03 жовтня 2022 р. № 400/3842/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001,
про:визнанння протиправною бездіяльності та стягнення коштів в сумі 200 334,00 грн, стягнення коштів за невиплачену частину одноразової грошової допомоги в сумі 117 225,00 грн,
Позивач звернувся до суду з позовом до ГУНП в Миколаївській області про
-визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;
-стягнення невиплаченої частини середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 200 334 грн.
- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні.
- стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 117 225 грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що неправильний розрахунок середнього розміру грошового забезпечення, став наслідком того, що позивачу не була нарахована та виплачена в повному розмірі середня заробітна плати за час вимушеного прогулу, що становить 200 334грн. ( 671день х 298,56 грн.) та одноразова грошова допомога при звільненні - 117 187,5 грн. Розмір грошового забезпечення повинен складати не 6525 грн., а 15900 грн. і тому одноразову грошову допомогу необхідно було розрахувати виходячи з 15900грн. х 50% х 25р. = 198 787 грн. та нарахувати і виплатити різницю несплаченої суми середньої заробітної плати 117 187, 5 грн. ( 198 750 грн.- 81 562грн.). Позивач вважає, що внаслідок не виконання службовими особами ГУНП вимог Рішення РНБО в частині нарахування мінімального рівня грошового забезпечення для поліцейських це призвело до невірного розрахунку середньоденного розміру заробітної плати в розмірі 231,44 грн., оскільки остання становить 530 грн. , що на 298.56 грн. менше від необхідної.
Позивач не погоджується з посиланням відповідача на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу розглядалось та було вирішено Миколаївським окружним адміністративним судом в рамках адміністративної справи №400/1736/20, оскільки розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу:
- не був предметом спору у вказаній справі, а тому не може рахуватися обставиною, яка не підлягає доказуванню в іншій справі відповідно до ч.4 ст.78 КАС України;
- та був визначений на підставі довідки відповідача з невірним розрахунком. Також позивач зазначає, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України він може спростувати преюдиційні факти та відповідно до ст.233 КЗпП він має право звернутись до суду про стягнення заробітної плати.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі - 155296,24 грн. визначений у судовому рішенні від 01.04.2020 по справі № 400/1736/20 і правильність визначеної судом суми та її розрахунок не оскаржуваний у передбаченому законом порядку. Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована у відповідності до вимог Закону України № 2262- ХІІ та Постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб ». Правова природа виплати одноразової грошової допомоги пов'язана із юридичним фактом- звільнення з поліції і є обов'язком роботодавця і проводиться на підставі наказу ГУНП про звільнення, виходячи із останнього грошового забезпечення, що фактично отримано позивачем. Позивач ніколи не отримував грошового забезпечення у сумі - 15900 грн. та ніколи у період його служби, починаючи із листопада 2015 року йому не встановлювалась надбавка за специфічні умови служби до 44,91 % - 3031,42 грн., премія до 62,58% - 6120 грн. Наказів про встановлення цих видів грошового забезпечення у період служби ОСОБА_1 не існує.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що в період часу з 11.02.2018 року по 21.05.2018 року під час перебування ним на лікуванні, відповідачем в порушенні вимог п.3 Розділу 3 Порядку №260, не збережено розміру виплат його грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу , окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( підвищення посадового окладу надбавки , доплати, які мають постійний характер) та премії за поточні місяці. Тому для обчислення середнього заробітку відповідач повинен був керуватися п.4 Розділу 2 Постанови КМУ №100, котрим встановлено: « якщо протягом 2-х календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбулася подія з якою пов'язана відповідна виплата ( в даному випадку 12.02.2022 року - дата відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків) , працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. В даному випадку - це грудень 2017 року та січень 2018 року, оскільки в період з 12.02.2018 року по 22.05.2018 року за позивачем частково зберігався заробіток.
Також довідка про розмір грошового забезпечення №468/28/1- складена 29.10.2020 року містить завідомо неправдиві відомості про розмір грошового забезпечення. Позивачу, який перебуваючи на протязі 2019 року у вимушених прогулах з вини відповідача була нарахована середня заробітна плата без врахування надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції (котра має постійний характер).
У запереченні відповідач зазначив, що середньоденна заробітна плата у розмірі - 231,44 грн. визначена судом у відповідності до довідки ГУНП від 29.10.2020 року, де у розрахунок увійшли останні два місяці - березень-квітень 2018 року, з моменту визначеного судом першого звільнення -23.05.2018 року. Суд першої інстанції самостійно провів арифметичні обчислення суми виплати за час вимушеного прогулу та встановив, що вона становить - 155 296, 24 грн (671 д.*231,44 грн).Законність та обґрунтованість рішення МОАС від 01.04.2020 по справі № 400/1736/20 перевірена П'ятим апеляційним адміністративним судом. Таким чином, виплата суми вимушеного прогулу, що повинна бути виплаченою ОСОБА_1 за незаконне звільнення з 23.05.2018 вирішена у справі № 400/1736/20 і не може бути переглянутою у справі № 400/3842/22. Подія, з якою пов'язана виплата вимушеного прогулу - це незаконне звільнення, а не відсторонення від виконання службових обов'язків під час проведення службового розслідування. Дата події встановлена у судовому рішенні від 03.11.2020 по справі № 400/1736/20 це дата звільнення - 23.05.2018 року, а не 12.02.2018.Не можна стверджувати про те, що після відсторонення від виконання службових обов'язків поліцейський вважається таким, що не працював та не мав заробітку, бо у відповідності до ст. 70 ЗУ «Про Національну поліцію» відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов'язків за займаною посадою. За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. А премія необов'язкова виплата.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Наказом ГУНП в Миколаївській області від 23.03.2020 № 165 о/с позивач був поновлений на займаній посаді з 22.05.20218, але відповідні перерахунки в частині виплати усіх видів грошового забезпечення здійсненні не були. Довідка про грошове забезпечення від 29.10.2020 містить періоди березень, квітень 2018, який відповідно до п.6розділу 2 постанови КМУ №100 виключається з розрахункового періоду. Відповідач у відзиві та запереченнях не посилається на підстави незастосування Указу ПУ № 283/2018 «Про рішення РНБО від 06.09.2018 « Про пропозиції до проекту ЗУ «Про Держбюджет на 2019» по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України», згідно якого грошове забезпечення рядового поліцейського не повинно бути менше 9000грн., що підтверджується довідкою ДУ ТМО МВС України по Миколаївській області № 33135-М-15- від 17.09.2021.
Ухвалою від 22.08.2022 суд відкрив провадження у справі.
Ухвалою суду від 30.08.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін.
Справа розглядається відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Наказом ГУНП в Миколаївській області №166 о/с від 23.03.2020 року та № 207 о/с від 12.04.2021 року Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - з 23.03.2020 року позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі п.2 ч. І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Миколаївського окружного суду по справі №400/1736/20 від 3 листопада 2020 року визначено час вимушеного прогулу з 23.05.2018 року по 23.03.2020 року, що становить 671 день та стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - 155 296, 24 грн. ( 671 д.*231,44грн. середньоденна заробітна плата).
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року по справі №400/10428/21 відповідачем проведено розрахунок компенсації за невикористанні відпустки у 2018-2020 роках, з розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у 2018, 2019 та 2020 - 530 грн., відповідно середньомісячної заробітної плати - 15900 грн. ( 530 грн.*30 днів).
Представнику позивача листом за вих. 47/аз/05/28-2022 від 23.06.2022 року надано відповідь, що на виконання рішення Миколаївського адміністративного суду від 26.01.2002 року по справі 400/10428/21 та на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області від 30.05.2022 року №405 о/с ОСОБА_1 була нарахована компенсація за невикористанні основні щорічні та додаткові відпустки за 208,2019 та 2020 роки. Розрахунок зазначеної компенсації проводився з суми середньоденної заробітної плати 530,00 грн., яка визначена судом. Загальна сума нарахованої грошової компенсації за дні невикористаної відпустки становить 40697,43 грн. Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України з суми компенсації за дні невикористаної відпустки 40697, 43 грн. утримано військовий збір в розмірі 1,5% в сумі 610,46 грн. Також у листі зазначено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 6525 грн., виходячи з суми складових: посадового окладу 2500,00 грн; окладу за спеціальне звання - 2000 грн;
надбавки за стаж служби в поліції 45% - 2025 грн.
Відповідачем було нараховано та виплачена позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення встановленого на день звільнення - 6525,00 грн. , за кожний повний календарний рік служби з розрахунку
6525грн.*50%*25 р., яка становить 81 562, 5 грн, без урахування військового збору та 80 335,07 грн. з вирахуванням військового збору.
30.06.2022 року позивач звернувся до ГУНП в Миколаївській області про нарахування та виплату:
-невиплаченої частини грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка становить 200 334 грн.;
- невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільнені, яка становить 117 225 грн.
Листом відповідача від 27.07.2022 року за вих.№М-53/05/27-2022 відмовлено в задоволені заяви позивача посилаючись на те, що питання нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу розглядалось та було вирішено Миколаївським адміністративним судом в рамках адміністративної справи №400/1736/20, яким визначено розмір вимушеного прогулу 155296,24 грн. , а одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена у розмірі, визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 по справі № 400/1736/20
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 23.03.2020 р. № 166 о/с в частині зазначення дати звільнення ОСОБА_1 з 05.06.2019,
-зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області внести зміни до Наказу від 23.03.2020 р. № 166 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 05.06.2019 р. на дату дня винесення Наказу - 23.03.2020,
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо обрахування «Вислуги років у календарному обчислені» ОСОБА_1 в Наказі від 23.03.2020 р. № 166 о/с,
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області внести зміни до Наказу від 23.03.2020 р. № 166 о/с в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення, тобто на 23.03.2020 р.,
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 148237,35 грн (сто сорок вісім тисяч двісті тридцять сім грн 35 коп.), без урахування заробітної плати за один місяць, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 7058,89 грн (сім тисяч п'ятдесят вісім грн 89 коп.),
-стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 рішення суду І інстанції залишено без змін і воно набрало законної сили.
У рішенні суду по справі № 400/1736/20 зазначено, що з наданої відповідачем на вимогу суду довідки від 29.10.2020 року, середньоденна заробітна палата повивача складає 231,44 грн, а відтак сума виплати за час вимушеного прогулу становить 155 296, 24 грн (671 д.*231,44 грн) за період з 23.05.2018 по 23.03.2020.
Ніяких заперечень при розгляді справи в 2020 позивач стосовно того, що розмір середньої заробітної плати розраховано невірно або довідка, в якій зазначено середній заробіток містить недостовірні дані позивач суду в тій справі не надавав. Рішення суду не оскаржував в установленому законом порядку. Відтак, позивач погодився з рішенням суду та наведеними в ньому розрахунками суму заборгованості за час вимушеного прогулу на підставі довідки ГУНП від 29.10.2020 з розрахунку грошового забезпечення березень-квітень 2018.
В цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену йому частину середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 200 334 грн., оскільки вважає, що рішенням суду неправильно здійснено розрахунок та стягнуто на його користь 155296,24грн.
Правомірність вимог позивач обґрунтовує тим, що при розгляді справи № 400/1736/20 :
- не було предметом спору питання про стягнення вимушеного прогулу.
- сума була визначена на підставі довідки відповідача з невірним розрахунком.
- та відповідно до ч.4 ст.78 КАС України позивач може спростувати преюдиційні факти та відповідно до ст.233 КЗпП він має право звернутись до суду про стягнення заробітної плати.
На ці доводи позивача суд зазначає наступне:
При розгляді справи № 400/1736/20 позивач заявляв позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що зазначено у рішенні суду.
Рішення суду набрало законної сили 01.04.2021 та виконано відповідачем.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України(ч.2 ст.14 КАС України).
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення (ст.129КАС України).
Питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2018 по 23.03.2020 між позивачем та відповідачем було вирішено у справі № 400/1736/20, тому це питання не може повторно переглядатись судом, в зв'язку з тим, що позивач не погоджується з рішення суду від 03.11.2020.
Повторний розгляд тих самих позовних вимог, які вже розглянуті судом та рішення по яких набрало законної сили не передбачено норами Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, це є порушенням принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та ухвалення нового рішення у справі.
Посилання позивача на ч.4 ст.78 КАС України, що надані ним нові докази спростовують висновки преюдиційних фактів, які встановлені в рішенні суду по справі № 400/1736/20, не приймаються судом до уваги, оскільки ст.78 КАС України передбачає підстави звільнення від доказування при розгляді справи, а не регулює правові питання щодо можливості подання повторного позову, в разі незгоди з прийнятим рішенням суду, яке набрало законної сили по тотожним вимогам.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в повному розмірові середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу; стягнення невиплачену частину середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 200 334 грн. задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині: визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в повному розмірові одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірові 117 225 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке:
Виплата поліцейському одноразової грошової допомоги урегульована ст. 9 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я виплачується одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У відповідності до п.10 Постанови КМУ № 393 поліцейським, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, розділу VI. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, затвердженого наказом МВС №260 від 06.04.2016 передбачено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Відтак, вищезазначеною нормою зазначено, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги застосовується грошове забезпечення, яке позивач отримував на день звільнення -23.03.2020.
На день звільнення згідно довідки відповідача грошове забезпечення позивача складало 6250, яке складається з посадового окладу 2500,00 грн; окладу за спеціальне звання - 2000 грн; надбавки за стаж служби в поліції 45% - 2025 грн.
Рішенням Миколаївського адміністративного окружного суду по справі 400/1736/20 дата звільнення позивача встановлена 23.03.2020, а з 23.05.2018 по 23.03.2020 у позивача був вимушений прогул, за який згідно рішення суду йому було сплачено середній заробіток виходячи з грошового забезпечення в сумі 6250грн. на підставі довідки від 29.10.2020.
Доказів того, що станом на день звільнення позивач отримував надбавку за специфічні умови служби та премію, які встановлені наказом керівництва, але які протиправно не були враховані відповідачем при виплаті одноразової грошової допомоги позивач суду не надав.
Відповідач зазначає у заявах по суті справи, що надбавка за специфічні умови служби позивачу не встановлювалась, а премію він не отримує з дня прийняття наказу про його відсторонення від посади з 12.02.2018.
Стосовно того, що відповідач повинен був розрахувати одноразову грошову допомогу з розрахунку грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ ТМО МВС України по Миколаївській області № 33135-М-15- від 17.09.2021 в сумі 15900 грн. суд зазначає наступне: ця довідка не приймається судом до уваги , оскільки для розрахунку одноразової грошової допомоги відповідно до Наказу № 260 - застосовується довідка про розмір грошового забезпечення встановленого на день звільнення 23.03.2020, а не на підставі довідки, яка визначає суму грошового забезпечення станом на листопад 2019 за аналогічною посадою для перерахунку пенсії поліцейським.
Суд не може застосувати як преюдицію рішення суду по справі №400/10428/21, яким встановлено, що компенсація за невикористанні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки повинна розраховуватись з грошового забезпечення в сумі 15900грн., оскільки компенсація за невикористані дні відпустки та одноразова грошова допомога мають різну правову природу та нормативне регулювання.
Відтак, нормативно-правовими актами, які застосуються для розрахунку суми одноразового грошової допомоги чітко встановлено, що вона розраховується з грошового забезпечення визначеного на день звільнення. На день звільнення 23.03.2020позивач був у вимушеному прогулі та його грошове забезпечення складало 6250грн.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач протиправно не застосував Указ ПУ № 283/2018 «Про рішення РНБО від 06.09.2018 « Про пропозиції до проекту ЗУ «Про Держбюджет на 2019» по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України», згідно якого грошове забезпечення рядового поліцейського не повинно бути менше 9000грн.
Відповідно до ст.107 Конституції України рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Цим Указом Президента України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 вересня 2018 року «Про пропозиції до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України» (додається, підпункт 3 пункту 1 - для службового користування).
Відтак, Указом ПУ введено в дію рішення РНБО про пропозиції до проекту Закону України « Про Державний бюджет». Цим Указом ніяких обов'язків в здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивачу на відповідача не покладається. І взагалі назва Указу свідчить про пропозиції до бюджету. Спеціальним законодавством, яке регулює виплату грошового забезпечення позивачу та застосовується до спірних правовідносин є постанова КМУ №988 від 11.11.2015 та наказ МВС №260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», які і застосовуються відповідачем при визначені грошового забезпечення позивача.
Також суд зазначає, що судом розглядається справа в межах позовних вимог та суд не приймає до уваги та не надає оцінку іншим доводам позивача, які не стосуються спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір покладається на позивача .
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко