30 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/20084/21
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 10755,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 10755,35 грн., який не сплачений відповідачем у добровільному порядку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На адресу відповідача, яку вказав позивач у позовній заяві, направлялася ухвала суду про відкриття провадження у справі, поштове повідомлення про вручення якої не повернулося на адресу суду, у зв'язку з чим суд ухвалою від 09.02.2022 продовжив строк розгляду справи по суті у порядку письмового провадження, застосовуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 10755,35 грн., з якого: 6062,00 грн. - основний платіж, 4545,29 грн. - штрафна санкція та 147,86 грн. - пеня.
Так, відповідачем до податкового органу подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.03.2017 № 1716, якою платником обрано ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та другу групу. Згідно зазначеної заяви відповідачу нараховано податкові зобов'язання з єдиного податку у сумі 6062,20 грн. з граничним терміном сплати, починаючи з 20.08.2019 року.
На підставі акта перевірки від 11.07.2019 №510/06-30-53-13 відповідачу були визначені грошові зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, внаслідок чого були прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0051005313, яким до відповідача застосовано штраф за затримку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку 2831,10 грн. (залишок несплаченого зобов'язання становить 663,34 грн).
На підставі акта перевірки від 21.11.2019 №862/06-30-53-33-15 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб та відповідно до податкового повідомлення - рішення від 21.11.2019 №0082365333 застосовано штраф у розмірі 2086,50 грн., а також відповідно до податкового повідомлення - рішення від 21.11.2019 №0082355333 застосовано штраф у розмірі 288,60 грн.
На підставі акта перевірки від 26.02.2020 №000833/06-30-53-33/ НОМЕР_1 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб та відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 №0014035333 застосовано штраф у розмірі 1361,90 грн., а також відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.02.2020 №0014015333 застосовано штраф у сумі 144,95 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались, тому визначені у них суми грошових зобов'язань у розмірі 4545,29 грн вважаються узгодженими.
Відповідачу нараховано відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України пеню у загальній сумі 147,86 грн.
Позивачем сформовано податкову вимогу від 16.08.2019 за формою "Ю" №61395-53, яку було направлено на адресу відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Докази, які б підтверджували, що згадана податкова вимога відповідачем оскаржувалась, суду надано не було. У добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, судом враховується таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У силу положень пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Суду не надано доказів оскарження наведених податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до пункту 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, за правилами пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Станом на день розгляду справи податковий борг відповідача у сумі 10755,35 грн. підтверджений позивачем і доказів сплати чи часткового погашення суми податкового боргу відповідачем суду не надано.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пунктів 95.1 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Житомирській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив свої позовні вимоги, які підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781) податковий борг у сумі 10755,35 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко