Справа № 204/4007/21
Провадження № 2/204/192/22
18 серпня 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в загальному порядку цивільну справу за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання нечіткими і недійсними окремих положень договору, -
01 червня 2021 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 із вимогою про стягнення заборгованості (а. с. 2-5).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12 квітня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , був укладений договір, про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021, який набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Так, за вказаним договором позивач зобов'язався за завданням відповідачки надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомого майна, зокрема однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вартість послуг виконавця становить 3 % від суми вартості об'єкта нерухомого майна, що складає 27980 гривень. Позивач стверджує, що ним на виконання вказаного договору надано відповідачці вказані послуги, підтвердженням чого є копія договору про наміри, що укладений між відповідачкою та ОСОБА_4 , відповідно до якого відповідачка зобов'язалася не пізніше 20 травня 2021 року 16 години укласти нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу вищевказаного об'єкту нерухомості. При цьому, зазначає, що саме ця квартира зазначена як потенційний об'єкт щодо якого підготовлено та організовано огляд виконавцем. Разом з цим, стверджує, що пiд час телефонної розмови з відповідачкою, остання повідомила йому, що відмовляться виконувати умови договору, нічого сплачувати не збирається, після чого поклала слухавку і більше на зв'язок не виходила. Вказує, що вимогами п. 5.4 договору встановлено, що у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного договору з ініціативи замовника, останній зобов'язаний оплатити на штраф у розмірі 100% вартості послуг, встановленої п. 2 даного договору, окремо за кожне порушення. Відповідно до вимог п. 3 Акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання послуг покупцеві нерухомості від 12 квітня 2021 року замовниця підтвердила, що за договором виконавцем були дані послуги, встановлені п. 1.1.-1.3. цього акту, в повному обсязі і належним чином, претензії по якості або обсягу наданих послуг відсутні. Однак, станом на дату звернення до суду відповідачка не розрахувалася з позивачем за надані послуги, через що позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Оскільки загальна вартість квартири становить 34000 тисячі доларів США, що по курсу НБУ станом на 12 квітня 2021 року складала 951320 гривень, то винагорода виконавця за надані послуги у розмірі 3 % суми становить 27980 гривень, штраф - 27980 гривень, а загальна заборгованість по договору складає - 55960 гривень, які позивач прохає суд стягнути з відповідачки разом із судовими витратами по справі.
Ухвалою суду від 03 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків ( а. с. 17).
04 червня 2021 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 03 червня 2021 року, позивачем усунуто (а. с. 19).
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, та призначено судове засідання на 15 годину 29 липня 2021 року (а. с. 24), яка надіслана учасникам справи 16 липня 2021 року за вихідним № 15325/21-вих/2/204/1563/21 (а. с. 25). 10 серпня 2021 року на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернуто конверт, яким відповідачці направлялись позовна заява з додатками та копія ухвали про відкриття провадження (а. с. 30).
25 серпня 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив представниці відповідачки ОСОБА_3 - адвокатки Довгополої О.О. (а. с. 40-58), в якому вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує, та заява про поновлення строку на надання відзиву на позовну заяву (а. с. 58).
В обґрунтування заяви вказує, що копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у цій справі відповідачка не отримувала, оскільки конверт з ними повернутий на адресу суду «за закінченням терміну зберігання», а про існування справи вона дізналася лише після отримання судової повістки на судове засідання, що було призначене на 20 вересня 2021 року. З цих підстав прохає суд поновити їй строк на подання відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву вказує на те, що фактичні обставини справи були іншими. Так, дійсно між сторонами був укладений договір на отримання послуг, однак протягом квітня 2021 року у відповідачки погіршився стан її здоров'я після перенесеної в 2019 році операції на серці, в зв'язку з чим вона декілька разів викликала «швидку», відвідувала лікарні для отримання консультацій фахівців, а потім перебувала на стаціонарному лікуванні. Вищевказане зумовило фізичну неможливість укладання будь-яких угод щодо продажу та придбання майна, наслідком яких був безумовний переїзд на інше місце мешкання, і відповідно фізичні навантаження, пов'язані з переїздом та стрес, що було заборонено лікарями і свідчить про поважність причин прийнятого рішення. Крім того, вказує на те, що передумовою укладання купівлі квартири АДРЕСА_2 був продаж домоволодіння по АДРЕСА_3 , яке належало відповідачці на праві власності, який не відбувся, через що наявний судовий спір. З цих підстав, відповідачка, ще в травні 2021 року, повідомила позивачку про припинення співпраці і запропоновала здійснити розрахунок вартості наданих послуг. При цьому, вказує на те, що власниця квартири АДРЕСА_2 відмовилася повернути аванс, натомість позивачка зажадала отримати суму, визначену в договорі.
Однак, мета договору не досягнута, обумовлена договором квартира натепер відчужена іншій особі, що свідчить про відсутність підстав для стягнення послуг виходячи з вартості наведеної квартири, визначених ОСОБА_1 , як заборгованість відповідно до п. 2 акту прийому-передачі у розмірі 27980 гривень. Крім того, вказує, що факт належного надання послуг в межах спірного договору визначається часом переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах об'єкта, по якому був організований і проведений огляд, після чого виникає право на оплату, однак такий факт не настав. Відповідачка в обумовлений строк власницею квартири, огляд якої здійснювався, не стала, а тому підстави для стягнення з неї винагороди виконавця у розмірі 27980 гривень є необґрунтованими. Також, зазначає про те, що умови п. 5.4 спірного договору у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки такий розмір штрафу (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) є надмірним. Оскільки, наданий позивачем договір про наміри від 12 квітня 2021 року укладений між відповідачкою та ОСОБА_4 без додержання встановленої форми нотаріального посвідчення, то він не має юридичної сили попереднього договору та відповідних наслідків, а відтак є нікчемним. Разом з цим, вказує на те, що позивачкою не підтверджено належними доказами, що саме вказана квартира була максимально вигідною пропозицією для відповідачки, оскільки інших об'єктів нерухомого майна суду не надано, так само, як і не надано доказів фактичного обсягу наданих послуг і їх вартість, а також доказів ухилення відповідачки від укладення договору купівлі-продажу сказаної квартири. Тому вважає, що позивачка безпідставно вимагає стягнення з відповідачки винагороди за надані послуги, виходячи із 3% вартості оглянутого майна в сумі 27980 гривень, як і стягнення штрафу у сумі 27980 гривень.
25 серпня 2021 року представницею відповідачки ОСОБА_3 - адвокаткою Довгополою О.О., до суду подано зустрічний позов до ФОП ОСОБА_1 про визнання нечіткими і недійсними окремих положень договору (а. с. 59-61).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 12 квітня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , був укладений договір, про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021, за яким позивач зобов'язався за завданням відповідачки надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомого майна, зокрема однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що доказом виконаних послуг позивач за первісним позовом надав договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , укладений між відповідачкою за первісним позовом і ОСОБА_4 12 квітня 2021 року, за яким ОСОБА_3 до 16 години 20 травня 2021 року повинна укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу в офісі 13 по АДРЕСА_4 у приватного нотаріуса Кокосадзе Л.В. Тобто, визначена дата і місце укладання нотаріального договору відчуження узгоджується із датою остаточного розрахунку за наданими послугами і співпадає з реквізитами адреси ОСОБА_1 , що вказані нею у договорі № 1/12/04/2021 від 12 квітня 2021 року. Наведене доводить, що укладення нотаріальної угоди про відчуження, тобто перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах є передумовою для розрахунку за надані послуги з боку ОСОБА_3 , однак такий факт не наступив, остання власницею наведеної квартири не стала. Натомість, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 серпня 2021 року власником вищевказаної квартири є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіною В.В. Вважає, що оскільки доказів того, що ОСОБА_5 є родичкою ОСОБА_3 позивачем за первісним позовом не надано, то стягнення на користь позивача за первісним позовом з відповідачки винагороди за договором у розмірі 27980 гривень є необґрунтованим. Також, зазначає про те, що умови п. 5.4 спірного договору щодо стягнення з відповідачки за первісним позовом на користь позивачки за первісним позовом штрафу у розмірі 27980 гривень у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки умови зазначеного пункту договору порушують принцип добросовісності, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду споживача. Тому прохає суд визнати п. 5.4 вказаного договору недійсним з моменту його підписання. Разом з цим, просить суд п. п. 2.3, 2.3.1 та 5.2 цього договору про надання послуг визнати нечіткими, двозначними та викласти їх в запропонованій редакції.
20 вересня 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла відповідь на відзив представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Друза К.А. (а. с. 64-66), в якій він зазначає, що предметом договору про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 від 12 квітня 2021 року є не певний результат, який після його досягнення передаються замовнику, а саме процес, що одразу споживається. Вказує, що п. 5.3 спірного договору визначено, що послуги вважаються належним чином наданими виконавцем замовнику з дати передачі замовнику завдатку або авансу, або з дати укладання попереднього договору про відчуження об'єкта, або з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору і був підписаний між замовником та виконавцем, або з дати придбання замовником (або його близькими родичами та/або юридичною особою, до складу засновників якого входить сам замовник або його родичі, а також будь-якими іншими пов'язаними з замовником особам) на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах об'єкта, по якому був організований і проведений огляд. Таким чином, факт надання виконавцем послуг у повному обсязі підтверджується настанням одразу двох подій, а саме: підписанням акту прийому-передачі наданих послуг до договору та моментом передачі авансу. Тому вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
05 жовтня 2021 року на офіційну електронну адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив ФОП ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву (а. с. 73-75), в якому зазначає про те, що позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не визнає, проти їх задоволення заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування вказано, що кожна людина індивідуальна і має життєві потреби. Ринок нерухомості за своєю природою дуже складний і динамічний. У зв'язку зі швидкістю зміни цін, різноманітних законодавчих нововведень щодо переоформлення нерухомості, більшість учасників непростого процесу придбання або відчуження нерухомості виявляють бажання перекласти свої обов'язки на спеціалістів, які працюють у даній сфері щодня. Саме з такого приводу ОСОБА_3 звернулася до ФОП ОСОБА_1 з проханням розв'язати свої побутові негаразди. ОСОБА_3 посилалася на вік та незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим просила підшукати для неї квартиру на лівому березі міста з задовільним станом ремонту, щоб без особливих складнощів можливо було переїхати з приватного будинку, оскільки його обслуговування для неї стало тягарем. За надання послуг замовник зобов'язалася сплатити 3 % від вартості придбаної квартири. Таким чином сторонами було досягнуто домовленості. Виконавцем був проаналізований ринок та підібрані варіанти для показу замовнику. На усі огляди ОСОБА_3 відвозив власним автомобілем виконавець, після огляду відвозили додому. Так, після показу квартири АДРЕСА_1 замовник повідомила, що дана квартира їй підходить та вона готова дати аванс, щоб квартира була знята з продажу. Зустріч була призначена на 12 квітня 2021 року. щодо оплати наданих послуг ОСОБА_3 повідомила, що їй потрібен час щоб підготувати зазначену суму оскільки гроші зберігаються в банку. Між замовником та виконавцем було підписано акт-прийому передачі наданих послуг. Відповідно до підписаного акту замовник підтвердив, що надані виконавцем послуги виконані у повному обсязі та належним чином. Згідно з договором про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 ОСОБА_3 зобов'язалася розрахуватися за надані послуги не пізніше 20 травня 2021 року, однак згодом зателефонувала і повідомила, що відмовляється від договору та сплачувати за надані їй послуги не збирається. Вказує на те, що фактично послуги виконавцем були надані у повному обсязі на момент передачі авансу, але не були сплачені у зв'язку з тим, що клієнтка попросила надати відстрочку. А договір про наміри був доданий до позовної заяви саме на підтвердження факту передачі авансу, і в жодному разі ні як доказ надання послуг. Доказом надання послуг є підписаний акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого своїм підписом замовник підтвердила, що послуги надані у повному обсязі і належним чином, претензії по якості або обсягом наданих послуг відсутні. Співпадіння кінцевої дати розрахунку та кінцевої дати укладання (нотаріального посвідчення) договору купівлі-продажу, вказаної у договору про наміри, є лише співпадінням і жодним чином не прив'язано одне до одного. Крім того, вважає, що твердження представника заявника щодо співпадіння юридичної адреси обраного нотаріуса та юридичної адреси виконавця жодним чином не обґрунтовує та не доводить, що факт переходу права власності є передумовою розрахунку за надані послуги, є лише вигадкою представника заявника. Таким чином, в договорі чітко прописано, що момент виконання послуг співпадає з моментом передачі завдатку або авансу, або, якщо сторони виявили бажання укласти попередній договір, з моменту укладання попереднього договору. Крім того, зазначає, що відчуження вказаної квартири жодним чином не залежало від виконавця, оскільки він спілкувався з власницею квартири виключно в інтересах замовника та лише до 20 травня 2021 року, тобто до моменту відмови ОСОБА_3 від оплати наданих послуг. Стверджує, що ОСОБА_3 відмовилася від договору вже після того як їй були надані послуги та зі спливом останньої дати розрахунку. Тому вважає зустрічну позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
07 жовтня 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла відповідь представниці ОСОБА_3 - адвокатки Довгополої О.О., на відзив на зустрічний позов (а. с. 79-81), в якому вона зазначає, що дійсно ФОП ОСОБА_1 , починаючи з січня 2021 року, допомагала ОСОБА_3 у питаннях купівлі-продажу нерухомості, однак домовленість з останньою про обсяг послуг та їх оплату була зовсім іншою.
Так, вказує, що ФОП ОСОБА_1 повинна була знайти покупця на будинок АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності за ціну 60000 доларів США та враховуючи стан здоров'я і вік ОСОБА_3 знайти їй для проживання однокімнатну квартиру в гарному стані на 1-2 поверхах в центральному районі міста, оскільки остання має вади серця (їй встановлений кардіостимулятор, що потребує постійного нагляду лікаря кардіолога у Дніпропетровському обласному клінічному центрі Кардiологiї та кардіохірургії) й організувати укладення нотаріальних угод продажу будинку і купівлі квартири, після чого отримати оплату своїх послуг з різниці між продажем будинку і купівлею квартири в розмiрi 3% від вартості придбаної квартири. Погодивши наведені умови, ФОП ОСОБА_1 почала продаж будинку ОСОБА_3 , однак через деякий час повідомила, що будинок не вартий 60000 доларів США і ніколи не продасться, тому їй необхідно погодитись на першого покупця який реально захоче його придбати. Так з'явилась ОСОБА_6 і відразу запропонувала за будинок еквівалент 40000 доларів США. Вказує, що перебуваючи під тиском ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка похилого віку, яка не має родичів, які б змогли її захистити і проконтролювати хід купівлі нерухомості хворою людиною, погодилась на угоду, після чого вони разом поїхали до офісу ОСОБА_1 і вона взяла від ОСОБА_6 аванс в сумі еквівалентній 1500 доларів США, підписавши договір про наміри. При цьому, ОСОБА_1 відразу повідомила їй, що у неї є підходяща для неї квартира, яку необхідно негайно оглянути і дати завдаток, оскільки більше таких варіантів не буде. Через декілька днів ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_7 на огляд квартири на ж/м Лівобережний, однак це було далеко від її будинку. Єдине, що вона зрозуміла, так це те, що неподалік живе її приятелька. Вони піднялись на ліфті, увійшли в квартиру, де невідома жінка відразу зазначила, що вартість житла складає 34000 доларів США. При цьому будь-яких документів на квартиру вона їй не показувала. ОСОБА_1 почала запевняти ОСОБА_3 в тому, що це найкращій варіант житла у її випадку і що інший навряд чи з'явиться. Вказує, що все відбувалось дуже швидко. ОСОБА_3 під тиском ОСОБА_1 і в силу свого віку не повністю розуміла, чому це найгарніший для неї варіант: оглянута квартира хоча і була в жилому стані, однак потребувала ремонту Проте довірившись ОСОБА_8 , вона погодилась, оскільки вже втомилась і не дуже тямила, що відбувається. Жінка повідомила, що хоче отримати аванс, після чого вони всі разом поїхали в офіс ОСОБА_9 в центр міста, де ОСОБА_3 передала, як з'ясувалось потім ОСОБА_4 кошти в якості авансу за квартиру АДРЕСА_1 в сумі, еквівалентній 1000 доларів США, з тих, що отримала від ОСОБА_6 . Стверджує, що ОСОБА_3 , підписуючи документи, їх не читала, оскільки була втомлена і погано себе почувала. Майже тиждень вона пролежала в ліжку у зв'язку з поганим самопочуттям. Згодом, отямившись, прочитавши всі наявні у неї документи і відновивши в пам'яті всі події, ОСОБА_3 зрозуміла, що її ввели в оману, оскільки належний їй будинок площею 288 кв. м в Краснопіллі за будь-яких обставин не може бути майже рівнозначним за ціною з однокімнатною квартирою в стані, якому їй запропонували, на ж/м Лівобережний, i що вона перебуває в небезпеці. ОСОБА_6 хотіла укладати договір у свого нотаріуса на ж/м Тополя, а угоду з ОСОБА_4 було погоджено укладати у нотаріуса Кокосадзе в центрі міста в одній будівлі з офісом ОСОБА_1 . Тобто, вона, самотня людина похилого віку буде їхати через усе місто з великими грошима, і що в цей час може відбутись, нікому невідомо. На питання, чому дві угоди не будуть проведені одночасно у одного нотаріуса, ОСОБА_1 запевнила, що нічого страшного, оскільки покупець має право обирати для укладення угоди нотаріуса на свій розсуд, натомість вона буде весь час поряд з ОСОБА_3 i гарантує їй безпеку. Разом з цим, вона, щоб пересвідчитись у своїх припущеннях або відхилити сумніви щодо запропонованої ОСОБА_10 квартири, поїхала за адресою, зазначеною в договорі, де в під'їзді від мешканців будинку дізналась, що квартира АДРЕСА_5 знаходиться на 9 поверсі 10-ти поверхового будинку, а це їй абсолютно не підходить, оскільки в зв'язку з хворобою і похилим віком, в разі поломки ліфту вона не зможе піднятись додому на 9 поверх, окрім того останні 14 років вона прожила у приватному будинку і боїться висоти, тобто навіть не вийде на балкон. Крім того, вказує, що у п. 2 акту приймання-передачі наданих послуг від 12 квітня 2021 року ОСОБА_3 побачила, що розмір вартості послуг ФОП ОСОБА_1 становить 27 980 гривень, що становить 3 % від вартості об'єкта і еквівалентно прописом сім тисяч п'ятсот доларів США. Вона перенервувала і злякалась за своє життя, вважаючи, що відносно неї працюють «чорні ріелтори». Стан її здоров'я різко погіршився і вона в перших числах травня 2021 року відмовилась від продажу свого будинку і, відповідно, купівлі квартири. При цьому, вона запропонувала: ОСОБА_6 забрати аванс в розмірі 1500 доларів США з написанням розписки про відсутність претензій, однак остання відмовила повідомивши, що стягне з неї ці кошти через суд, зажадавши вдвічі більшу суму; ОСОБА_8 - сплатити 1000 гривень, за проведений показ квартири по АДРЕСА_6 , однак остання також відмовилась і повідомила, що подає до суду і стягне з неї все, що забажає; ОСОБА_4 - повернути отриманий аванс в сумі 1000 доларів США. Зазначає, що договір, укладений з ОСОБА_6 , визначає час укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_3 не пізніше 17 години 20 травня 2021 року включно, однак він не містить місця його посвідчення. При цьому, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_6 вiд 06 травня 2021 року ОСОБА_3 було запропоновано прибути о 16 годині 20 травня 2021 року для нотаріального укладення нотаріального договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_3 до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. по АДРЕСА_7 . Наведена заява про визначення місця укладення договору купівлі-продажу була складена і направлена ОСОБА_6 вже після відмови ОСОБА_3 від продажу будинку задля приховання її побоювання за своє життя і задля підготовки звернення до суду та підтвердження неявки ОСОБА_3 на підписання угоди до нотаріуса. Стверджує, що ця заява свідчить про зв'язок ОСОБА_1 з покупцем домоволодіння по АДРЕСА_8 ОСОБА_6 і підтверджує правдивість тверджень ОСОБА_3 та обґрунтованість її побоювань за життя і відмови від угоди про купівлю квартири за адресою, яка співпадає з адресою ОСОБА_1 , а час укладання угоди збігається з кінцевим часом розрахунку зі ОСОБА_1 за ріелторські послуги. Вважає, що оскільки п. п. 2.3, 2.3.1, 5.3. договору і п. 2 Акту приймання-передачi визначають різний час підтвердження надання послуг і вартість оплати за них, то відповідно до вимог ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» їх необхідно тлумачити на користь ОСОБА_3 . Тобто, часом надання послуг необхідно вважати укладення договору відчуження квартири по АДРЕСА_6 . Тому вважає, що розрахунок з ОСОБА_1 за надані ріелторські послуги повинен був відбутись саме після укладання договору купівлі-продажу, під час якого відбудеться перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 . Вважає, що оскільки така угода укладена не була, то вказане свідчить про неможливість стягнення оплати послуг в процентному еквіваленті від вартості продажу квартири, зокрема з урахуванням зазначеного в п. 2 акту у розмірі 7500 доларів США. Тому вважає, що первісні позовні вимоги жодним чином не обґрунтовані та не підкріплені будь-якими належними та допустимими доказами, через що у задоволенні первісного позову просить суд відмовити та задовольнити зустрічний позов.
У судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 - адвокат Друз К.А., не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного відмовити в повному обсязі (а. с. 123).
Представниця відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвокатка Довгопола О.О., в судове засідання не з'явився, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги за первісним позовом не визнає, проти їх задоволення заперечує, а зустрічний позов підтримує в повному обсязі та прохає суд його задовольнити (а. с. 120, 122).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 19 квітня 2012 року із зазначенням основного виду економічної діяльності «68.31 Агентства нерухомості» (а. с. 5). ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 035887 від 28 квітня 2012 року (а. с. 6).
12 квітня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 (а. с. 7 та на звороті), за яким ФОП ОСОБА_1 , як виконавець, зобов'язалася за завданням ОСОБА_3 , як замовника, надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомого майна, а саме: однокімнатної квартири, що розташована у АДРЕСА_6 .
Відповідно до вимог п. 2.1 вказаного договору, вартість послуг виконавця становить 3 % від суми вартості об'єкта зазначеного в п. 2 акту прийому-передачі наданих послуг який є невід'ємною частиною цього договору та був підписаний раніше між замовником та виконавцем.
Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що розрахунок вартості послуг виконавця приведений в п. 2 акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього договору та був підписаний раніше між замовником та виконавцем.
Згідно з вимогами п. 2.3 договору, оплату послуг виконавця здійснюється замовником в момент передачі останнім продавцеві об'єкта завдатку або авансу та/або в момент укладання попереднього договору про придбання об'єкта, в розмірі 0% вартості послуг виконавця, зазначеної у п. 2 акту прийому передачі наданих послуг. Решта 100 % вартості послуг оплачується замовником виконавцю не пізніше 20 травня 2021 року.
Відповідно до вимог п. 2.3.1 вказаного договору, у разі, якщо замовником не передавався завдаток або аванс і/або не укладено попередній договір про придбання об'єкта, оплата послуг здійснюється одноразово у розмірі 100 % вартості послуг виконавця зазначеної в п. 2 акту прийому-передачі наданих послуг та не пізніше дати 20 травня 2021 року.
Крім того, умовами п. 5.3 вказаного договору обумовлено те, що послуги вважаються належним чином наданими виконавцем замовнику з дати передачі замовником завдатку або авансу, або з дати укладання попереднього договору про відчуження об'єкта, або з дати підписання акти прийому-передачі наданих послуг, або з дати придбання замовником (або його близькими родичами та/або юридичною особою, до складу засновників якого входить сам з0амовник або його родичі, також будь-якими іншими пов'язаними з замовником особами) на підставі будь-якого договору на будь-яких умовах об'єкта, по якому був організований і проведений огляд.
При цьому, п. 5.4 цього договору встановлено, що у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного договору з ініціативи замовника, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю штраф у розмірі 100 % вартості послуг, встановленої п. 2 даного договору, окремо за кожне порушення.
12 квітня 2012 року сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 від 12 квітня 2021 року (а. с. 8), за яким замовник підтверджує, що за договором виконавцем були надані послуги, встановлені п. 1.1-1.3 цього акту, у повному обсязі і належним чином, претензій по якості або обсягу наданих послуг відсутні.
12 квітня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна (а. с. 9-10), за яким сторони домовилися та зобов'язалися в майбутньому, але не пізніше 16 години 20 травня 2021 року, укласти (нотаріально посвідчити) договір купівлі-продажу однокімнатної квартири, що розташована у АДРЕСА_6 , за ціною 951320 гривень, що за курсом банку 27,98 на день укладання цього договору еквівалентна 34000 доларів США.
25 серпня 2021 року ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено заяву-претензію про розірвання договору (а. с. 45). З вказаної заяви вбачається, що підставою для розірвання договору про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 є те, що обумовлена договором квартира відчужена іншій особі ніж ОСОБА_3 , а відтак остання вважає, що мета договору - придбання вказаної нерухомості не досягнута, тому відсутні підстави для стягнення послуг виходячи з вартості цієї квартири у розмірі 27980 гривень, а також штрафів.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 000046 (а. с. 51) ОСОБА_3 перебувала в «Дніпропетровському обласному клінічному центрі кардіології і кардіохірургії ДОР» на стаціонарному лікуванні з 05 січня 2020 року по 08 січня 2020 року.
Згідно з виписками з медичної картки стаціонарного хворого № 9661 (а. с. 56 та на звороті) та № 9921 (а. с. 57 та на звороті) КНП «Дніпровська КЛШМД» ДМР, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у першому кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарду КНП КЛШМД у період часу з 20 липня 2021 року по 26 липня 2021 року та з 26 липня 2021 року по 03 серпня 2021 року.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталася за консультацією до кардіолога 05 квітня 2021 року та 07 травня 2021 року (а. с. 52-54).
09 квітня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна (а. с. 85-86 та на звороті), а саме домоволодіння по АДРЕСА_8 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а. с. 87).
06 травня 2021 року ОСОБА_6 складено нотаріально посвідчену заяву (а. с. 93) із пропозицією до ОСОБА_3 , відповідно до досягнутих раніше домовленостей, з'явитися до приватного нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_8 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.
Так, за своєю правовою природою договір є правочином.
Разом з цим, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормою ч. 1 ст. 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
При цьому, ч. 2 ст. 902 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Разом з цим, ч. 2 ст. 903 ЦК України визначено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 від 12 квітня 2021 року.
За вказаним договором ФОП ОСОБА_1 надано ОСОБА_3 комплекс послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання послуг покупцеві нерухомості № 1/12/04/2021 від 12 квітня 2021 року (а. с. 8) та договором про наміри щодо купівлі-продажу цього об'єкту нерухомого майна від 12 квітня 2021 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 9-10) .
Суд зазначає, що доводи представниці відповідачки ОСОБА_3 - адвокатки Довгополої О.О., про те, що підстави для стягнення вартості наданих послуг відсутні, через те, що мета договору (придбання вищевказаної квартири ОСОБА_3 ) не досягнута та заява-претензія ОСОБА_3 про розірвання договору не заслуговують на увагу, оскільки відчуження вказаної квартири на її користь не відбулося саме з її вини.
При цьому, в обґрунтування поважності причини для не укладання будь-яких угод щодо продажу та придбання майна останньою у відзиві на первісний позов вказано погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 після перенесеної операції на серці у 2019 році, відвідування нею лікарень для отримання консультацій та перебування на стаціонарному лікуванні.
Однак суд не погоджується з вказаними доводами, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, п. 2.3 Договору визначено порядок розрахунку сторін за договором надання послуг, зокрема датою - не пізніше 20 травня 2021 року.
При цьому, як вбачається з виписок із медичної картки стаціонарного хворого № 9661 (а. с. 56 та на звороті) та № 9921 (а. с. 57 та на звороті) КНП «Дніпровська КЛШМД» ДМР, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у першому кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарду КНП КЛШМД у період часу з 20 липня 2021 року по 26 липня 2021 року та з 26 липня 2021 року по 03 серпня 2021 року, тобто, вже після того, як сплив термін виконання нею зобов'язання за вказаним договором наданих послуг - 20 травня 2021 року, а саме через два місяці після настання цієї дати.
Відтак, її перебування на стаціонарному лікуванні після 20 травня 2021 року жодним чином не могло перешкоджати їй у виконанні взятих на себе зобов'язань до цієї дати.
Так само суд не вбачає підстав для перешкоджання виконанню ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за вказаним договором її відвідування та консультування лікарями 05 квітня 2021 року та 07 травня 2021 року, оскільки це не перешкоджало їй укласти оспорений договір, акт прийому-передачі наданих послуг та ще низку договорів 12 квітня 2021 року.
Також, не заслуговують на увагу суду доводи представниці відповідачки ОСОБА_3 - адвокатки Довгополої О.О., про те, що вказані документи були підписані ОСОБА_11 під тиском ОСОБА_1 шляхом введення її в оману, оскільки вони не підтверджені належними й допустимими доказами та спростовуються попередніми твердженнями самої ОСОБА_3 .
Крім того, представницею відповідачки ОСОБА_3 - адвокаткою Довгополою О.О., не надано суду жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що ОСОБА_3 в силу віку не повністю розуміла значення своїх дій та її хворобливий стан міг спотворити її волевиявлення.
З огляду на викладене, встановивши відсутність належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 у момент складання оспорюваного договору, в силу віку, не усвідомлювала значення свої дій чи вчинила їх під тиском ОСОБА_1 , чи шляхом введення її в оману, враховуючи презумпцію її психічного здоров'я, приймаючи до уваги те, що відчуження квартири АДРЕСА_1 не відбулося саме з її вини, беручи до уваги те, що ФОП ОСОБА_12 зобов'язання за договором надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року виконано в межах, визначених цим договором, що підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами у справі, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_12 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 903 ЦК України, вартості наданих їй послуг у розмірі 27980 гривень.
Щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 відповідно до п. 5.4 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року штрафу у розмірі 27980 гривень, суд зазначає наступне.
Так, п. 5.4 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року визначено, що у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного договору з ініціативи замовника, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю штраф у розмірі 100 % вартості послуг, встановленої п. 2 даного договору, окремо за кожне порушення.
При цьому, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Разом з цим, ВССУ у своїй постанові від 22 березня 20217 року у справі № 381/1114/16 із посиланням на правові позиції, які викладені в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 та постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13 та від 16 вересня 2015 року у справі № 6-12674св15, дійшов обґрунтованого висновку про те, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, а відтак встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору.
Як вбачається з вимог п. 5.4 договору розмір штрафних санкцій, у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного договору з ініціативи замовника, становить 100 % вартості послуги, окремо за кожне порушення, тобто 27980 гривень, що в свою чергу є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, через що суд доходить висновку про те, що вказана вимога є несправедливою умовою договору.
Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-8оцс12, постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 175/1543/16-ц та від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
З огляду на викладене, враховуючи те, що умови п. 5.4 Договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року визнані судом несправедливими, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання вказаного пункту договору недійсним, а відтак для задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 за зустрічним позовом та відповідно відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми штрафу у розмірі 27980 гривень за первісним позовом.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання нечіткими і двозначними положень п. п. 2.2, 2.3.1 та 5.3 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року, сформулювавши їх у відповідній редакції, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.
Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
При цьому, ОСОБА_3 , звернувшись до суду зі вимогою про визнання нечіткими і двозначними положення п. п. 2.3, 2.3.1 та 5.3 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року, сформулювавши їх у запропонованій нею редакції, вийшла за межі встановлених законодавством України способів захисту цивільних прав. Більш того, задоволення такої вимоги, на думку суду, зробить неможливим виконання судового рішення, оскільки від вирішення питання про визнання нечіткими, двозначними, несправедливими умов договору не залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків будь-кого із сторін договору.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_1 в частині визнання нечіткими і двозначними положень п. п. 2.3, 2.3.1 та 5.3 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року, через що у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із вказаною позовною заявою ФОП ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень, через що з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 гривні, виходячи із розрахунку (908*(27980*100%/55960).
При зверненні до суду з зустрічною позовною заявою позивачка ОСОБА_3 була звільнена від сплати судового збору на підставі вимог Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим з відповідача ФОП ОСОБА_1 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 гривень за одну задоволену вимогу немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму винагороди за послуги виконавця у розмірі 27980 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання нечіткими і недійсними окремих положень договору - задовольнити частково.
Визнати недійсним п. 5.4 договору надання послуг покупцеві нерухомості № 01/12/04/2021 від 12 квітня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна