29 вересня 2022 року Справа № 160/10068/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.06.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.07.1973 року по 23.07.1976 року; з 23.07.1976 року по 19.10.1976 року; з 11.11.1976 року по 03.11.1978 року; з 26.01.1979 року по 03.05.1979 року; з 06.08.1979 року по 14.11.1986 року, в тому числі застосувати зменшення віку, необхідного для призначення пенсії, пропорційно наявному стажу зі шкідливими умовами праці в період з 06.08.1979 року по 14.11.1986 року; з 04.12.1986 року по 27.08.1987 року; 11.09.1987 року по 16.05.1988 року; з 19.10.1988 по 17.04.1989 року; з 15.10.1989 року по 16.04.1990 року; з 17.01.2005 по 25.01.2006 року; з 26.01.2006 по 31.01.2007 року; з 01.02.2007 по 01.02.2008 року; з 17.12.2007 по 04.02.2008 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з прийняттям обґрунтованого рішення, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак йому було відмовлено, у зв'язку із тим, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 63 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року становить від 18 до 28 років. Страховий стаж особи становить 15 років 01 місяць 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Відтак, позивач не погоджується із такими доводами пенсійного органу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
15.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.08.2022 року відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 63 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року становить від 18 до 28 років. Страховий стаж особи становить 15 років 01 місяць 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Як встановлено судом, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі разом із позовом з додатками у електронному кабінеті - 15.07.2022 року, що підтверджується довідкою.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
08.09.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив пенсійного органу є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
12.09.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення по справі.
В обґрунтування пояснень відповідач зазначив, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК - 5 ОСОБА_1 , відомості про страховий стаж ОСОБА_1 за періоди з 17.01.2005 по 25.01.2006 ; з 26.01.2006 по 31.01.2007; з 01.02.2007 по 30.11.2007 відсутні.
ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 16.06.2022 не надано жодних документів про підтвердження страхового стажу за періоди з 17.01.2005 по 25.01.2006; з 26.01.2006 по 31.01.2007; з 01.02.2007 по 30.11.2007.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 16.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.06.2022 року за №047050002080 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, з огляду на те, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 63 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року становить від 18 до 28 років. Страховий стаж особи становить 15 років 01 місяць 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Також, вказаним рішенням встановлено, що за доданими документами до страхового стажу було зараховано усі періоди.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його діяльності з 17.01.2005 по 25.01.2006 року; з 26.01.2006 по 31.01.2007 року; з 01.02.2007 по 01.12.2007 року, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК - 5 ОСОБА_1 , відомості про страховий стаж ОСОБА_1 за періоди з 17.01.2005 по 25.01.2006 ; з 26.01.2006 по 31.01.2007; з 01.02.2007 по 30.11.2007 відсутні та ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 16.06.2022 не надано жодних документів про підтвердження страхового стажу за періоди з 17.01.2005 по 25.01.2006; з 26.01.2006 по 31.01.2007; з 01.02.2007 по 30.11.2007.
Згідно частини 1 ст. 21 Закону № 1058-IV, з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, крім іншого, від роботодавців.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV).
З п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV вбачається, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
В ст. 24 "Періоди, з яких складається страховий стаж" Закону № 1058-IV зазначено:
"1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
2. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
4. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом."
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для обчислення пенсії позивачу відповідач повинен враховувати страховий стаж, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а не періоди роботи (трудовий стаж) з 01.01.2004.
Матеріалами справи встановлено та позивачем не спростовано факту відсутності інформації в системі персоніфікованого обліку про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків за періоди з 17.01.2005 по 25.01.2006 ; з 26.01.2006 по 31.01.2007; з 01.02.2007 по 30.11.2007.
Враховуючи той факт, що з 2004 року при обчислення пенсії позивачу відповідач повинен враховувати страховий стаж, що містяться в системі персоніфікованого обліку, суд вказує, що сама по собі наявність запису у трудовій книжці позивача не може підтвердити фактичне існування трудових відносин між позивачем та тим підприємством, на якому вона працювала без уточнюючих довідок (про нарахування заробітної плати за спірний період, відрахування ЄСВ за спірний період, звітність підприємства з ЄСВ за спірний період)
З огляду на вказані норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні спірного періоду роботи, на момент розгляду заяви, діяв правомірно та обґрунтовано.
Щодо вимог позивача про зарахування інших періодів його діяльності, які визначені ним у позовній заяві, суд зазначає про їх безпідставність, оскільки згідно матеріалів справи такі періоди діяльності ОСОБА_1 є зарахованими, що зокрема підтверджується змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 23.06.2022 року №047050002080.
А тому, враховуючи вказане, суд доходить висновку, що підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 23.06.2022 року №047050002080 відсутні, що виключає можливість задоволення вимог позивача про повторний розгляд його заяви про призначення пенсії.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський