Рівненський апеляційний суд
Іменем України
29 вересня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2022 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017180010000886 від 09.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 листопада 2022 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати обвинуваченій більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала суду містить формальний виклад обставин, мотивована лише тяжкістю злочину та наявністю ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що судом не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченої та запобігти ризикам, наведеним в клопотанні.
Наголошує, що обвинувачена є матір'ю малолітньої дитини, яка знаходиться з нею в слідчому ізоляторі. Крім того, 07.07.2022 року було укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого орендар погоджується, що з нею будуть проживати її діти.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судове рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачена може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до неї запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того встановлено, що ОСОБА_6 вже здійснювала спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, про що свідчить той факт, що вона після вчинення кримінального правопорушення залишила територію України та була оголошена в міжнародний розшук. Тому, в разі обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, остання може уникати участі в процесуальних діях, які необхідно провести у межах розгляду судом кримінального провадження.
Щодо ризику впливу на потерпілого та свідків, то встановлено, що на даний час у зв'язку з заміною потерпілого розгляд справи в суді першої інстанції розпочато спочатку, тому обвинувачена, знаючи їх місця проживання, може впливати на них з метою зміни своїх показань.
Доводи апелянта про те, що тривале перебування ОСОБА_6 під вартою є невиправданим, колегія суддів вважає необґрунтованими, позаяк при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченої, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
На переконання колегії суддів апеляційного суду, з моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, дані обставини не змінилися та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 орендувала квартиру для неї та її малолітніх дітей, має кошти на проживання є необґрунтованими, позаяк в оскаржуваній ухвалі суд, з посиланням на дані про особу обвинуваченої, дійшов до висновку про те, що вказані дані жодним чином не спростовують і не зменшують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Отже, обставини, на які посилається захисник, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив місцевий суд та не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено, то колегія прийшла до висновку, що рішення суду є законним, тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2022 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № №12017180010000886 від 09.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3