Справа № 420/10312/22
03 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державного підприємства «Документ» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державного підприємства «Документ», в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлене повідомленням про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 01.07.2022р.;
зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі п.п. 4 п. 82 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року № 152. Позивач зазначає, що посилаючись на п.п. 4 п. 82 вказаного Порядку, відповідач не зазначив які саме документи та інформація не надані позивачем.
Ухвалою від 01.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. 26667/22 від 19.08.2022 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що у Головного управління відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки позивачем подано не всі необхідні документи та інформацію задля оформлення паспорта.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
27.06.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області через ДП «Документ» у місті Одеса із заявою щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Разом із заявою позивачем надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Kiровським PB ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 09.08.2008 року; свідоцтво про народження 17.05.1984 року серiї НОМЕР_3 , яке видане 29.05.1984 року м. Донецьк; диплом спеціаліста НОМЕР_4 , виданого 01.07.2007 р. на дівоче ім'я позивача ОСОБА_2 , про закінчення в 2007 році Вищого навчального закладу Донецький інститут ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю; трудову книжку; довiдку від 11.11.2014 р. № 5105-1264 про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо-переміщеної особи, видану Управлінням соцiального захисту в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради; картку фізичної особи - платника податків ДПІ у Кіровському районі м. Донецьк (ідентифiкацiйний номер НОМЕР_5 ), видану 14.08.2008 р.; засвідчену копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 по справі № 522/96/15-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; оригінал квитанції про сплату адміністративного збору.
01.07.2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за Кордон, оформлене повідомленням за №5100.4.3.-4728/51.2-22.
У повідомленні №5100.4.3.-4728/51.2-22 від 01.07.2022 року відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 4 пункту 82 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови КМУ від 16.11.2016 № 1001), а саме, у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів та інформації, позивачу тимчасово відмовлено в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Також зазначено про право повторного звернення до територiального органу/територiального підрозділу ГУ ДМС в Одеській області в разі усунення обставин, у зв'язку з якими позивачу відмовлено в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон […].
Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V, паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року№5492-VI (далі Закон № 5492-VI), якій відповідно до змісту преамбули визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Отже, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) є одним із документів, які підтверджують громадянство України та дозволяють перетинати державний кордон громадянам України.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 5492-VI кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон […].
Частиною 5 ст. 22 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції) […], а за кордоном ЗДУ (Міністерством закордонних справ України, закордонними дипломатичними установи України).
Відповідно до ч. 11 ст. 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон видається заявникові не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання […]. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб'єктами, передбаченимип. 4ч. 1 ст. 2 цього Закону (центрами надання адміністративних послуг, державним підприємством, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру).
Згідно з п.п. 1, 2 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі Положення № 360) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до п. 3 цього Положення одним з основних завдань ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції).
Згідно п. 4 Положення № 360 ДМС відповідно до покладених на неї завдань: здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство […] (п. 10); здійснює ідентифікацію осіб […] (п. 11); оформлює, видає, обмінює, пересилає, вилучає, повертає державі, знищує документи з безконтактним електронним носієм (п. 34).
Відповідно до п. 7 Положення № 360 ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону № 5492-VI отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів ч. 2 ст. 22 Закону № 5492-VI Кабінетом Міністрів України 7 травня 2014 року прийнята постанова № 152, якою затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі Порядок).
Згідно п. 2 цього Порядку кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон.
Відповідно до пп. 1 п. 8 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що оформлення […] паспорта для виїзду за кордон здійснюються територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.
Згідно п. 19 Порядку документи для оформлення […] паспорта для виїзду за кордон в Україні подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Відповідно до п. 35 Порядку заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи: 1) паспорт громадянина України […]; 2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку […]; 3) документ, що посвідчує особу законного представника, […]; 4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати […]; 5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, […].
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п. 13).
Пункт 52 Порядку стосується випадків, у разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном.
Судом встановлено, що 27.06.2022 року позивач звернувся до ДП «Документ» у місті Одеса з приводу оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та надав: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Kiровським PB ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 09.08.2008 року; свідоцтво про народження 17.05.1984 року серiї НОМЕР_3 , яке видане 29.05.1984 року м. Донецьк; диплом спеціаліста НОМЕР_4 , виданого 01.07.2007 р. на дівоче ім'я позивача ОСОБА_2 , про закінчення в 2007 році Вищого навчального закладу Донецький інститут ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю; трудову книжка; довiдку від 11.11.2014 р. № 5105-1264 про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо-переміщеної особи, видану Управлінням соцiального захисту в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради; картку фізичної особи - платника податків ДПІ у Кіровському районі м. Донецьк (ідентифiкацiйний номер НОМЕР_5 ), видану 14.08.2008 р.; засвідчену копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 по справі № 522/96/15-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; оригінал квитанції про сплату адміністративного збору
Отже, позивачем до уповноваженого суб'єкта (ДП «Документ») особисто подано вичерпний перелік документів, передбачений діючим законодавством, який надає право на оформлення та видачу паспорта для вийду за кордон (паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, документи, що підтверджують сплату адміністративного збору), а також додаткові документи: диплом спеціаліста. трудова книжка, картку фізичної особи-платника податків, довідку внутрішньо переміщеної особи, рішення суду.
Натомість, відповідачем відмовлено позивачу у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі підпункт 4 пункту 82 Порядку, а саме. у зв'язку із поданням не в повному обсязі документів та інформації.
В свою чергу, суд зазначає, що зі змісту повідомлення №5100.4.3.-4728/51.2-22 від 01.07 2022 р. не вбачається конкретного переліку документів та не конкретизовано iнформацiю, яких на думку відповідача, не вистачало для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач зазначив у відзиві на позов, про те, що відмова у прийнятті позитивного рішення щодо оформлення та видачі паспорта для виїзду за кордон була прийнята також і у зв'язку із тим, що дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Відповідно до пп. 5 п. 82 Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС […] має право відмовити заявнику в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, якщо дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Між тим, повідомлення №5100.4.3.-4728/51.2-22 від 01.07.2022р., яким позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон містить лише посилання на пп. 4 п. 82 Порядку, а тому посилання відповідача на інші підстави для відмови позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон суд не приймає до уваги.
При цьому, доказів на підтвердження того, що позивачем при зверненні до Головного управління через ДП «Документ» у місті Одеса надано не всі документи, передбачені Порядком, відповідачем не надано.
Отже, зазначена підстава відмови позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон є необґрунтованою.
Суд зазначає, що позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлене повідомленням про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 01.07.2022р.
В свою чергу, суд звертає увагу, що вказане повідомлення не є рішенням у розумінні КАС України, а лише інформує позивача про розгляд його заяви щодо видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у звязку з чим суд вважає, що в даному випадку належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними дій Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлені повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 01.07.2022р.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що для прийняття рішення зобов'язального характеру, відповідачем не виконано всі умови, визначені законом, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2022 року, подану для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та прийняти обґрунтоване, належним чином оформлене рішення - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2022 року між адвокатом Приходько В.М. та позивачем укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано копію акту виконаних робіт від 20.07.2022 року, відповідно до якого адвокатом виконано:
- направлення адвокатських запитів;
- підготовка позовної заяви.
Загальна вартість наданих послуг склала 6000 грн.
Отже, представник позивача просить суд стягнути 6000 грн. судових витрат на правничу допомогу.
В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю даної справи.
Крім того, дана адміністративна справа є поширеною категорією справа, а складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь позивача 2000 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м.Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державного підприємства «Документ» (вул.Довнар-Запольського, 8, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 32735236) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлені повідомленням про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 01.07.2022р.
Зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2022 року, подану для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та прийняти обґрунтоване, належним чином оформлене рішення - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м.Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.