печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38347/21-ц
27 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Яковлевій А.О.
за участю:
представника позивача - Гой Т.І.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У липні 2021 року Орган опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся до суду із вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що до Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення про те, що в дошкільний навчальний заклад № 798 батько та відповідач у справі ОСОБА_2 привів малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з явними ознаками про вчинення фізичного насильства над дитиною, яка повідомила, що її побив батько, після чого малолітню було госпіталізовано.
Зауважує, що на підставі вказаного випадку, Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято рішення про відібрання малолітньої дитини, а також здійснено вихід за місцем проживання дитини, де під час обстеження встановлені незадовільні житлово-побутові умови проживання родини.
На думку органу опіки та піклування, вказана поведінка відповідача свідчить про доцільність відібрання малолітньої дитини у ОСОБА_2 з позбавленнямйого батьківських прав, що не звільнення батька від обов'язку утримання дитини.
На підставі викладеного, позивач просить відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 , з позбавленням його батьківських прав і стягнути з відповідача аліменти на користь його малолітньої дитини в розмірі, не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді від 19 липня 2021 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.
05 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, з якого вбачається, що останній з викладеними в позовній заяві обставинами погоджується, та визнає позов в частині відібрання від нього дитини та стягнення аліментів і позов в цій частині просить задовольнити, та відмовити у задоволенні позову в частині позбавлення його батьківських прав, посилаючись на обставини здійснення соціального супроводу щодо нього.
Ухвалою суду від 10 листопада 2021 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, який просила задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.
У судовому засіданні відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, покази свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією дубліката свідоцтва про народження.
ОСОБА_2 разом з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з ними проживає мати відповідача та бабуся малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мати малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказані обставини учасниками справи не оспорюються та підтверджується матеріалами справи.
Поряд із цим, судом з'ясовано, що згідно з повідомлення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» від 09 липня 2021 року № 01.9/01-11/1137, 07 липня 2021 року о 13 год. 50 хв. в травмпункт за допомогою зверталася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої, гематоми, садна чола зліва, обличчя справа, забої, садна, гематоми поперекового відділу та лівого колінного суглобу. Дитину після огляду та надання медичної допомоги госпіталізували.
07 липня 2021 року Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації надано висновок про доцільність відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 , з якого вбачається, зокрема, що станом на 07 липня 2021 року при складанні акта проведення оцінки рівня безпеки дитини, зафіксовано на тілі малолітньої дитини фізичні ознаки, що можуть свідчити про вчинення фізичного насильства над дитиною. Дитина повідомила, що її побив батько.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 07 липня 2021 року, в зв'язку з безпосередньою загрозою життю та здоров'ю дитини, відібрано у ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та розміщено до дитячої клінічної лікарні м. Києва з подальшим влаштуванням до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що також підтверджується клопотанням та листом в.о. начальника Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 07 та 08 липня 2021 року, відповідно.
08 липня 2021 року Службою у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видане направлення № Ц 51-В/З до відділення загальної соціально-психологічної реабілітації Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім'ї м. Києва ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина: дитина зазнала фізичного насильства з боку батька, потребує проходження курсу соціально-психологічної реабілітації.
Згідно з власноручно написаними відповідачем поясненнями на ім'я в.о. начальника Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, останній зазначає, що побив дитину, що призвело до синців.
Відповідно до акта проведення оцінки рівня безпеки дитини від 07 липня 2021 року, висновок комісії щодо рівня безпеки дитини встановлено як «дуже небезпечно», що передбачає негайне відібрання дитини у батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
Актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї малолітньої (неповнолітньої) дитини від 09 липня 2021 року зафіксовано незадовільні житлово-побутові умови проживання; санітарно-гігієнічні умови проживання не відповідають нормам; батьку надано рекомендації щодо дотримання санітарних вимог та недопустимості вчинення домашнього насильства.
З акта оцінки потреб сім'ї/особи № 189-07-21, проведеним за період з 09 по 15 липня 2021 року щодо відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що випадок класифіковано як «складний», а відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї, за результатами оцінювання потреб з'ясовано наявність складних життєвих обставин, а основними ознаками та чинниками, що їх спричиняють є домашнє насильство (жорстоке поводження над дитиною).
При цьому, судом встановлено, що відповідач 16 липня 2021 року звернувся до Управління соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації із проханням надання йому соціальних послуг.
Згідно з договором про надання послуг соціального супроводу № 136 від 04 серпня 2021 року, укладеним між Печерським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і ОСОБА_2 , останній отримує допомогу (сприяння) у вирішенні складних життєвих обставин, а саме: мінімізація складних життєвих обставин.
Також судом з'ясовано, що відповідач 14 липня 2021 року звертався із заявою до в.о. начальника Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації з проханням дозволити йому та його матері ОСОБА_4 побачення за донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з акта відвідування сім'ї/особи № 31-08-21 від 11 серпня 2021 року, відповідач виніс сміття з квартири; своє ліжко переніс в іншу кімнату; одяг свій та ОСОБА_3 склав у шафу; в кімнату Дарини придбав килим, облаштував місце для гри, привіз дитячі іграшки. Висновок членів комісії - продовжувати роботу в рамках соціального супроводу.
Актом обстеження умов проживання від 02 вересня 2021 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано: квартира потребує косметичного ремонту; задовільні умови проживання; небезпеку створює постійно включений газ; з пояснень ОСОБА_2 він готовий замінити газову плиту.
Акт відвідування сім'ї/особи № 39-09-21 від 02 вересня 2021 року містить відомості, аналогічні зазначеним в акті відвідування сім'ї/особи № 31-08-21 від 11 серпня 2021 року.
Актом відвідування сім'ї/особи № 34-10-21 від 04 жовтня 2021 року зафіксовано, зокрема, що відповідач постелив лінолеум на балконі та кухні, килимову доріжку в коридорі; на момент відвідування в квартирі було чисто; ОСОБА_2 повідомив, що відвідує свою доньку ОСОБА_3 в Центрі реабілітації. Висновок членів комісії - продовжувати роботу в рамках соціального супроводу.
Згідно з договором про участь в індивідуальній програмі, укладеним між тренером програми ОСОБА_7 , яка діє на основі цивільно-правового договору про виконання робіт № 02-38/229 від 05 липня 2021 року, відповідач є учасником психологічних занять.
Довідкою від 01 листопада 2021 року № 06/030 Київського міського центру соціальних служб Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підтверджується, що ОСОБА_2 пройшов курс навчання «Розвиток батьківського потенціалу» з 18 вересня по 30 жовтня 2021 року загальним обсягом 8 занять (24 год.).
Акт відвідування сім'ї/особи № 63-11-21 від 09 листопада 2021 року, містить аналогічні викладеним у акті відвідування сім'ї/особи № 34-10-21 від 04 жовтня 2021 року відомості.
Зі змісту психологічно-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , 4 роки, складеною 09 грудня 2021 року за № 069011-247 практичним психологом Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вбачається, що остання з 13 липня 2021 року та по цей час перебуває в указаному Центрі. На момент зарахування до Центру дитина знаходилася у тривожному емоційному стані, важко йшла на контакт з дорослими та постійно запитувала «де тато». Адаптаційний період у Центрі пройшов в межах норми, ОСОБА_3 почала грати у спільні ігри з іншими дітьми, охоче підтримувала діалог з вихователями, виконувала правила та розпорядок дня. ОСОБА_2 відповідально ставиться до зустрічей з дитиною. Приходить вчасно, нагадує психологу про наступні зустрічі, намагається виконувати завдання. Привітав її з днем народження, прийшовши у Центр.
Поряд із цим, із вказаної характеристики також вбачається, що зустрічі батька з дитиною проходять неемоційно. Дарина рада бачити тата і готова грати з ним. Відповідач бере на руки доньку, але потім відсторонює від себе. Поведінка батька під час занять дивна. Він поводить себе занадто обережно, тихо, мовчить. У противагу цьому, неодноразово спостерігались певні негативні емоційні реакції у вигляді викрикування, підвищення голосу на психолога та дитину. Під час спільних занять та зустрічей з дитиною ОСОБА_2 намагається виконувати рекомендації психолога, дотримуватися нових компетентностей батьківства, але це у нього не виходить. Батько не підлаштовується під емоційний стан дитини під час гри та не вміє цього робити, не вміє грати разом з дитиною: відсторонюється від неї фізично. Не може довготривало знаходитись з дитиною. Починає тривожитися, злитися коли ОСОБА_3 плаче або незадоволена.
Також згаданою характеристикою стверджується, що адаптаційний період у ОСОБА_3 пройшов добре і зараз вона спокійно спілкується з батьком на занятті, також не спостерігається частих негативних емоційних реакцій після зустрічі з татом, дитина спокійно з ним прощається і далі продовжує грати з дітьми у групі.
Свідок ОСОБА_8 , яка разом із відповідачем є батьками дітей, які відвідували ті ж самі групи дитячого садка, в судовому засіданні показала, що постійно ОСОБА_2 приводив доньку ОСОБА_3 до дитячого садка; дитина завжди ходила охайно вдягнутою та виглядала доглянутою; 07 липня 2021 року відповідач привів доньку в садочо к побитою.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства'передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тлумачення п.3 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що жорстоке поводження з дитиною, як одна з підстав для позбавлення батьківських прав, означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею.
Фізичне насилля може проявлятись в побоях, спричиненні фізичних страждань у будь-який спосіб. Психічне насилля виражається в погрозах, вселення відчуття страху, придушення волі дитини.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
На підставі наведеного аналізу норм матеріального Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23 грудня 2020 року у справі№ 522/21914/17 висловився про те, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
У цій же постанові КЦС ВС вказав на те, що питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості батька та його поведінці. Факт заперечення батька проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем зустрічного позову, апеляційної та касаційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Водночас суд бере до уваги, що за змістом ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я.
З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч.1 ст. 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдетьсяу вищенаведеній нормі, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'яі морального виховання. Така небезпека може випливати не лишез поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц(провадження № 14-327цс18).
Оцінюючи встановлені у справі обставини, суд констатує, що поведінка відповідача по відношенню до його доньки, хоча в цілому й негативна, є неоднаковою й нестабільною, у зв'язку з чим питання про позбавлення батьківських прав має вирішуватись індивідуально.
В цьому випадку, суд бере до уваги, що ставлення відповідача до виконання батьківських обов'язківвідносно малолітньої доньки ОСОБА_3 не є байдужим. Між ними зберігаються почуття взаємної прив'язаності; відчувається, що відповідач не байдуже ставиться до утримання та виховання доньки.
Протягом судового розгляду справи відповідач проявив бажання змінювати свою поведінку в інтересах дитини: регулярно навідує доньку в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), став суб'єктом отримання послуг соціального супроводу, в квартирі частково проводяться косметичні ремонтні роботи, наявні покращення умов проживання для дитини, однак, які на разі оцінюються щеяк задовільні.
При цьому, ОСОБА_2 послідовно заперечував проти позбавлення його батьківських прав та заявив, що факти фізичного насилля щодо малолітньої дитини більше не повторяться.
Відтак, суд приходить до висновку, що можливості впливу на поведінку відповідача без застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є вичерпаними.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, психологічно-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , 4 роки, складеної 09 грудня 2021 року за № 069011-247, відповідач не має стриманості, стабільних знань, вмінь та навичок для належного виконання батьківських обов'язків, і через це не здатний передати їх дитині.
Однак, в такому випадку відсутні наведені вище ознаки ухилення його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суд, вважає, та матеріалами справи підтверджується, що враховуючи наявні та підтверджені факти фізичного насилля та завдання відповідачем побоїв своїм малолітній доньці, що призвело до її госпіталізації, доведення останнім житлово-побутових умов до занедбаного та небезпечного стану проживання дитини, а також з огляду на послідовні та однозначні висновки членів комісії, які регулярно відвідують ОСОБА_2 за місцем проживання - продовжувати роботу в рамках соціального супроводу, перебування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, без позитивних змін у поведінці останнього, становитиме небезпеку для малолітньої ОСОБА_3 , з точки зору її соціалізації, збереження фізичного та психічного здоров'я, формування життєвих установок, навиків, необхідних для успішної самореалізації.
За таких обставин, а також з огляду на спільність визначених законом підстав для позбавлення батьківських прав, так і для відібрання дитини у батьків, суд вважає за доцільне позовні вимоги в цій частині задовольнити, відібравши малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав.
При цьому суд зауважує, що відповідно до абз. 8, 9 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав людини» від 24 вересня 2008 року № 866, у разі прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав служба у справах дітей протягом тижня інформує центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання сім'ї для надання соціальних послуг сім'ї.
Результати проведеної центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді роботи враховуються службою у справах дітей під час підготовки висновку про доцільність поновлення або позбавлення батьків батьківських прав.
Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.
На переконання суду, за обставин, що склалися у сім'ї ОСОБА_2 , таке тимчасове по суті відібрання дитини є доцільним, як з точки зору дотримання здоров'я та найкращих інтересів дитини, так і з точки зору надання відповідачу можливості проявити своє прагнення до виправлення у ставленні до виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 4 ст. 170 СК України).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення аліментів заявлені у розмірі, мінімально встановленому законом, є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Органу опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрати від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , без позбавлення їх батьківських прав щодо цієї дитини.
Малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Службі у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації для її подальшого влаштування у встановленому законом порядку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь особи або закладу, де буде влаштована його малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки його доходу (заробітку), але не менше п'ятдесяти процентів від встановленого законом на дитину відповідного віку прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позову (19 липня 2021 року) і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що у разі, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він має право звернутись до суду з позовом про повернення йому дитини, відібраної за цим рішенням.
Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що у разі невжиття ним заходів щодо усунення причин, які стали підставою для відібрання у ньогомалолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування або інша заінтересована особа відповідно до закону матиме право звернутись до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав щодо цієї дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2022 року.
Суддя: О.Л. Бусик