Справа № 948/293/22 Номер провадження 33/814/1308/22Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
30 вересня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2022 року,-
Постановою судді Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 07.06.2022 року о 23 год 15 хв в с. Селещина, вул. Козацька Полтавського району Полтавської області, він керував автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху , за що ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2022 року, та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є помилковою та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, без належного врахування фактичних обставин справи.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на те, що він не керував зазначеним вище транспортним засобом, а ввімкнене світло фар та вихід із водійського сидіння не може бути свідченням руху авто.
Крім того, апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що працівники поліції зупинили його під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і фактично єдиним доказом інкримінованого йому адміністративного правопорушення є протокол.
Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що він не був присутнім під час судового розгляду справи, про існування постанови він дізнався тільки коли отримав листи з ДВС про передчасне відкриття виконавчого провадження.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не брав участі в судовому засіданні під час розгляду справи, копію постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не отримував, подана ним 08.09.2022 року апеляційна скарга підлягає розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Разом із цим, в п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначено, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а також за відмову від проходження до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.266 КУпАП особи, керують транспортними засобами, і щодо яких є підозри вважати, що вони перебувають в стані алкогольного сп?яніння, підлягають відстороненню від керування та оглядові на стан сп?яніння. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, вважається недійсним.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 07.06.2022 року серії ВАБ №137327; письмового направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; рапортом поліцейського; оптичним диском з відеозаписом з портативного реєстратора працівника поліції від 07.06.2022 року та іншими.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.06.2022 року серії ВАБ №137327, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КпАП України на гр. ОСОБА_1 не містять належних та достатніх доказів на підтвердження фактичного керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою обставиною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Перебування ОСОБА_1 із зазначеними ознаками алкогольного сп'яніння поза транспортним засобом не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки для вказаної кваліфікації дій потрібно надати докази того, що особа перебувала за кермом транспортного засобу та керувала ним.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського, вбачається, що ОСОБА_1 виходив з автомобіля ВАЗ 2101 д.н.з НОМЕР_1 , двигун якого був вимкнений, однак моменту керування ним даним транспортним засобом не зафіксовано.
Інші докази у справі, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
У рішенні від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) ЄСПЛ зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні від 6 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого. Із цього також випливає, що обов'язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Апеляційний суд, провівши аналіз усіх доказів, наявних у матеріалах справи, погоджується з доводами апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння.
Отже, вищенаведені обставини виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, оскільки відсутня об'єктивна сторона правопорушення - керування транспортним засобом.
З огляду на викладене, за відсутності доказів на підтвердження факту керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, його причетність до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, не доведена, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Полтавський апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин