей Конвенции…».
Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Досліджене судом посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, оскільки містить усю необхідну інформацію, передбачену у Додатку №6 до вказаної Конвенції.
Суд враховує, що підстави та порядок видачі посвідчення водія регулюється Постановою «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» № 340, прийнятою Кабінетом Міністрів України 8 травня 1993 року.
Пунктом 2 Порядку №340 встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Пунктом 3 Порядку № 340 встановлено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;
Т - трамваї та тролейбуси.
Пункт 9 Порядку №340 передбачає, що право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.
Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С або кількох з них та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.
Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.
До періоду часу, зазначеного в абзацах першому - третьому цього пункту, не враховується час, протягом якого особа позбавлена права на керування транспортними засобами.
Керування транспортним засобом підтверджується:
для осіб, що працюють водіями, - належним чином завіреною копією наказу (розпорядження) про призначення особи на посаду або трудового договору (контракту) або витягом з трудової книжки та довідкою з місця роботи із зазначенням дати закріплення за особою транспортного засобу, його марки, моделі і номерного знаку. Витяг з трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства. У разі ліквідації підприємства витяг з трудової книжки засвідчується в установленому порядку;
для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб;
для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на користування ним, засвідченими в установленому порядку (довіреність або договори, угоди).
Відповідно до п. 16 Порядку №340 посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Документами, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів, є:
свідоцтво встановленої форми згідно з додатком, що вноситься закладом в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру МВС;
документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (диплом кваліфікованого робітника, свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації), видані закладом, що має ліцензію на про провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно до пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», особам, які склали теоретичний і практичний екзамени, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видаються посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 вказаного Положення. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:
А1, А - відповідає категорії А;
В1, В - відповідає категорії В;
С1, С - відповідає категорії С;
D1, D - відповідає категорії D;
BЕ - відповідає категоріям В і Е;
C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е;
D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е;
Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.
Відповідно до п.30 Положення №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Відповідно до п. 27 цього положення: Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктом 25 цього Положення. Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 885 від 10.11.2017 р.
Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, у зв'язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім'я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктом 25 цього Положення.
Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 цього Положення. При цьому, в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В.
Суд звертає увагу на те, що зазначене положення не містить норми, яка зобов'язує водія замінювати посвідчення водія на новий зразок.
Суд встановив, що посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року не має терміну дії, є чинним та надає позивачу право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що підтверджується відповідною Ліцензією Державної служби України з безпеки на транспорті №576 від 30.08.2016 року.
До посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року органами МВС України позивачу були видані відповідні талони серії ХМА №243882 від 15.01.1996 року та ХМА №189240 від 30 квітня 1994 року.
Відповідно до п. 28 постанови № 340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться без складення іспитів, крім випадків, передбачених пунктом 251 цього Положення. Під час обміну посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подає документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.
Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи згідно з пунктом 25 цього Положення за умови подання: паспорта громадянина України або документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); посвідчення водія; медичної довідки встановленого зразка.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 року № 515, передбачено, що для отримання (обміну) посвідчень водія особи подають до ТСЦ МВС: паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); свідоцтво про закінчення закладу (у разі отримання посвідчення водія вперше або відкриття в посвідченні водія вищої категорії); оригінал та ксерокопію документів про зміну особистих даних особи (у разі зміни особою П. І. Б., року народження, місця народження тощо); посвідчення водія (у разі наявності); документ, що підтверджує керування транспортним засобом (у разі потреби); медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії; квитанції про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.
Згідно положень п. 27 - 28 Постанови № 340 обмін посвідчення водія громадянам, які керують транспортними засобами протягом 12 місяців, проводиться без іспитів.
Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складання теоретичного та практичного екзаменів.
Відповідно до абз. 1 п. 32 Постанови № 340 іноземні посвідчення водія, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції про дорожній рух (1968 рік) дійсні на території України тільки у разі керування транспортними засобами при здійсненні туристичних поїздок, міжнародних перевезень вантажів, відряджень строком до одного року.
Суд враховує те, що позивач є громадянином України та понад двадцять років керує транспортними засобами на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року, яке є чинним та не скасованим. Факт його отримання підтверджується відповідними первинними документами про проходження навчання та складення іспитів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове без складання іспитів.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач не довів правомірність відмови у обміні посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 25 травня 1980 року на нове, не вказав, у чому полягає недостатність поданих документів, яких саме документів не вистачає, їх перелік та чим це підтверджується.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та неправомірність відмови відповідача, зважаючи на що позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Територіального сервісного центру МВС №6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) №6841 №31/22/1-С16 від 01 липня 2022 року у обміні посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28 травня 1980 року на нове без складання іспитів.
Зобов'язати Територіальний сервісний центр МВС №6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) №6841повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та провести обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 28 травня 1980 року на нове без складання іспитів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Територіальний сервісний центр МВС №6841 (ТСЦ МВС №6841) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) (вул. Західно-Окружна, буд. 11/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43611928) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) (вул. Західно-Окружна, 11/1,Хмельницький,Хмельницька область,29008 , код ЄДРПОУ - 43611928)
Головуючий суддя В.К. Блонський