Справа №760/9527/22
2-а/760/1372/22
03 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
29.07.2022 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора УПП в м. Києві Ковальова Р.Ю., ДПП про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову інспектора Ковальова Р.Ю. серії ЕАР № 5651352 від 23.07.2022 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127 КУпАП, відповідно до змісту якої він в темний час доби рухався як пішохід проїжджою частиною при наявності тротуарної доріжки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Представник позивача вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю, посилаючись на те, що позивач був тверезий, алкогольних напоїв не вживав, не порушував ПДР як пішохід. Зазначає, що незрозуміло, яким чином зроблений висновок про, нібито, перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, оскільки огляд відносного нього не проводився.
Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, та взагалі не містить інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення, а, отже, і належних доказів у справ про адміністративне правопорушення. Вказує також про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та необізнаність про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2022 позовну заяву залишено без руху.
22.08.2022 року на виконання вимог ухвали від 08.08.2022 року надійшла нова редакція позову, в якій відповідачем визначено ДПП, а також додано копію оскаржуваної постанови та сплачено судовий збір.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено відповідачу строк на подання відзиву.
20.09.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Посилається на те, що обставини, викладені в постанові, зафіксовані інспектором за допомогою технічного приладу - відеокамери, яка була закріплена на однострої поліцейського, що відповідає вимогам закону, а показання технічного приладу, що мають функції відеозапису, є належним та допустимим доказом, що доводить наявність адміністративного правопорушення.
Вважає, що відеоінформація, яка відображена на наданому відеозаписі, повністю доводить факт вчинення позивачем порушення вимог ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23.07.2022 року інспектором Ковальовим Р.Ю. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5651352, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 4 ПДР України.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач рухався в стані алкогольного сп'яніння проїжджою частиною при наявності тротуарної доріжки.
Так, п. 4 ПДР України регламентовані обов'язки та права пішоходів. Згідно з п. 4.1 пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.
Статтею 127 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за порушення правил дорожнього руху пішоходами, а саме за перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, а частиною 3 цієї статті посилена відповідальність за такі дії у разі перебування особи у стані сп'яніння.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, зазначаючи, що він був тверезий, алкогольних напоїв не вживав.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стороною відповідача у поданому відзиві зазначено про правомірність дій інспектора та розгляду справи. Однак, зазначені обставини не підтверджуються належними доказами.
Так, з наданого відеофайлу дійсно вбачається, що позивачем не заперечувався факт порушення ним правил дорожнього руху, яке полягало в пересуванні проїжджою частиною. При цьому, щодо перебування з ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не погодився та пояснив, що алкогольні напої не вживав.
На відеозаписі не зафіксовано повний розгляд справи, зокрема і в частині того, як інспектор встановив наявність у позивача ознак алкогольного сп'яніння. Відеокамера була закріплена на однострої іншого інспектора, ніж той, що спілкувався та проводив розгляд справи відносно ОСОБА_1 , та який час від часу відходив від колеги і в результаті виявив інших порушників комендантської години, з якими в подальшому проводив бесіду та перевіряв документи.
Таким чином, за результатами дослідженого відеозапису суд не вбачає очевидних ознак (нечітка мова та хода, зухвале поводження, вираження нецензурною лайкою), які б свідчили про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Водночас будь-яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України саме в стані алкогольного сп'яніння, відповідачем суду не надано, у матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження та відеозапис, який таких обставин також не підтверджує.
Крім того, за висновком Верховного Суду у постанові від 13.02.2020 року (справа № 524/9716/16-а), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 23.07.2022 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 127 КУпАП.
Щодо доводів сторони позивача відносно того, що огляд позивача на стан алкогольного сп'яніння не проводився, слід зазначити, що порядок огляду на стан сп'яніння регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та Інструкцією МВС та МОЗ України «Про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року № 1452/735, однак зазначеними правовими актами не передбачено обов'язкової вимоги щодо огляду на факт вживання алкогольних напоїв інших осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, окрім водіїв.
В даному випадку правомірним могло б бути притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП, чого інспектором вчинено не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
В той же час, суд акцентує увагу, що дійсно позивачу було повідомлено про скоєне ним правопорушення і встановлену за нього адміністративну відповідальність, а також, дійсно, позивач відмовився від отримання постанови, зазначивши, про направлення її засобами поштового зв'язку, що спростовує твердження про необізнаність про розгляд справи та притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Інспектор Ковальов Р.Ю. є посадовою особою Управління патрульної поліції в м. Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 127, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 23 липня 2022 від 23 липня 2022 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Ковальовим Романом Юрійовичем (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за ч. 3 ст. 127 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 494,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: