Справа № 201/1498/22
Провадження № 2/201/1741/2022
(заочне)
29 вересня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Стислий виклад позиції позивача.
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 15 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач в позовній заяві посилається на те, що 06 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_2 взяла у позивача в борг 49000 тисяч гривень, терміном на 36 місяців. Договір позики було укладено у простій письмовій формі. Після отримання грошей відповідач ОСОБА_2 надала розписку. Згідно розписки з щомісячним платежем 3500 гривень, залишок суми розбити на 31 місяць з платежем 3500 гривень в місяць. Після отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_2 , частково сплачено щомісячний платіж у розмірі 3500 гривень. В подальшому у встановлений договором строк остання гроші не повертає.Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 48865,52 грн., з яких: 48582,52 грн., - сума боргу, 203,00 грн., - 3% річних за прострочення суми боргу (а.с. 1-3).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 15 лютого 2022 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 16).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача(а.с. 17).
До суду 30 березня 2022 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 18).
Ухвалою судді від 31 березня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.(а.с. 19-20).
Позивач надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 36).
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановленні судом
Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 06 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до умов якої остання отримала від позивача грошові кошти в розмірі борг 49000 тисяч гривень, терміном на 36 місяців. Згідно розписки з щомісячним платежем 3500 гривень, залишок суми розбити на 31 місяць з платежем 3500 гривень в місяць.
Ця форма договору відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.
Після отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_2 , частково сплачено щомісячний платіж у розмірі 3500 гривень.
Взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_2 в установлений строк, щодо щомісячного платежу не виконується, щомісячний платіж за грудень 2021 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року не повернуто, та не сплачено, чим порушуються взяті на себе зобов'язання визначені цивільним законодавством України, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.
Судом встановлено, що у даній цивільній справі спір виник у зв'язку із неповерненням та невиконання зобов'язання щодо повернення коштів в обумовленому сторонами розмірі та строки.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або також кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із розписки від 06 жовтня 2021 року вбачається, що на виконання укладеного договору відповідач ОСОБА_2 отримала 49 000 грн.
Вказані докази підтверджують укладення між сторонами договору позики та передання передбачених ним грошей.
Частиною 1статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже надана розписка є тим документом, що підтверджує виникнення у сторін правовідносин за договором позики.
Після отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_2 , частково сплачено щомісячний платіж у розмірі 3500 гривень. В подальшому у встановлений договором строк остання гроші не повертає, чим порушує умови договору.
В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) викладено висновок, що ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що договорі позики укладений у належній письмовій формі, факт отримання грошових коштів підтверджений письмовою розпискою позичальника ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 48865,52 грн., з яких: 48582,52 грн., - сума боргу, 203,00 грн., 3% річних за прострочення суми боргу (розрахунок здійснений позивачем та перевірений у судовому засіданні) (а.с. 3).
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики від 06 жовтня 2021 року в розмірі 48865,52 грн.,( сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн, 52 коп.) з яких: 48582,52 грн., ( сорок вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн, 52 коп.) - сума боргу, 203,00 грн., ( двісті три грн.,) - 3% річних за прострочення суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений останнім судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.
Суддя С.О. Демидова