Справа №173/852/22
Провадження №2/173/533/2022
21 вересня 2022 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Демяненко С.І.,
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що з лютого 2009 року відповідач зі своїм сином не спілкується та не піклується про нього, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не турбується про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
Відповідач у підготовчому засіданні подав заяву про визнання позову у повному обсязі, зазначив, що він повністю погоджується з тим, щоб його позбавили батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд, -
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24.02.2009 року (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ).
Від даного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
В подальшому, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , і після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » (свідоцтво про шлюб від 14.07.2012 серії НОМЕР_3 ).
Як вбачається з Акту про обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.05.2022, неповнолітня дитина проживає з позивачем, її новим чоловіком та їхніми дітьми, у дітей є окремі кімнати, які облаштовані всім необхідним для навчального процесу та нормального виховання. Рідний батько ОСОБА_3 участі у вихованні сина не приймає, не відвідує його за місцем проживання та не цікавиться його життям.
Згідно довідки Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14.04.2022 за відповідачем значиться заборгованість по аліментам у розмірі 126 637, 90 грн.
Зі змісту психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_3 вбачається, що біологічний батько дитини ОСОБА_2 життям та успіхами у навчанні дитини у школі жодного разу не цікавився, зв'язок з класним керівником не підтримує.
Згідно висновку Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради № 591 від 06.06.2022 син ОСОБА_3 мешкає разом зі своєю матір'ю. Батько дитини участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не бере. Неповнолітня дитина знаходиться на повному забезпеченні матері та її нового чоловіка. Відповідач успіхами сина у школі не цікавиться, має заборгованість зі сплати аліментів. На засіданні комісії відповідач пояснив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, має нову сім'ю, з ОСОБА_3 він не спілкувався. ОСОБА_3 також пояснив, що про нього піклується чоловік його мами, якого він називає татом. Свого біологічного батька на засіданні він побачив вперше. Комісія дійшла висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухиляється від їх виконання, а тому вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Судом з'ясовано думку неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив що з рідним батьком він жодного разу не спілкувався, батько ніколи з ним не проводив час та не цікавиться його життям, не заперечує проти того, щоб батька позбавили батьківських прав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідачем у підготовчому засіданні подано заяву про визнання позову від 11.08.2022 року.
Згідно з частиною 1 статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право відповідача, передбачене нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 206 ЦПК України унормовано, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
При цьому, суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Наслідки вчинення такої процесуальної дії судом були роз'яснені відповідачу у підготовчому засіданні.
За таких обставин, оскільки заява відповідача не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в т.ч. неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , суд приймає заяву відповідача про визнання позову.
Положеннями частин 3, 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач у підготовчому засіданні подав заяву про визнання позову, враховуючи думку неповнолітнього ОСОБА_3 та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд задовольняє заявлені позовні вимоги.
Згідно з частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
6. Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ).
7. Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Дніпровська, буд. 88).
Повне рішення складено 30.09.2022 року.
Суддя Н.В. Новіченко