Номер провадження 2/754/953/22
Справа №754/12387/21
Іменем України
22 вересня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Вознюка Ю.А.
позивача, представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошової вартості обов'язкової частки в спадщині, суд, -
Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (далі по тесту позивачі) звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості 1/16 обов'язкової частки в розмірі 69 225 грн., на кожного.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилаються на те, що ОСОБА_4 є рідною матір'ю, а ОСОБА_1 - рідною сестрою ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про переміну прізвища, імені по батькові та свідоцтвом про його смерть, рішенням суду про розірвання шлюбу. На день смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, що складалась з 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 (яка належала ОСОБА_4 та її дітям - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в рівних долях по 1/3 частині), та Ѕ частини в кв. АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом стали: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_5 , донька ОСОБА_9 . Всі спадкоємці першої черги за законом спадщину прийняли, проте право на спадкування 1/3 частини кв. АДРЕСА_3 за заповітом набула тільки дружина померлого - ОСОБА_5 . Повнолітні непрацездатні батьки та малолітня донька ОСОБА_6 набули право лише на обов'язкову частку у спадщині (1/24) у відповідності до положення ч.1 ст.1241 ЦК України. Що стосується спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_2 , то вказана квартира була набута під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , зареєстрована на ім'я дружини померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 і відповідно до положень ст.ст.60,70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках - по 1/2 частці дружини та чоловіка, проте на день смерті ОСОБА_6 ним, як подружжям, не було отримане Свідоцтво про право власності на належну йому 1/2 частку вказаної квартири. У зв'язку з чим державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , як непрацездатним батькам, у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 , як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 , із заявою про видачу на ім'я дитини Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_2 до державного нотаріуса Щербенко О.В. не зверталась. Розмір обов'язкової частки непрацездатних батьків та малолітньої дитини у спадковій частині кв. АДРЕСА_2 складає 1/16 (1/2 + 5/16 +1/16 +1/16 + 1/16 = 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Після його смерті на належну йому 1/24 частку кв. АДРЕСА_3 та 1/16 частку кв. АДРЕСА_2 також відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_8 стала ОСОБА_1 . На належну ОСОБА_8 1/24 частку кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом. Що стосується спадкування обов'язкової частки (1/16), що належала батькові ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 , то приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. їй також відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину з тієї ж самої підстави, що було відмовлено державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. - ОСОБА_4 , а саме за відсутності правовстановчих документів на спадкову квартиру на ім'я ОСОБА_6 . Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. ОСОБА_4 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на обов'язкову частку (1/16 ) в кв. АДРЕСА_2 (справа № 754/2920/21), проте під час проведення підготовчого провадження стало відомо, що ОСОБА_5 до вирішення спору в суді вказану квартиру продала ОСОБА_10 . Оскільки з відчуженням спадкової квартири змінилися предмет та підстава позову, за заявою ОСОБА_4 її позов про визнання права власності на обов'язкову частку в квартирі було залишено без розгляду. Тому за викладених обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до Деснянського районного суду м.Києва з іншим позовом, а саме про стягнення грошової компенсації вартості обов'язкової частки у спадковій квартирі. Щодо спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_2 , як об"єкта спільної сумісної власності подружжя, зазначають, що ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 24 листопада 2010 року. 23 липня 2013 року, в період шлюбу, на ім'я ОСОБА_5 була придбана та зареєстрована кв. АДРЕСА_2 . Вартість придбаної квартири - 393.300 грн. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Посилаючись на норми ст.ст. 57, 60, 69-70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не встановлено обставин щодо придбання майна в особисту власність. Зазначені норми закону свідчать про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об"єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідач ОСОБА_5 не надала суду належного та допустимого доказу про наявність в неї особистих коштів в розмірі 393,300 грн., та що саме за ці особисті кошти нею була набута під час шлюбу кв. АДРЕСА_2 . Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості обов'язкової частки у спадщині, що належала її батьку ОСОБА_8 , зазначають те, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем обов'язкової частки у його спадщині у став, зокрема, його непрацездатний батько ОСОБА_8 . Спадковими стали: 1/3 частина кв. АДРЕСА_3 та Ѕ частина кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті свого сина. На 1/24 частину (обов'язкової частки) кв. АДРЕСА_3 отримав Свідоцтво про право власності на спадщину за законом. На 1/16 частину (обов'язкової частки) кв. АДРЕСА_2 у видачі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом нотаріусом йому було відмовлено в зв'язку з тим, що ця квартира зареєстрована не на померлого, а на його дружину ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Після його смерті на належну йому 1/24 частину кв. АДРЕСА_3 та 1/16 частину кв. АДРЕСА_2 також відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_8 стала ОСОБА_1 , донька померлого, що спадщину прийняла. Інші до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , не зверталися, тому в позові зазначено, що лише ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_8 . На належну ОСОБА_8 1/24 частину обов'язкової частки кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину з законом. На 1/16 частину (обов'язкової частки ) кв. АДРЕСА_2 у видачі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом нотаріусом ОСОБА_1 також було відмовлено в зв'язку з тим, що ця квартира не була зареєстрована на померлу особу, а на дружину його сина - ОСОБА_5 . ОСОБА_8 , як вже зазначалось, помер після прийняття ним спадщини. Тому на ОСОБА_1 не поширюється положення спадкової трансмісії відповідно до положення ч.1 ст.1276 ЦК України про те, що вона не може бути спадкоємцем обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_8 . В даному випадку до ОСОБА_1 перейшло не право на прийняття спадщини, а виникло право на спадкування згідно положень ст.ст. 1216-1218,1222,1223 ЦК України. В тексті позовної заяви помилково пропущена заперечна частка "не", що і призвело до неправильного тлумачення обгрунтування ОСОБА_1 щодо неї положення ч.1 ст. 1276 ЦК України, про що також зазначав представник позивачів у своїх поясненнях письмових. Щодо вимоги ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , про стягнення грошової компенсації вартості 1/16 обов'язкових часток в розмірі 69,225 грн. у спадщині в кв. АДРЕСА_2 , зазначають що після смерті ОСОБА_6 , до визнання за ними в судовому порядку права власності на обов'язкову частку (1/16) в кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 вказану квартиру продала ОСОБА_10 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською О.В. від 12.02.2021 за реєстром № 189. Відповідно до п.4 вказаного Договору куплі-продажі квартири ОСОБА_5 продала кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_10 за 1.107.600 грн. Вартість 1/16 частки цієї квартири відповідно до Договору її купівлі-продажу складає 69.225 грн. ( 1.107.600 : 16 = 69.225 ). Просять врахувати вищевикладене.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
17 серпня 2021 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
11 січня 2022 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. постановлено витребувати у нотаріальних конторах спадкові справи, а саме у п'ятнадцятій київській державній нотаріальній конторі належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у Миргородському районному нотаріального округу Полтавської області належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач скористався правом надання відзиву (а.с.39), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи про те, що позивачі сталять питання щодо спадкування чвстки (стягнення грошової компенсації) з майна, яке належало на день смерті ОСОБА_6 , як частка у спільній сумнісній воасності подружжя, а саме Ѕ частина кв. АДРЕСА_2 , проте дане майно ніколи не належало ОСОБА_6 та не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. 23.07.2013 приватним нотаріусом посвідчено договір купівлі - продажу зазначеної квартири та зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_5 . Посиалаючись на ст. 57 СК України щодо особистої приватної власності, зазначає про те, що визнаючи право спільної сумісної власноті подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тому сам по собі факи придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Квартира по АДРЕСА_2 була придбана відповідачем за власні кошти, а отже була особистою власністю ОСОБА_5 . Даний факт підтверджується тим, що квартира була повністю оформлена на відповідача. Позивачі надали квартирі статус спільної сумісної власності подружжя виключно на підставі дати набуття у власність, не з'ясувавши джерела її придбання. Будь - яких належних доказів того, що квартира є спільним сумісним майном подружжя, позивачами не надано. Очевидним є те, що позивачі звернулися до судуз безпідставними вимогами, які не доведені належними, допуститимими, достовірними, достатніми доказами та суперечать нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_11 підтримали вимоги позову.
Представник відповідача - адвокат Капля О.М. в судовому засіданні позов не визнає, посилаючись на викладене у відзиві та у письмових поясненнях-запереченнях.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього кодексу, тобто тягар доказування покладається на сторін цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 є рідною матір"ю ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_6 .
На день смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, що складалась із 1/3 частини кв. АДРЕСА_3 та 1/2 частини в кв. АДРЕСА_2 .
Спадкоємцями першої черги за законом стали:
-батько ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Всі спадкоємці першої черги за законом спадщину прийняли.
Проте право на спадкування 1/3 частини кв. АДРЕСА_3 за заповітом набула тільки дружина померлого - ОСОБА_5 .
Повнолітні непрацездатні батьки та малолітня донька ОСОБА_6 набули право лише на обов'язкову частку у спадщині (1/24) у відповідності до положення ч.1 ст.1241 ЦК України.
Що стосується спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_2 .
Вказана квартира була набута та зареєстрована 23 липня 2013 року на ім'я дружини померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .
Квартира була набута під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) і відповідно до положень ст.ст.60,70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках - по 1/2 частці дружини та чоловіка.
Проте на день смерті ОСОБА_6 ним, як подружжям, не було отримане Свідоцтво про право власності на належну йому 1/2 частку вказаної квартири.
У зв'язку з чим державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. винесено постанову про відмову ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , як непрацездатним батькам, у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 , як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із заявою про видачу на ім'я дитини Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку у спадковій кв. АДРЕСА_2 до державного нотаріуса Щербенко О.В. не зверталась.
Розмір обов'язкової частки непрацездатних батьків та малолітньої дитини у спадковій частині кв. АДРЕСА_2 складає 1/16. (1/2 + 5/16 +1/16 +1/16 + 1/16 - 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - ОСОБА_8 .
Після його смерті на належну йому 1/24 частку кв. АДРЕСА_3 та 1/16 частку кв. АДРЕСА_2 також відкрилась спадщина.
Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_8 стала ОСОБА_1 .
На належну ОСОБА_8 1/24 частку кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Що стосується спадкування обов'язкової частки (1/16), що належала батькові ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 , то приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. їй також відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом з тієї ж самої підстави, що було відмовлено державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори Щербенко О.В. - ОСОБА_4 , а саме за відсутності правовстановчих документів на спадкову квартиру на ім'я ОСОБА_6 .
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ОСОБА_4 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на обов'язкову частку (1/16 ) в кв. АДРЕСА_2 (справа № 754/2920/21). Проте під час проведення підготовчого провадження ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_5 до вирішення спору в суді вказану квартиру продала ОСОБА_10 .
Оскільки з відчуженням спадкової квартири змінилися предмет та підстава позову, за заявою ОСОБА_4 її позов про визнання права власності на обов'язкову частку в квартирі було залишено без розгляду.
Тому за викладених обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до Деснянського районного суду м.Києва з іншим позовом, а саме про стягнення грошової компенсації вартості обов'язкової частки у спадковій квартирі.
Щодо спадкування 1/2 частини в кв. АДРЕСА_2 , як об"єкта спільної сумісної власності подружжя, суд зазначає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 24 листопада 2010 року.
23 липня 2013 року, в період їхнього шлюбу, на ім'Я ОСОБА_5 була придбана та зареєстрована кв. АДРЕСА_2 . Вартість придбаної квартири - 393.300 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.
Що стосується тверджень відповідача, що вказана квартира не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя і не є об"єктом успадкування її 1/2 частини, оскільки була придбана ОСОБА_5 за власні кошти, суд зазначає наступне.
Обгрунтування представником ОСОБА_5 вказаної обставини, що квартира по АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_5 , зведені у відзиві на позовну заяву до трьох положень:
-квартира по АДРЕСА_2 була оформлена тільки на ОСОБА_5 , а не 1/2
частина на ОСОБА_5 та 1/2 частина на ОСОБА_6 ;
- за життя ОСОБА_6 не піднімав питання щодо поділу між подружжям цієї квартири;
- будь-яких належних та допустимих доказів того, що квартира по АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 позивачами не надано.
Проте ст.60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК України.
Ч. 1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1/ майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2/ майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3/ майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За змістом ст.ст.69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об"єкт, в тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа № 372/504/17, провадження № 14-325цс18) та Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 725/1776/18, провадження № 61-7911 св 19).
Тобто, обгрунтування представником відповідача ОСОБА_5 позиції у відзиві про те, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об"єктів права спільної сумісної власності подружжя, про те, що ОСОБА_5 звільняється від тягара доказування про спростування набуття нею та ОСОБА_6 кв. 39 як спільного сумісного майна подружжя, про те, що тягар доказування належності кв. АДРЕСА_2 як спільного сумісного майна «Щподружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покладається на позивачів, суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем в ЦК України та СК України.
Відповідач ОСОБА_5 не надала суду належного та допустимого доказу про наявність в неї особистих коштів в розмірі 393,300 грн., та що саме за ці особисті кошти нею була набута під час шлюбу кв. АДРЕСА_2 .
Що стосується обгрунтування заперечення на позов представником ОСОБА_5 про те, що купівля квартира була оформлена тільки на ОСОБА_5 , а не по 1/2 частині на кожного з подружжя, що за життя ОСОБА_6 не піднімав питання щодо поділу між подружжям цієї квартири, не є належними та допустимими доказами, оскільки це було правом подружжя, яке не суперечило положенню ЦК України та СК України.
Окрім того, в п.4.2., п.4.10 Попереднього договору посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. 07 листопада 2011 року за реєстром № 1079 зазначено, що кв. АДРЕСА_2 була набута ОСОБА_5 за згодою її чоловіка ОСОБА_6 , яка (згода) викладена у вигляді окремої заяви, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Басенко К.О. 07 листопада 2011 року за реєстром № 1078.
Тобто, ОСОБА_6 , у відповідності до положення ст.65 СК України надавав свою згоду як подружжя на придбання кв.39 ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 усвідомлювала, що квартира буде об'єктом їх спільної сумісної власності.
Що стосується заяви ОСОБА_6 від 01.12.2012 про те, що він не матиме претензій щодо спільного майна, набутого разом з ОСОБА_5 під час шлюбу, суд зазначає, що така заява ОСОБА_6 не спростовує тієї обставини, що кв. АДРЕСА_2 є його та ОСОБА_5 спільним сумісним майном. У цій заяві не зазначено, що кв. АДРЕСА_2 була куплена за особисті кошти ОСОБА_5 . Окрім того, ця заява зберігалася у ОСОБА_5 і своєї реалізації не знайшла до дня його смерті. Також невідомо звідки взялася ця заява і хто іі написав.
Із викладеного вище, суд дійшов висновку, що кв. АДРЕСА_2 була спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 і після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 на належну йому 1/2 частину цієї квартири відкрилась спадщина.
Щодо вимоги ОСОБА_1 , про стягнення грошової компенсації вартості обов'язкової частки у спадщині, що належала її батьку ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем обов'язкової частки у його спадщині у став, зокрема, його непрацездатний батько ОСОБА_8 .
Спадковими стали: 1/3 частина кв. АДРЕСА_3 та Ѕ частина кв. АДРЕСА_2 .
ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті свого сина. На 1/24 частину (обов'язкової частки) кв. АДРЕСА_3 отримав Свідоцтво про право власності на спадщину за законом. На 1/16 частину (обов'язкової частки) кв. АДРЕСА_2 у видачі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом нотаріусом йому було відмовлено в зв'язку з тим, що ця квартира зареєстрована не на померлого, а на його дружину ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.
Після його смерті на належну йому 1/24 частину кв. АДРЕСА_3 та 1/16 частину кв. АДРЕСА_2 також відкрилась спадщина.
Спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_8 стала ОСОБА_1 , донька померлого, що спадщину прийняла. Інші до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , не зверталися, тому в позові зазначено, що лише ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_8 .
На належну ОСОБА_8 1/24 частину обов'язкової частки кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину з законом. На 1/16 частину ( обов'язкової частки ) кв. АДРЕСА_2 у видачі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом нотаріусом ОСОБА_1 також було відмовлено в зв'язку з тим, що ця квартира не була зареєстрована на померлу особу, а на дружину його сина - ОСОБА_5 .
В позові ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації обов'язкової частки у спадщині зазначено, що відповідно до ч.1 ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
ОСОБА_8 , як вже зазначалось, помер після прийняття ним спадщини. Тому на ОСОБА_1 не поширюється положення спадкової трансмісії відповідно до положення ч.1 ст.1276 ЦК України про те, що вона не може бути спадкоємцем обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_8 .
ОСОБА_1 є спадкоємцем обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_8 .
Спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкодавця, який не встиг реалізувати своє право на прийняття спадщини до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.
В даному випадку до ОСОБА_1 перейшло не право на прийняття спадщини, а виникло право на спадкування згідно положень ст.ст. 1216-1218,1222,1223 ЦК України. В тексті позовної заяви помилково пропущена заперечна частка "не", що і призвело до неправильного тлумачення обгрунтування ОСОБА_1 щодо неї положення ч.1 ст. 1276 ЦК України, про що також зазначав представник позивачів у своїх поясненнях письмових.
Щодо вимоги ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , про стягнення грошової компенсації вартості 1/16 обов'язкових часток в розмірі 69,225 грн. у спадщині в кв. АДРЕСА_2 , суд виходить з наступного.
Із позовної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , до визнання за ними в судовому порядку права власності на обов'язкову частку (1/16) в кв. АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 вказану квартиру продала ОСОБА_10 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською О.В. від 12.02.2021 за реєстром № 189.
Тому за викладеної обставини, у відповідності до положень ст.ст. 15,16,22,1166,1280 ЦДДК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вимогою про стягнення грошової компенсації вартості обов'язкової частки у цій спадковій квартирі.
Відповідно до п.4 вказаного Договору куплі-продажі квартири ОСОБА_5 продала кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_10 за 1.107.600 грн.
Вартість 1/16 частки цієї квартири відповідно до Договору її купівлі-продажу складає 69.225 грн. ( 1.107.600 : 16 = 69.225 ).
На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню щодо стягнення з ОСОБА_5 на їх користь в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію вартості 1/16 обов'язкової частки в розмірі 69.225 грн. (на користь кожної окремо) в кв. АДРЕСА_2 .
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивачів підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 692,25 грн. на кожного з позивачів.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст.15,16,22,1166,1216,1217,1218,1241,1261,1276,1280 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -
Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення грошової вартості обов'язкової частки в спадщині, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості обов'язкової частки в розмірі 69 225 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 692,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості обов'язкової частки в розмірі 69 225 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 692,25 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 30.09.2022.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон