Справа № 758/15547/19
Категорія 38
07 вересня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Макарчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ», третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору, -
У грудні 2019 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати недійсним кредитний договір №11716958 від 29.10.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2019 року йому почали надходити дзвінки від працівників відповідача, з яких він дізнався, що ним укладено договір про надання фінансового кредиту з ТОВ «СОС КРЕДИТ» №11716958, копію якого отримав в кінці листопада 2019 року. Вказує, що договір про надання фінансового кредиту не був підписаний з його сторони, сторони не домовилися про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими. Позивач стверджує, що гроші кредитодавцем йому не передавалися, а отже договір не є укладеним. Позивач вважає, що вищенаведені дії відповідача є нечесною підприємницькою практикою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому, за нормами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», спірний правочин є недійсним.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2019 справу було передано на розгляд судді ОСОБА_3
Ухвалою судді від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Цивільного кодексу України кредитний договір між товариством та позичальником був укладений у письмовій формі в електронному вигляді з накладенням електронного підпису одноразовим/мережевим ідентифікатором.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Саме цим способом підписання договору скористався відповідач під час укладення договору з ТОВ «СОС КРЕДИТ».
Оформлення договору про надання фінансового кредиту на сайті ТОВ «СОС КРЕДИТ» передбачає спочатку подачу клієнтом заявки про видачу коштів, в якій він вказує суму та кількість днів, на яку він хоче оформити договір. Після погодження Товариством видачу кредиту клієнт за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (який отримує за допомогою смс-повідомлення відправленого на номер, який вказує при реєстрації на сайті) підписує Заяву-приєднання до Договору (оферти) про надання фінансового кредиту (далі-Заява- приєднання), в якій передбачено те, що Клієнт ознайомився з Договором про надання фінансового кредиту, Внутрішніми правилами надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Паспортом кредиту, Згодою на обробку персональних даних та іншими нормативними документами та правовими актами, що регулюють порядок надання Послуг Товариством.
Таким чином, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №11716958 від 29.10.2019 на суму 10000,00 грн. було укладено належним чином у письмовій формі в електронному вигляді з накладенням електронного підпису одноразовим/мережевим ідентифікатором, що повністю відповідає вимогам законодавства, а тому будь-які доводи позивача щодо нікчемності даного договору через недотримання письмового вигляду не відповідають дійсності, є необґрунтованими та недоречними.
Крім того, відповідач зазначає, що підписанням паспорту споживчого кредиту та договору позичальник підтвердив своє ознайомлення з усіма істотними умовами договору, серед яких, зокрема, і загальна вартість кредиту. Так, розділ 5 Кредитного договору, свідчить, що позичальник був належним чином повідомлений та прийняв умови Договору щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Товариством було виконано свої зобов'язання за кредитним договором та надано клієнту грошові кошти у кредит.
Таким чином, ще до укладення договору клієнт мав можливість ознайомитись з його умовами та прийняти рішення щодо його укладення або відмовитись від його укладення. Отже, за умови, що позивач не згоден з умовами договору, він міг в будь який час відмовитись від подальшого оформлення, однак, не зробив цього і свідомо підписав кредитний договір. Відповідач вважає, що дії позивача свідчать саме про зловживання його правами та бажанням уникнути виконання зобов'язання за договором.
13.07.2020 позивачем подано додаткові пояснення на заперечення відповідача, в обґрунтування яких зазначено, що у відзиві відповідач жодним чином не спростував вказані доводи позивача, а отже погоджується із ними, у зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
06.05.2021 справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки суддю ОСОБА_3. згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08.04.2021 звільнено з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Ухвалою судді від 18.06.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, разом із позовом ним було подано заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, разом з запереченнями на позовну заяву подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.10.2019 між ТОВ «СОС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №11716958, відповідно до умов якого відповідач, як позикодавець, надав позивачу, як позичальнику, позику в сумі 10000,00 грн. на строк 20 днів, до дати повернення позики (останній день) - 18.11.2019.
У відповідності до розділу 13 договору він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим (ідентифікатором).
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Як вбачається з копії спірного договору, наявної в матеріалах справи, при його підписанні позичальник використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором 2z6j9d3y.
Розділом 5 кредитного договору встановлений розмір та порядок одержання процентів за користування кредитом. З даними умовами кредитного договору клієнт був ознайомлений до його підписання.
Відповідно до умов договору позичальник підтвердив, що перед його укладенням за його запитом йому було надано проект договору про фінансові послуги (договір про надання позики на умовах кредиту) та було надано всю визначену законом інформацію про умови надання фінансових послуг у повному обсязі, передбаченому законодавством (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування») та надана йому інформація повністю зрозуміла. Крім того, підтвердив, що вся переддоговірна інформація відповідно до чинного законодавства України була розміщена на офіційному сайті товариства та він з нею ознайомився перед укладанням договору.
Сторони підтвердили, що договір укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, згідно з якими сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахування вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту договору, його невід'ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що разом складають єдиний договір, та визначають усі істотні умови надання позики.
Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє всі умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись цього договору та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщено на сайті позикодавця на його офіційному веб сайті, що зазначено у договорі. Отже, Правила є у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Позикодавця до укладення договору.
Відповідач є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК №144 від 20.08.2015, виданим Державною комісією з регулювання ринків.
До відносин за договором позики застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що не було дотримано письмової форми його укладення та не підписано сторонами, відповідачем не було надано позивачу необхідної інформації про умови надання позики, ціни та сукупної вартості позики.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої, третьої ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразок відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з договору позики № 11716958 від 29.10.2019, позивачем було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. Підписанням оферти одноразовим ідентифікатором позивач засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти. При укладанні договору позивач мав обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та прийняв надані відповідачем грошові кошти, що не заперечується самим позивачем та не спростовується матеріалами справи.
Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Відповідно до порядку, визначеного Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СОС КРЕДИТ», отримання коштів у позику можливе шляхом подання заявки в особистому кабінеті на веб-сайті товариства за умовами, які позичальник вважає зручними для себе, та підтверджує умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Погоджуюсь», після чого формується одноразовий ідентифікатор, який використовується для підтвердження підписання договору. Договір містить персональні дані позичальника, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, контактний номер телефону. Без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позичальником та товариством неможливий.
За таких обставин, суд вважає, що укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, який в свою чергу вчинив певну сукупність дій, спрямованих на отримання позики за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оцінивши спірний договір, суд зазначає, що договір позики № 11716958 від 29.10.2019 вчинений у передбаченій чинним законодавством письмовій формі, зміст правочину не суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законом для такого виду договорів, які були погоджені сторонами, про що свідчить підписання договору та його подальше виконання.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що волевиявлення сторін договору на його укладення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.
Крім того, статтями18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено додаткові підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.
Так, за приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч. 2). Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п. 5 ч. 3). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. (ч. 5).
За приписами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, зокрема, у формі будь-якої діяльності (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Для кваліфікації умов договору як «несправедливі» необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, закріплений законодавцем у пункті 6 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України та частині третій ст. 509 Цивільного кодексу України; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.
Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
Позивач зазначає, що відповідач вдався до нечесної підприємницької практики, ввівши позивача в оману з приводу відсоткової ставки за позикою та не повідомивши про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов'язання, а також не надавши інформацію про інші істотні умови договору.
Разом із цим, твердження позивача про те, що на момент укладення договору йому не було повідомлено всю необхідну інформацію про умови договору, зокрема, про підвищену проценту ставку у разі неналежного виконання договору позики, суд розцінює критично, оскільки такі його доводи спростовуються договором позики, у якому чітко викладені умови надання коштів, а саме: тип та спосіб надання позики, розмір позики, строк та плата за користування позикою, тип процентної ставки, ціна та сукупна вартість позики, порядок розрахунків за договором, наслідки прострочення виконання зобов'язань, а також інформація стосовно позикодавця, зокрема: повне найменування, номер свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, повне ім'я уповноваженої особи, банківські реквізити, код ЄДРПОУ.
Аналізуючи умови оспорюваного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в ньому несправедливих умов чи його здійснення відповідачем з використанням нечесної підприємницької практики, а твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як небажання виконувати взяті на себе договірні зобов'язання та спосіб захисту власних інтересів.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частині першій, другій ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами першою, шостою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 263-268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сос Кредит», третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 23, код ЄДРПОУ 39487128;
- третя особа ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О. О. Ковбасюк