Провадження № 2-а/760/17/22
В справі № 752/25281/21
29 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4883257 від 10 жовтня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Посилається на те, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Масюка О.Ф. серії ЕАО № 4883257 від 10 жовтня 2021року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400, 00 гр. за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Зазначає, що близько 06 год. 10 хв. рухався по вул. Льва Толстого на автомобілі Volkswagen Passat. Після того, як побачив у дзеркало заднього виду поліцейський автомобіль з проблисковими маячками, у відповідності до Правил дорожнього руху скерував свій транспортний засіб праворуч, зупинившись біля узбіччя. До нього відразу підійшов Інспектор і не пояснивши причину зупинки, почав вимагати реєстраційні документи на автомобіль та водійське посвідчення з незрозумілих причин.
Після його питання з приводу причин зупинки поліцейські запідозрили, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння та приказали негайно вийти із автомобіля.
Зазначає, що нічого не розумів, бо є громадянином Єгипту та не дуже добре розуміє українську мову.
На прохання залучити перекладача отримав відмову.
Повідомив, що рухається в напрямку аеропорту і дуже поспішає, але працівники поліції повідомили, що якщо він хоче скоріше поїхати, то потрібно сплатити їм 200 доларів США. На дану пропозицію обурився та пояснив, що він алкогольних напоїв взагалі не вживає, так як є мусульманином, а його віра забороняє вживання алкогольних напоїв.
Почувши відмову, поліцейські склали протокол про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та за відмову від проходження медичного освідування. Наполягає на тому, що від проходження медичного освідування свідомо не відмовлявся.
Крім цього, відразу була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП за керування автомобілем без посвідчення водія відповідної категорії та керування особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Наголошує на тому, що на вимогу поліцейського надати документи на перевірку, відразу надавав водійське посвідчення, реєстраційні документи на автомобіль та посвідку на тимчасове проживання.
Стверджує, що про існування постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлення його права керування нічого не знав, так як ніколи не вживав алкогольних напоїв та ніколи не викликався до суду на розгляд адміністративної справи щодо ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відмічає, що водійське посвідчення у нього не вилучалося.
З винесеною постановою не згоден, оскільки ПДР він не порушував, та вважає, що дії Інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП, є протиправними.
Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва та відповідно до ст. 33 ЦПК України 18 жовтня 2021 року було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Солом'янського районного суду м. Києва та відповідно до ст. 33 ЦПК України 26 листопада 2021 року було визначено склад суду.
Після усунення недоліків, ухвалою суду від 20 грудня 2021 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162, 165 КАС України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію адміністративного позову 10 січня 2022 року.
31 січня 2022 року до суду надійшли пояснення представника відповідача, які по суті є відзивом на позов.
Проти позову заперечує та зазначає, що 10 жовтня 2021 року о 05 год. 35 хв. в м. Києві по вулиці Льва Толстого, 55, позивач керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, та будучи позбавленим права керування Деснянським районним судом міста Києва.
Таким чином, водій не мав права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1. «а» ПДР України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Наголошує на тому, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від IS грудня 2018 року № 1026, таким чином було зафіксовано скоєння правопорушення позивачем на портативну боді камеру, а також розгляд справи про адміністративне правопорушення, оптичний диск з відеозаписом події додано до відзиву.
Зазначає, що за допомогою бази АРМОР, було встановлено, а також перевірено на офіційному веб-порталі Судової влади України, що водій (позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік від 02 квітня 2021 року Деснянським районним судом міста Києва в справі №754/2649/21.
З урахуванням цього постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є правомірною.
Вважає, що за таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених у позовній заяві.
Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2021 року Інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Масюком О.Ф. було винесено постанову серії ЕАО № 4883257 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
За змістом постанови, позивач 10 жовтня 2021 року о 05 год. 35 хв. в м. Київ по вул. Льва Толстого, 55 керував автомобілем, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, та був позбавлений права керування транспортними засобами Деснянським районним судом м.Києва, чим порушив п. 2.1.а. ПДР України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно п. 2.1. ПДР , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п.п. 2.4.а ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частинами 1, 3 ст. 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов?язаний пред?являти документи поліцейському.
Згідно зі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається із відзиву та відео, наданого представником відповідача, позивачу було роз'яснено причину зупинки, а саме: розбитий задній правий розсіювач ліхтаря.
Крім того, з відео також вбачається, що позивач не заперечував володіння українською мовою, достатньою для спілкування з Інспектором.
Позивач при зверненні до суду даних обставин не спростовував.
Таким чином, суд вважає, що визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, у Інспектора УПП були наявні.
Представник відповідача в відзиві на позов зазначив, що відповідно до інформації бази АРМОР позивач постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року був позбавлений права керування транспортним засобом на 1 рік.
Позивач, звертаючись до суду, вказані обставини не заперечив і не спростував.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч.ч.1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, частиною четвертою цієї статті установлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладені вище обставини підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 126, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А. Шереметьєва