іменем України
28 вересня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1142/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/931/22
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Шитченко Н.В.,
суддів - Мамонової О.Є., Висоцької Н.В.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
заявник: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
боржник: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2022 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну сторони виконавчого провадження.
У травні 2022 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача у виконавчому листі № 740/1142/16, виданому 20 липня 2016 року Ніжинським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором, а саме, замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника АТ «Альфа-Банк». Заявлені вимоги вмотивовані тим, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 261 066,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 7 008 245,69 грн. На виконання даного рішення видано виконавчий лист.
Представник заявника зазначає, що 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк», яке було стягувачем у виконавчому провадженні, на підставі рішення про затвердження передавального акту відступило АТ «Альфа-Банк» все майно, майнові права та обов'язки, у тому числі й свої права грошової вимоги за зобов'язаннями боржника по кредитному договору.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 11 серпня 2022 року замінено стягувача у виконавчому листі № 740/56/14, виданому Ніжинським міськрайонним судом у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на АТ «Альфа-Банк».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви АТ «Альфа-Банк».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ст. 55 ЦПК України, відповідно до якої заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу, тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Скаржник зазначає, що постановою державного виконавця від 24 квітня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу. Строк повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа встановлено до 24 квітня 2020 року, і у визначений строк виконавчий документ до виконання вдруге не пред'являвся. У зв'язку з наведеним подання заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні після пропуску строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановлених ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виключає можливість задоволення заяви АТ «Альфа-Банк».
Посилається на те, що, беручи до уваги висновок ЄСПЛ, наведений у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom», а також норми ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження є доцільним та ефективним як спосіб захисту у випадку поновлення стягувачу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, який стягувач пропустив без повторного звернення до суду з цією вимогою.
ОСОБА_1 зазначає, що оскільки АТ «Альфа-Банк» пропустило строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання та без повторного звернення до суду з відповідною заявою, спосіб захисту порушеного права, обраний заявником, не може бути реалізовано.
АТ «Альфа-Банк» відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 28 вересня 2022 року о 10 год (а.с. 48).
Порядок направлення судових повісток та повідомлень визначено ст. 128 ЦПК України. За правилами ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статус підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судову повістку направлено ОСОБА_1 19 вересня 2022 року за адресою його місцеперебування, а саме, АДРЕСА_1 . Саме така адреса зазначалась скаржником у поданій ним апеляційній скарзі (а.с. 36-39) та у відзиві на заяву, скерованій до районного суду (а.с. 26-28). Інших адрес для листування ОСОБА_1 ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не повідомляв.
Поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернулось не врученим з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 54).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України та наведених вище обставин вважається належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву АТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони у виконавчому провадженні правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».
Районний суд указав на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Суд не взяв до уваги посилання боржника на пропуск строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, указавши, що норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, де прямо визначено правило поведінки, а саме, заміна сторони виконавчого провадження, а не заміна сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 261 066,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 7 008 245,69 грн (а.с. 39-41 справа № 740/1142/16-ц).
На виконання зазначеного рішення суду Новозаводським районним судом м. Чернігова 20 липня 2016 року видано виконавчий лист (а.с. 4-5). З наявної у виконавчому документі відмітки державного виконавця вбачається, що 24 квітня 2017 року виконавчий лист відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернутий стягувачу.
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт від 11 жовтня 2019 року, відповідно до якого внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво у АТ «Альфа-Банк» виникає з дати затвердження передавального акту, а саме, з 15 жовтня 2019 року (а.с. 6-9).
Отже, за умовами передавального акту від 11 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . Ураховуючи умови зазначеного передавального акту, товариство звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Частиною 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 442 ЦПК України.
Отже, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження і до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України. Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, яка раніше не брала участі у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.
Виходячи з наведених норм, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», отже доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Верховний Суд у своїй постанові від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 дійшов висновку, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У даному випадку, відмова у заміні сторони стягувача у виконавчому листі унеможливить примусове виконання рішення суду, яке залишається невиконаним на протязі більше шести років.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11серпня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова