30 вересня 2022 року Справа № 280/4470/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не зарахування, ОСОБА_1 , до страхового стажу за фахом періоду навчання в клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991 на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» та період строкової служби в лавах Радянської Армії з 30.12.1986 по 20.12.1988 і не призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу за фахом період навчання в клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991 на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» та період строкової служби в лавах Радянської Армії з 30.12.1986 по 20.12.1988;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з чим звернувся до відповідача області з заявою. Повідомленням № 2944-1790/М-02/8-0800/22 від 04.04.2022 відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги. Відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги і її виплату, період навчання у клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991, а також період проходження служби у лавах Радянської Армії у період з 30.12.1986 по 20.12.1988. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 01 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області 23.08.2022 надійшов відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Оскільки періоди військової служби та навчання Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) не передбачені, підстави для зарахування до стажу для виплати зазначеної грошової допомоги відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 призначена пенсія з 02.12.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Розглянувши заяву, відповідачем у листі від 04.04.2022 №2944-1790/М-02/8-0800/22 вказано, що до згідно з Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, для визначення права на виплату вказаної грошової допомоги зараховуються виключно періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком №909. Оскільки періоди військової служби та навчання Переліком №909 не передбачені, підстави для зарахування до стажу для виплати зазначеної грошової допомоги відсутні.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні допомоги, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, які працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XIІ (далі - Закон №1788-XIІ), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пункт 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень якого встановлює, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, і які працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах та мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, за умови, що вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення.
Згідно п. "е" ст. 3 Закону №1788-XIІ, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XIІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XIІ та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року (далі - Постанова № 909) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров'я, зокрема лікарі та середній медичний персонал, в тому числі і військових медичних закладів.
Згідно Положення про клінічну ординатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 12 від 29 січня 1998 року:
- клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів спеціалістів з певного фаху, зокрема, у клінічних науково-дослідних інститутах;
- клінічні ординатури в межах робочого часу виконують лікувально-діагностичну роботу в профільних відділеннях, на яких базується клініка, в обсязі 25% від розрахункової норми навантаження лікаря відповідної спеціальності, що передбачається індивідуальними планами їх підготовки;
- термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу роботи за фахом.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 61 Закону України "Про вищу освіту" клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря - спеціаліста.
Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XIІ до стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст.62 Закону №1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено із матеріалів справи позивач в період з 01.09.1989 по 31.08.1991 проходив навчання на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» у Запорізькому медичному інституті.
Згідно із п. «д» ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації здійснюються відповідними закладами фахової передвищої та вищої освіти, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно із законодавством про освіту.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28 жовтня 2002 року затверджено Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров'я. Відповідно до розділу З цього Переліку, посада «Лікар-ортопед-травматолог» (пункт 66) належить до «лікарів-спеціалістів» за відповідною спеціальністю «Ортопедія і травматологія».
За визначенням, зазначеним у п. 5 ч. З ст. 61 Закону України від 01.07.2014 № 1556- VII "Про вищу освіту ", клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря - спеціаліста.
У Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я від 29 січня 1998 року №12 (надалі - Положення) визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів - спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах після дипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.
Пунктами 1.2 та 1.3 Положення зазначено, що клінічна ординатура забезпечує одержання лікарем вищої кваліфікації на основі раніше здобутої освіти у вищому медичному закладі освіти III-IV рівнів акредитації і закладах післядипломної освіти та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.
Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров'я.
Термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом (п. 4.12 Положення).
Із довідки Запорізького державного медичного університету від 21.02.2022 №43/491 встановлено, що позивач дійсно проводив навчання в клінічній ординатурі на базі кафедри травматології, ортопедії і ВПХ при Запорізькому медичному інституті (реорганізований у Запорізький державний медичний університет), під час навчання в клінічній ординатурі, ОСОБА_1 , клінічними базами кафедри травматології, ортопедії і ВПХ були відділення ортопедії і Травматології Запорізької обласної клінічної лікарні, відділення поєднаної травми та травмпункт міської лікарні швидкої медичної допомоги №5 м.Запоріжжя, відділення травматології Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні.
Вказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці позивача №7 від 01.09.1989, №8 від 31.08.1991.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт виконання практичних завдань позивачем під час проходження навчання в клінічній ординатурі.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу період навчання в клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991 на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» до спеціального трудового стажу.
Виходячи з вимог ст. 56 №1788-ХІІ, а також вимог п. 4.12 Положення про клінічну ординатуру, суд зауважує, що навчання в клінічній ординатурі зараховується до стажу роботи за фахом.
З приводу не зарахування до спеціального стажу позивача періоду строкової служби в лавах Радянської Армії з 30.12.1986 по 20.12.1988, суд зазначає наступне.
Згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства», яка діяла на час проходження позивачем військової служби у рядах Радянської Армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.
Згідно пункту 4 зазначеного положення вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров'я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба медпрацівників за фахом в складі Збройних Сил СРСР.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 у справі №450/3061/16-а.
У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП УРСР передбачалося, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Судом встановлено за даними трудової книжки позивач 01.08.1985 зарахований на посаду лікаря-травматолога Тростянецької ЦРЛ Сумської області (запис №3), 30.12.1986 позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з призовом на військову службу (запис №4) в Радянську Армію, яку проходив у період з 30.12.1986 по 20.12.1988 (запис №4а) на посаді начальника медслужби.
Таким чином, враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді лікаря-травматолога Тростянецької ЦРЛ Сумської області, яка відповідно до чинної на той момент постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства» давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, і звільнений з даної посади саме у зв'язку з призовом на військову службу, на переконання суду, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової служби на посаді начальника медслужби з 30.12.1986 по 20.12.1988 до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років і такий стаж підлягає зарахуванню.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З урахуванням зазначених правових норм, страховий стаж позивача складає понад 35 років, до цього позивач не отримував будь-яку пенсію, що дає йому право, у відповідності до положень п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не зарахування, ОСОБА_1 , до страхового стажу за фахом періоду навчання в клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991 на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» та період строкової служби в лавах Радянської Армії з 30.12.1986 по 20.12.1988 і не призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу за фахом період навчання в клінічній ординатурі Запорізького медичного інституту з 01.09.1989 по 31.08.1991 на кафедрі травматології, ортопедії та ВПХ за спеціальністю «Травматологія і ортопедія» та період строкової служби в лавах Радянської Армії з 30.12.1986 по 20.12.1988, призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя,69057; код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 30.09.2022.
Суддя Б.В. Богатинський