06 вересня 2022 року Справа № 160/8428/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВрони О. В.
за участі: секретаря судового засідання Носенко К.В.
позивача представника відповідача: Ткаченка С.В. Запорожської Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, стягнення грошових коштів в рахунок ненарахованої, та невиплаченої частини заробітної плати та відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, що визнаний неконституційним,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просить:
- дії Дніпропетровської обласної прокуратури, які полягають у застосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 у зв'язку із його публічною службою у період з 01.07.2015 року по 28.02.2022 року на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 року по 14.12.2015 року на посаді старшого прокурора Солонянського району; з 15.12.2015 року по 08.05.2019 року на посаді начальника Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури; з 10.05.2019 року по 12.03.2021 року та з 30.07.2021 року по 28.02.2022 на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2) пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456- VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 визнати протиправними;
- бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у незастосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 у зв'язку із його публічною службою у період з 01.07.2015 року по 28.02.2022 року на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 року по 14.12.2015 року на посаді старшого прокурора Солонянського району; з 15.12.2015 року по 08.05.2019 року на посаді начальника Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури; з 10.05.2019 року по 12.03.2021 року та з 30.07.2021 року по 28.02.2022 на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2) статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697- VIІ в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 визнати протиправною;
- бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за час його публічної служби у період з 01.07.2015 року по 28.02.2022 року на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 року по 14.12.2015 року на посаді старшого прокурора Солонянського району; з 15.12.2015 року по 08.05.2019 року на посаді начальника Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури; з 10.05.2019 року по 12.03.2021 року та з 30.07.2021 року по 28.02.2022 на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2) заробітної плати прокурора в загальному розмірі 2 291 499,11 грн. (два мільйони двісті дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять гривень, 11 копійок), в тому числі: посадового окладу 1 176 045, 23 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч сорок п'ять гривень, 23 копійки); надбавки за вислугу років 258 501,99 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот одна гривня, 99 копійок); надбавки за виконання особливо важливої роботи 838 389, 91 грн. (вісімсот тридцять вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень, 91 копійка); 18 561, 98 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня, 98 копійок) визнати протиправною;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 в рахунок протиправно ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за час його публічної служби у період з 01.07.2015 року по 28.02.2022 року на посадах прокурора (а саме у період з 01.07.2015 року по 14.12.2015 року на посаді старшого прокурора прокуратури Солонянського району; з 15.12.2015 року по 08.05.2019 року на посаді начальника Солонянського відділу Дніпропетровської обласної прокуратури; з 10.05.2019 року по 12.03.2021 року та з 30.07.2021 року по 28.02.2022 на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2) та в рахунок відшкодування шкоди, завданої пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456- VI, який Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнаний неконституційним в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697- VIІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування», 2 291 499, 11 грн. (два мільйони двісті дев'яносто одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять гривень, 11 копійок), в тому числі: посадового окладу - 1 176 045, 23 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч сорок п'ять гривень, 23 копійки); надбавки за вислугу років 258 501,99 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот одна гривня, 99 копійок); надбавки за виконання особливо важливої роботи 838 389, 91 грн. (вісімсот тридцять вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень, 91 копійка); 18 561, 98 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня, 98 копійок)
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що у період з 01.07.2015 по 28.02.2022 ним недоотримана заробітна плата, розмір якої регулювався положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII .
В той час як, рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансування ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового соціального страхування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року відкрито провадження у справі №160/8428/22 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.07.2022 о 10:30 год.
19.07.2022 у підготовчому засіданні закрито підготовче провадження у справі і призначено до судового розгляду на 09.08.2022 о 11:00 год.
22.07.2022 від Дніпропетровської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Не погоджуючись з доводами позовної заяви, відповідач посилається на наступне:
У бюджетних призначеннях органам прокуратури України на заробітну плату, встановлених Законами України про Державний бюджет України на кожен рік з 2015 року, відповідні кошти для реалізації вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачені.
Відповідно до ст. 89 Закону України 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Отже, Дніпропетровська обласна прокуратура фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства.
Оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, Дніпропетровська обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Дія п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, втратила чинність з 26.03.2020. За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 на спірні правовідносини у період з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
На правовідносини щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу, як прокурору місцевої прокуратури, у період з 26.03.2020 по 28.02.2022 рішення Конституційного Суду України №6-р2020 у справі №1-223/2018(2840/18) не поширюється, оскільки ці правовідносини з 25.09.2019 врегульовано іншим нормативно-правовим актом, а саме Законом №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який є чинним та неконституційним не визнано. Чинними є також положення постанови №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» , а тому підстави для її незастосування до 28.02.2022 відсутні.
Відповідач також звертає увагу на те, що наказом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10.03.2021 №291к ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697.
Правомірність наказу про звільнення було оскаржено позивачем до суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №160/5323/21 прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 09.08.2022 оголошено перерву до 06.09.2022 о 13:00 год.
06.09.2022 в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Судом встановлено наступні обставини справи:
Позивач - ОСОБА_1 відповідно до записів №№10-15, 18 копії трудової книжки серії НОМЕР_1 з 08.06.2012 по 14.12.2015 працював на посаді старшого прокурора Солонянського району;
з 15.12.2015 по 08.05.2019 - на посаді начальника Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури;
з 10.05.2019 по 12.03.2021 - на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2;
з 30.07.2021 по теперішній час на посаді прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2.
З листа-відповіді Дніпропетровської обласної прокуратури №21-287вих 22 від 13.04.2022 на запит адвоката позивача вбачається, що за період з 01.07.2015 року по 14.02.2022 року позивач отримувала заробітну плату, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
До листа додані копії розрахункових листів ОСОБА_1 з деталізацією нарахувань помісячно і за видами нарахувань за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 і 2021 роки.
Позивач вважає неправомірним застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2015 № 505, для нарахування та виплати заробітної плати, посилаючись на п. 26 розділу VІ Бюджетного кодексу України, який визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020.
На думку позивача виплата заробітної плати без врахування ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII є протиправною, та за його розрахунками розмір посадового окладу прокурора місцевої (окружної) прокуратури, у різні періоди повинен становити:
- в період з 01.07.2015 по 31.08.2015 у розмірі 10 мінімальних заробітних плат -12180 грн;
-в період з 01.09.2015 по 31.12.2015 у розмірі розмірі 10 мінімальних заробітних плат -13780 грн;
-в період з 01.01.2016 по 30.04.2016 у розмірі 11 мінімальних заробітних плат - 15158 грн.;
-в період з 01.05.2016 по 31.11.2016 у розмірі 11 мінімальних заробітних плат - 15950 грн.;
-в період з 01.12.2016 по 31.12.2016 у розмірі11 мінімальних заробітних плат -17600 грн.;
-в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у розмірі 12 мінімальних заробітних плат -19200 грн.;
-в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі 12 мінімальних заробітних плат -21144 грн.;
-в період з 01.01.2019 по 24.09.2019 у розмірі 12 мінімальних заробітних плат -23052 грн.;
-в період з 25.09.2019 по 31.12.2019 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат -28815 грн.;
-в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат-31530 грн.;
-в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у розмірі 20 мінімальних заробітних плат -45400 грн.;
-в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у розмірі 25 мінімальних заробітних плат -62025 грн.
Нарахування меншого розміру посадового окладу ніж зазначено призвело також до зменшення нарахувань інших складових заробітної плати.
Не погодившись із діями Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати заробітної плати у період з 01.07.2015 по 28.02.2022, із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», позивач звернувся з відповідним позовом до суду .
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Спірним є питання правильності нарахування заробітної плати прокурора в період з 01.07.2015 по 28.02.2022.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ набрав чинності 15.07.2015, крім статті 12 (місцеві прокуратури) та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15.12.2015 (абзац 3 п.1 розд. XII «Прикінцеві положення»).
З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, яка втрачає чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII "Прикінцеві положення").
Статтею 49 Закону 1789-ХІІ визначалося матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури.
Отже, до 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (1991 року).
Починаючи з 15.12.2015 (після втрати чинності ст..49 Закону №1789-ХІІ) матеріально-побутове забезпечення прокурора визначалося Законом № 1697-VІІ.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Частиною 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (далі - «Закон») посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч 1 ст. 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
За ст. 90 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (Закон України №108/95) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону України №108/95).
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Частинами 1 і 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. <…>, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
Зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури вносились постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763 і від 9 грудня 2015 року №1013.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування
Положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України ).
Отже, з 26.03.2020 положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
За приписами ч. 2 ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тобто, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини у період з 01.07.2015 по 25.03.2020 не розповсюджується, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття цього рішення.
З огляду на нарахування позивачу у період з 01.07.2015 року по 26.03.2020 року заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тобто, з урахуванням положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", у розмірі встановленому законом, суд дійшов висновку, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі, не нижчому від визначеної законом.
За правовими висновками Верховного Суду у постановах від 18 .03. 2020 року у справі №0640/3667/18, від 07.05.2020 у справі №802/1179/16-а відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру», а тому висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.
До того ж, як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 3 жовтня 1997 року у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.
Щодо періоду нарахування позивачу посадового окладу з 26.03.2020 по 28.02.2022
В рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 також вказано, що метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури і такі питання мають визначатися Верховною Радою України, а не Кабінетом Міністрів України підзаконним актом .
Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.
Таким чином з 26.03.2020 порядок і розмір заробітної плати прокурорів підлягає регулюванню згідно зі ст. 81 Закону №1697-VІІ.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ , який набрав чинності з 25.09.2019, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
У ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VІІ слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні". Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
Отже, вказаним законом передбачено після проведення атестації прокурорів запровадження нової структури органів прокуратури, яка складається з Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур і окружних прокуратур.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Виходячи зі змісту Закону №113-ІХ, на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (постанова КМУ №505), яка була чинною у оспорюваний позивачем період.
Прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021.
В спірний період з 26.03.2020 по 28.02.2022 позивач обіймав посаду прокурора місцевої прокуратури, на якого поширювалися положення постанови №505.
Слід також зазначити, що наказом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10.03.2021 №291к ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697.
Позивачем було оскаржено вказаний наказ до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №160/5323/21 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №1 від 14.01.2021 року про неуспішне проходження атестації (за результатами проведення співбесіди) прокурором Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №291к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року; поновлено ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді - прокурора Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.03.2021 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №160/5323/21 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2021 року у адміністративній справі №160/5323/21 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постанова набрала законної сили 03.02.2022.
Таким чином, прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2022 у справі №540/1268/21 і постанові від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а.
Верховний Суд у постановах від 18.08.2022 у справі № 200/2499/21-а, від 27.10. 2020 у справі №826/18228/16, від 14.09.2021 у справі №320/1874/19, від 26.05.2022 у справі №540/1268/21, від 14.07. 2022 у справі №160/13767/20, вказав, що позивач звільнений з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України №505.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справі №826/18228/16, від 14 вересня 2021 року у справі №320/1874/19, від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі №160/13767/20.
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вимогами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не доведено протиправність дій у застосуванні до відповідача п. 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України і постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в частині визначення посадового окладу та бездіяльність відповідача у не нарахуванні та не виплаті заробітної плати у вказаний період, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
У зв'язку з наведеним не підлягають розподілу і судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139 , 243-246, 250, 255, 262, 295,297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, стягнення грошових коштів відшкодування матеріальної шкоди завданої актом, що визнаний неконституційним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2022 року.
Суддя О.В. Врона