13 вересня 2022 року Справа № 160/26513/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
21.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2021 року №0080640701, №0080630701, №0080610701.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, внаслідок якої складено акт, у якому міститься інформація про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме - занижено податок на прибуток, завищено податок на додану вартість, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні. Позивач направив заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення. У подальшому відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, які було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Скарги позивача податковим органом задоволено частково. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.12.2021 року відкрито провадження у справі №160/26513/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.01.2022 року о 13:00 год.
28.12.2021 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.
12.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позову, зазначає, що в ході перевірки позивача контролюючим органом встановлено наявність кредиторської заборгованості позивача, яка обліковується (станом на дату перевірки) більше трьох років та яка залишається непогашеною і фактично є безнадійною, отже має бути списана з балансу підприємства. Такі кошти вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, а тому позивачем занижено власний дохід.
Також під час перевірки відповідачем встановлено факт переходу частини активів та зобов'язань позивача (виділ) до ТОВ «Інтер Константа». Разом з тим, виявлено відсутність документів щодо фактичного переміщення матеріальних активів підприємству-правонаступнику, працюючих та об'єктів оподаткування у підприємства-правонаступника, будь-яких рахунків у банках підприємства-правонаступника, невідповідність переданого за балансом товару виду діяльності підприємства-правонаступника, відсутність будь-якої господарської діяльності новоутвореного підприємства, невідповідність документального оформлення інформаційним базам даних, директором та засновником виділеного підприємства є особа, яка померла. Усі зазначені факти у сукупності свідчать про те, що підприємство-правонаступник створене лише для документального оформлення виділу, без реального руху активів та зобов'язань. Викладене свідчить про заниження позивачем свого доходу.
Окрім того, відповідач зазначає, що під час перевірки виявлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ в частині відсутності нарахування податкових зобов'язань по самостійно списаній кредиторській заборгованості за товар, в результаті чого контролюючим органом встановлено відсутність реєстрації позивачем податкової накладної в ЄРПН.
Також встановлено документальне оформлення операції з виділення активів та зобов'язань позивача до ТОВ «Інтер Константа», внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2019 року. У зв'язку з виявленням контролюючим органом порушень податкового законодавства, які призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені п. 123.2 ст. 123 ПК України у розмірі 25%.
20.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначає, що рішенням ДПС України №23513\6\99-00-06-01-01-06 від 19.01.2021 року скаргу позивача задоволено частково та скасовано ППР від 02.06.2021 року №0080610701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1198947,75 грн., №0080630701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1178477 грн. та №0080640701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2353554 грн. За результатом розгляду скарги позивача відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2021 року №0160200701 форми «Р» про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4795791 грн. та штрафна санкція 1198947,75 грн., №0160210701 про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4713908 грн. та штрафними санкціями 1178477 грн., №0160220701 форми «ПН» про застосування штрафної санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 3400 грн.
20.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить суд винести ухвалу про прийняття до провадження заяви позивача, якою останній просить скасувати податкові повідомлення-рішення: від 22.10.2021 року №0160200701 форми «Р» про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4795791 грн. та штрафна санкція 1198947,75 грн., від 22.10.2021 року №0160210701 про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4713908 грн. та штрафними санкціями 1178477 грн., від 22.10.2021 року №0160220701 форми «ПН» про застосування штрафної санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 3400 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2022 року за участі представників сторін, представник позивача уточнив позовні вимоги. Судове засідання відкладене до 27.01.2022 року о 12:00 год.
27.01.2022 року до суду від представника відповідача надійшли пояснення, у яких наведено доводи, викладені у відзиві.
27.01.2022 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, якою останній просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2021 року №0160200701, №0160210701, №0160220701.
27.01.2022 року до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
27.01.2022 року до суду надійшло також клопотання директора «ТОВ Гранд Полімер ЛТД» про відкладення підготовчого засідання.
27.01.2022 року у зв'язку з відсутністю представників сторін судом відкладено розгляд справи до 15.02.2022 року о 11:00 год.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі № 160/26513/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
10.02.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позову, фактично наводить доводи, зазначені у первісному відзиви, а також додатково зазначає, що ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду заперечень позивача останнім не було надано будь-яких документів та даних бухгалтерського обліку, які б спростовували доводи контролюючого органу. Відповідач у відзиві, посилаючись на судову практику, також зазначає, що надання первинних документів під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.
15.02.2022 року у зв'язку з відсутністю представників сторін судом відкладено розгляд справи до 10.03.2022 року о 12:00 год.
10.03.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи строком на 30 діб у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
10.03.2022 року у зв'язку з відсутністю представників сторін судом вирішено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2022 року клопотання представника відповідача задоволено, зупинено провадження у справі №160/26513/21 до закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою суду від 14.07.2022 року провадження у справі №160/26513/21 поновлено та продовжено розгляд справи. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2022 року о 10:30 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 02.08.2022 року за участі представників сторін, судом оголошено перерву до 16.08.2022 року о 12:15 год.
12.08.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 15.08.2022 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання у справі №160/26513/21 в режимі відеоконференції задоволено.
У судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2022 року за участі представників сторін, оголошено перерву до 25.08.2022 року о 10:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2022 року за участі представників сторін, розгляд справи перенесено на 06.09.2022 року.
У зв'язку з перебуванням судді Захарчук-Борисенко Н.В. у відпустці судове засідання, призначене на 06.09.2022 року, перенесено на 13.09.2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі направлень від 19.02.2020 року № 966, №967, №968, №969, відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №642-п від 13.02.2022 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильність обчислення, повнотою і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.04.2018 року по 30.09.2019 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту, який є його невід'ємною частиною.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №849/04-36-07-01/31987126 від 10.03.2021 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Полімер ЛТД».
За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:
1. п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 4 795 791,00 грн., в т.ч. за 9 міс. 2019 року на суму 4 795 791,00 грн.;
2. п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податок на додану вартість в сумі 4 713 908,00 грн., в т.ч. за вересень 2019 року в сумі 4 713 908,00 грн.;
3. п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 2 356 954,00 грн., що згідно з п. 120-1.1 та п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 10%, 20% (в залежності від термінів порушення реєстрації накладених) та 50% (по факту нереєстрації податкових накладних).
Керуючись правом, наданим платнику податків пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17, п. 81.3 ст. 81, п. 86,7 ст. 86 Податкового кодексу України, позивачем подано обґрунтовані заперечення на акт перевірки, які було розглянуто відповідачем та залишено без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 26.05.2021 року №30527/6/04-36-07-01.
У подальшому відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2021 року №0080640701, №0080630701, №0080610701, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7 193 686,50 грн., з яких за основним платежем - 4 795 791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 397 895,50 грн., та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7 070 862,00 грн., з яких за основним платежем - 4 713 908 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 2 356 954,00 грн. відповідно, збільшено грошове зобов'язання на суму штрафної санкції з податку на додану вартість по незареєстрованим податковим накладним - 2 356 954 грн.
Зазначені вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку шляхом направлення скарги за вих.№ 08/07-1 від 08.07.2021 року.
Рішенням відповідача від 19.10.2021 року №23513/6/99-00-06-01-01-06 «Про результат розгляду скарги» скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській обласні від 02.06.2021 року №0080610701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 198 947,75 грн, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2021 року №0080630701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 178 477,00 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.06.2021 року №0080640701 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2 353 554,00 грн.
За результатом розгляду скарги позивача відповідачем винесено податкові повідмоення-рішення від 22.10.2021 року №0160200701 форми «Р» про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 795 791,00 грн. та штрафна санкція на суму 1 198 947,75 грн., від 22.10.2021 року №0160210701 про збільшення суми основного зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4 713 908,00 грн. та штрафними санкціями 1 178 477,00 грн., від 22.10.2021 року №0160220701 форми «ПН» про застосування штрафної санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 3400,00 грн.
Вважаючи вищенаведені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно зі ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів як направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з п.7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць га інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Пунктом 15 П(С)БО 15, зокрема, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Пунктом 5 П(С)БО 15 передбачено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що баланс входить до фінансової звітності підприємства, яка подається платником податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Відповідно до п. а п.п.14.1.11 п. 14.1 сг. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з абз.5 п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
У свою чергу відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коди у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Частиною 1 статті 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до п.п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року, до дій, що свідчать про переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) та свідчать про визнання боргу належить, зокрема, підписаний уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №910/1389/18.
Як встановлено судом, під час перевірки позивачем було надано контролюючому органу наступні документи:
- Договір про надання поворотної фінансової допомоги №060514-ф від 01.05.2014 року, укладений між ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» (Позикодавець) та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» (Позичальник), згідно з яким Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю в порядку та строки, встановлені даним Договором (п. 1.1). Сума фінансової допомоги за Договором становить 30 000 000,00 гривень, є поворотною, безоплатною і не є фінансовою послугою (п.п. 1.2., 2.1., 2.2 Договору). Пунктом 4.1. договору визначено, що термін повернення фінансової допомоги визначається моментом пред'явлення Позикодавцем вимоги про це Позичальнику (абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Договір набуває чинності з 01.05.2014 року та діє безстроково, до повного виконання Позичальником або новим боржником зобов'язань за Договором (7.1);
- виписку по рахунку, сформовану станом на 26.01.2016 року, згідно з якою 26.01.2016 року позивачем повернуто 250 000,00 грн за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 060514-ф від 01.05.2014 року;
- акт звіряння взаєморозрахунків з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, станом на 31.12.2017 року сальдо складає 29 505 740,00 грн;
- акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.012018 року по 27.03.2018 року, станом на 25.03.2018 року сальдо складає 29 505 740,00 грн.
Таким чином, повернення частини грошових коштів та підписання актів звіряння взаєморозрахунків свідчить про переривання строків позовної давності, з огляду на що доводи відповідача про безнадійність зазначеної заборгованості є безпідставними та необґрунтованими.
23.04.2018 року за актом про передачу частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» до розподільчого балансу від 28.03.2018 року передано частину кредиторської заборгованості в сумі 23 197 666,16 грн. до створеного шляхом виділу ТОВ «Інтер Константа», що також підтверджується листами за №2-02/04 від 02.04.2018 року та № 2-02/04 від 02.04.2018 року.
Таким чином, станом на 30.09.2019 року кредиторська заборгованість обліковувалась у ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» в сумі 3 408 073,84 грн., строк позовної давності щодо якої перервався.
Щодо твердження відповідача відносно статусу грошових коштів, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги №060514-ф від 01.05.2014 року, які, на думку контролюючого органу, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, то суд зазначає наступне.
З огляду на те, що станом на 30.09.2019 року (кінець періоду, що перевірявся) кредиторська заборгованість, строк позовної давності щодо якої перервався, була виділена за розподільчим балансом, кредиторська заборгованість в сумі 3 408 073,84 грн. не набула статусу такої, що не підлягає погашенню, оскільки не відповідає жодній з наведених у пп. 14.1.11 п.14.1. ст. 14 ПК України ознак суми безнадійної заборгованості, отже не підлягає включенню до складу доходів ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» відповідно до п. 15 П(С)БО 15.
Щодо завищення позивачем податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2018 року по 30.09.2021 року встановлено їх заниження на загальну суму 4 713 908,00 грн., в т.ч.: вересень 2019 року у сумі 4 713 908,00 грн.
Так, під час перевірки контролюючим органом виявлено, що позивачем отримано в жовтні 2016 року від постачальника ТОВ «Парк Інвест» товар згідно з договором №26/10-18 від 26.10.2016 року на загальну суму 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66 667,00 грн., однак згідно з наданої позивачем оборотно-сальдової відомості станом на 31.12.2018 року по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними контрагентами та постачальниками» рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 400 000,00 грн. При цьому згідно з угодою, укладеною між позивачем (Боржником) та ТОВ «Парк Інвест» (Кредитор), зобов'язання позивача з оплати 400 000,00 грн. припинено за згодою сторін внаслідок прощення боргу ТОВ «Парк Інвест», однак позивачем не нараховано податкові зобов'язання у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості.
Разом з тим, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язку з нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та реєстрації податкової накладної на загальну суму ПДВ по списаній кредиторській заборгованості за товар.
Таким чином, оскільки списання заборгованості відбулося внаслідок договірного припинення зобов'язання з оплати товару внаслідок прощення боргу, отже у позивача не виникло обов'язку з донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ по списаній кредиторській заборгованості за товар.
З приводу висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 187.1 cт.. 187. абз г) п. 198.5 cт. 198, cт. 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 4 647 241,00 грн., відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН на загальну суму ПДВ 2 323 620,50 грн. по операції з виділення активів та зобов'язань позивача до ТОВ «Інтер Константа», суд зазначає наступне.
Згідно з п. 185.1 ст. 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 ПКУ).
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Відповідно до підпункту 196.1.7 статті 196 розділу V ПКУ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Підпунктом "а" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобовв'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 5 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.
Пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Разом з тим, правила статті 199 розділу V ПКУ не застосовуються, зокрема, у разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ (пункт 199.6 статті 199 розділу V ПКУ).
Таким чином, платник ГІДВ, який реорганізується, зокрема шляхом виділу, при передачі частини майна за розподільчим балансом до іншої юридичної особи не не здійснює нарахування податкових зобов'язань виходячи з вартості товарів/послуг, необоротних активів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
Отже, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов'язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно донараховує позивачеві податкове зобов'язання з ІІДВ в сумі 4 713 908 грн.
Щодо документального оформлення операції з виділення активів та зобов'язань ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» до ТОВ «Інтер Константа», що в сукупності характеризують дану операцію як таку, що не створює реальної зміни активу та пасиву ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» за відсутності в операції принципу привалювання «сутністю над формою», суд зазначає, що позивачем під час проведення перевірки було надано контролюючому органу наступні документи: розподільчий баланс про передачу частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» до ТОВ «Інтер Константа» від 23.03.2018 року, затверджений протоколом загальних зборів учасників, акт про передачу-приймання матеріалів від 23.04.2018 року, акт прийому-передачі інших поточних зобов'язань (пасивів) згідно з розподільчим балансом, договір №159 від 01.11.2011 року про надання поворотної фінансової допомоги з додатками, договір 20/5 від 20.05.2014 року про надання поворотної фінансової допомоги з додатками, договір про переведення боргу№ 10/05-1 від 10.05.2018 року з додатками, договір про переведення боргу №10/05-2 від 10.05.2018 року з додатками, договір про переведення боргу №10/05-3 від 10.05.2018 року з додатками, а також відповідні реєстраційні документи щодо створення ТОВ «Інтер Константа» шляхом виділу, що відображено в акті перевірки.
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено будь-які типові документи для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей під час виділу. Документом, який підтверджує факт передачі матеріальних активів, є актї прийому- передачі. який повинен відповідати вимогам первинного документу (ч. 1 ст. 9 Закону від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»),
При цьому відповідач не посилається на недоліки вищезазначених первинних документів, наданих позивачем, натомість зазначає про відсутність принципу привалювання «сутністю над формою», із чим суд не погоджується.
Щодо висновків відповідача про порушення останнім п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ГІК України, що призвело до заниження доходу в сумі 23 235 207, 04 грн. по операції з виділення активів та зобов'язань ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» до ТОВ «Інтер Константа», суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
На підставі пункту 2 статті 109 ЦКУ після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 розділу II ПКУ під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Пунктом 98.3 ПК України визначено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податковою законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
При цьому положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з передання підприємством, що є платником податку на прибуток, частини майна у вигляді товарів за розподільчим балансом новій юридичній особі, що створена у результаті реорганізації першого підприємства шляхом виділу.
Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.
За змістом приписів п.5 П(С)Б015 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Проте операції з виділу не призводять до зростання власного капіталу, а отже відсутня умова для оподаткування податком на прибуток частини майна, що передається за розподільчим балансом новій юридичній особі, отже сума зменшеної кредиторської заборгованості в сумі 23 235 207,00 грн. не включається до складу інших доходів відповідного звітного періоду, що спростовує доводи відповідача, викладені, зокрема, у відзиві на позовну заяву.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 22 700,00 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 22 700,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (49021, м. Дніпро, вул. Тернова, буд. 3-Б, код ЄДРПОУ 31987126) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2021 року №0160200701, від 22.10.2021 року №0160210701, від 22.10.2021 року №0160220701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 23.09.2022 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко