Справа № 761/8644/22
Провадження № 2/761/8526/2022
15 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря: Решта Д.О.,
від позивача: представник ОСОБА_1 ,
від відповідача: представник Аксьонов М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», про визнання незаконного та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Предметом позову є:
1. Визнання незаконним та скасування наказу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 18.04.2022 №343-ос «Про розірвання трудового договору»;
2. Поновлення ОСОБА_3 на роботі в ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на посаді начальника управління виробничо-технічної комплектації відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС»;
3. Стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2022 до дня поновлення на роботі, який на день пред'явлення позову становив 52850,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін в розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, був переведений на посаду начальника управління виробничо-технічної комплектації Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП ЮУАЕС). Наказом генерального директора ВП ЮУАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач був звільнений з роботи, у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд, внаслідок тимчасової непрацездатності, п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, прийнятим із грубим порушенням трудового законодавства України, а тому позивач має бути поновлений на зазначеній посаді, при цьому відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вважає, що у роботодавця була наявна можливість здійснити перерозподіл обов'язків хворого між іншими працівниками або прийняти іншого працівника на період його хвороби, а тому, у роботодавця була відсутня виробнича необхідність щодо звільнення позивача. Крім цього, позивачем 15.04.2022 роботодавцю була подана заява про його звільнення за власним бажання, у зв'язку із виходом на пенсію 10.06.2022. Тобто, у відповідача була відсутня нагальна потреба звільняти працівника на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України. Враховуючи те, що позивач був звільнення без законної підстави, то вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2022 до дня поновлення на роботі, який на день пред'явлення позову становив 52850,40 грн.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що з 16.12.2021 року по 18.04.2022 року позивач безперервно перебував на лікарняному із діагнозом: «Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язанні з нещасним випадком на виробництві». Довготривала відсутність на робочому місці такої посадової особи як начальник УВТК суттєво впливала на виконання основних завдань та функцій цього підрозділу, були ризики невиконання основних задач УВТК. Також, суттєво ускладнилась робота з підбору кадрів, їх розстановки та доцільності використання; підвищення кваліфікації персоналу шляхом організації навчання. Отже, у відповідача склалась виробнича необхідність у терміновому вирішенні цього кадрового питання, задля забезпечення безперебійної, безпечної, та надійної роботи ВП ПАЕС та Південноукраїнського енергокомплексу у цілому. Оскільки, тривалість лікарняного позивача тривала більш як чотири місяці підряд, втрата працездатності не була пов'язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також захворюванням до якого законодавством встановлений більш триваліший строк збереження місця роботи (посади), він був звільнений з посади. Вважає, звільнення позивача відбулось з неухильним дотриманням вимог діючого трудового законодавства України, жодних його порушень відповідачем не було. Позовна заява не містить жодного факту порушення діючих норм та правил при його звільненні відповідачем.
В судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2022 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2022 року, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з обставин викладених у відзиві.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 , відповідно до наказу від 19.10.2012 №590-к, був переведений на посаду начальника управління виробничо-технічної комплектації відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Наказом генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 18.04.2022 №343-ос «Про розірвання трудового договору», ОСОБА_3 був звільнений з роботи 18 квітня 2022 року, у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п5 ч.1 ст.40 КЗпП України.
З 16.12.2021 року по 18.04.2022 року позивач безперервно перебував на лікарняному із діагнозом: «Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язанні з нещасним випадком на виробництві», що підтверджується наступними листками непрацездатності:
1.№2068465-2003962826-1 (Відкритий - 16.12.2021, закритий - 30.12.2021);
2.№2068465-2004302105-1 (Відкритий - 31.12.2021, закритий - 14.01.2022);
3.№2068465-2004718463-1 (Відкритий - 15.01.2022, закритий - 28.01.2022);
4.№2068465-2005587217-1 (Відкритий - 29.01.2022, закритий - 07.02.2022);
5.№2068465-2006400454-1 (Відкритий - 08.02.2022, закритий - 17.02.2022);
6.№2068465-2007222163-1 (Відкритий - 18.02.2022, закритий - 21.02.2022);
7.№2068465-2007480433-1 (Відкритий - 22.02.2022, закритий - 03.03.2022);
8.№2068465-2007729609-1 (Відкритий - 04.03.2022, закритий - 11.03.2022);
9.№2068465-2007767310-1 (Відкритий - 12.03.2022, закритий - 18.03.2022);
10.№2068465-2007830435-1 (Відкритий - 19.03.2022, закритий - 28.03.2022);
11.№2068465-2007902724-1 (Відкритий - 29.03.2022, закритий - 07.04.2022);
12.№2068465-2007991709-1 (Відкритий - 08.04.2022, закритий - 18.04.2022);
В судовому засіданні, яке відбулось 21.06.2022 року, свідок ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці з 16.12.2021 року по 18.04.2022 року. Відсутність керівника під час пандемії та військового стану суттєво впливає на виконання роботи підприємства. Підрозділ де працював ОСОБА_3 забезпечує безпеку експлуатації в частині експлуатації обладнання та іншими ядерними об'єктами, які виробляють електроенергію. Також, відсутність керівника негативно впливає на роботу працівників. Ротація у зв'язку із відсутністю ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану призвела до відсутності стабільної роботи підрозділу.
В судовому засіданні, яке відбулось 21.06.2022 року, свідок ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці більше 4 місяців. На його думку ситуація була складна, тому що був "Ковід" та під час введення воєнного стану. Начальник УВТК має вагомий внесок стосовно постачання критичної продукції. Працівники розглядають заступника, як тимчасовий фактор, а авторитет начальника УВТК впливає на роботу підрозділу та підприємства в цілому.
Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст. 19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( частини перша статті 2 ЦПК України)
Відповідно до статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені в статті 16 ЦК України та КЗпП України.
Згідно із статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з п.5 ч.1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Згідно вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинна профспілкова організація відсутня.
Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку.
Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов'язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.
Звільнення працівника у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності - право роботодавця, а не обов'язок.
Умовою звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд, але вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення цього строку (ВССУ, справа № 6-12110св15, 17.06.2015).
Аналізуючи наведені норми трудового законодавства, зокрема п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. Таким чином, звільнення працівника на підставі вказаної норми можливе лише після закінчення строків, зазначених у цій нормі, та за умови, що працівник не став до роботи. Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває чотиримісячний строк, і надалі цей строк має обчислюватися спочатку. Звільнення за цим пунктом можливе, якщо працівник унаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки по вагітності та пологах) відсутній на роботі понад чотири місяці поспіль або понад установлений законодавством більш тривалий строк, протягом якого за ним зберігається місце роботи (посада) за певних захворювань. Якщо працівник став до роботи, навіть якщо до цього хворів понад зазначені строки, його звільнення вважається незаконним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні законні підстави для звільнення позивача за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме, наявні дві складові - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу.
Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача про відсутність у відповідача виробничої необхідності щодо звільнення ОСОБА_3 , з огляду на те, що звільнення працівника, у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності - право роботодавця, а не обов'язок, а положення п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України не передбачають перевірки на предмет виробничої необхідості.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до посадової інструкції начальник УВТК, його відсутність може суттєво впливати на виконання основних завдань та функцій цього підрозділу, та як зазначено відповідачем, були ризики невиконання основних задач УВТК, а саме:
формування та організація функціонування системи управління закупівлями продукції (у тому числі імпортної);
своєчасне забезпечення всіх структурних підрозділів ВП ПАЕС товарно-матеріальними цінностями (обладнання, матеріали, реагенти, запасні частини та ін.;
придбання якісних товарно-матеріальних цінностей з дотриманням спеціальних умов постачання для об'єктів атомної енергетики;
комплектацію об'єктів капітального будівництва та об'єктів що будуються господарським способом.
Також, суттєво ускладнилась робота з підбору кадрів, їх розстановки та доцільності використання; підвищення кваліфікації персоналу шляхом організації навчання, що також, підтверджено в судовому засіданні під час допиту свідків.
Крім цього, суд погоджується з доводами відповідача, які є загальновідомою інформацією, про те, що в умовах воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, енергетична галузь є однією із критичних, яка виконує важливу роль в забезпеченні держави енергоносіями і виконує обов'язки перед європейськими партнерами у відповідності із програмою ENTSO-E.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, за вказаних обставин, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді начальника управління виробничо-технічної комплектації відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що на момент прийняття рішення по справі, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2022 по 15.09.2022, що становить 107 днів (107 х 3056,30 грн. = 327024,10 грн.), тобто, позивачем має бути сплачений судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, що складає 3270,24 грн.
При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., у зв'язку із чим, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3270,24 грн. - 1984,80 грн. = 1285,44 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», про визнання незаконного та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1285(одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) грн. 44 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: