СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7542/22
пр. № 2/759/3716/22
15 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
при секретарі - Марус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 06.07.2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, яким просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в шлюбі та в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Як зазначає позивач, він проживає окремо від матері дитини, а тому місце проживання дитини має бути визначено за місцем його проживання так як це буде відповідати інтересам дитини.
В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою просить справу розглядати у його відсутність, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, якою визнає позовні вимоги, просить задовольнити та розгляд справи провести за її відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву якою просить розгляд справи проводити за відсутності представника служби а також висновок № 107-40/2880, відповідно до якого визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.11.2013 року, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2021 року було розірвано (а.с. 9, 11).
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (а.с. 10).
Встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, дитина залишилась проживати з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Відповідно до висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.08.2022 року за № 107-40/2889, орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи убачається про існування між колишнім подружжям стійкого особистого конфлікту, проте не вбачається конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дитини та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. П'ятничук