Номер провадження: 22-ц/813/8108/22 Головуючий у 1-й інстанції: Павлик І.А.
Єдиний унікальний номер судової справи:521/10958/21 Доповідач Базіль Л. В.
03.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Полікарпової О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Павлик І.А. зі складенням повного тексту рішення 05.08.2022 року в цивільній справі №521/10958/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
23 липня 2021 року Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулося до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ "ВФ Україна (23.05.2017 року перейменоване із ПрАТ "МТС Україна") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №4688477/1.12084197 від 05.05.2009 року.
З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку, відповідачу було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Підписавши вищевказаний договір та умови користування мережами мобільного зв'язку ПрАТ "МТС Україна", відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі ПрАТ "МТС Україна", особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за умовами договору.
На виконання договору, позивач у повному обсязі здійснював фактичні дії з метою виконання досягнутих домовленостей та узятих на себе зобов'язань, проте відповідач не виконав оплату за отримані ним послуги зв'язку ані самостійно, ані на підставі рахунків, надісланих позивачем, встановлених з 30.09.2017 року. На підставі чого у відповідності до умов договору, відповідач був відключений від мережі зв'язку.
Аргументуючи позовні вимоги позивач вказував, що у відповідності до витягу з довідкової інформації про надані послуги, відповідач активно та на власний розсуд користувався послугами міжнародного роумінгу з країною Росія, що призвело до утворення заборгованості.
Враховуючи викладене, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 109504,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.
Ухвалою судді Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, передано до Приморського районного суду м. Одеси за територіальною підсудністю.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року позов Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 109504,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем грошове зобов'язання не виконано, в добровільному порядку не сплачена сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, спростування її розміру чи контр розрахунку заявлених до стягнення сум відповідачем не надано, отже позовні вимоги є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 02.09.2016 року по 28.03.2018 року відповідач постійно проживав та працював у
м. Сімферополь, тобто на тимчасово окупованій території України, де був відсутній мобільний зв'язок оператора ПрАТ "ВФ Україна", а тому виникла заборгованість у сумі 109504,64 грн., за період з 01.08.2017 року по 30.09.2017 року, на думку апелянта, не могла нараховуватися з підстав того, що позивачем фактично не надавалися послуги мобільного зв'язку на указаній території.
Твердить, що роздруківка, надана позивачем на підтвердження виникнення заборгованості не може бути належним доказом, оскільки ні відповідач, ні суд не є фахівцями в області арифметики та не мають спеціальних знань у цій галузі, щоб мати уявлення яким чином виникла спірна заборгованість та бути в змозі порахувати її.
Окрім того, на думку відповідача, указана роздруківка повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити до неї відповідні зміни. Апелянт висловлює припущення про те, що цей документ може бути неточним та помилковим, та на його переконання, суд не надав належну оцінку цьому доказу, не дослідив його, а прийняв як достовірний.
Звертає увагу суду і на ту обставину, що позивач не дотримався вимог закону в частині оформлення позовної заяви, а саме не зазначив відомості щодо номерів засобів зв'язку відповідача, його офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Позивач ПрАТ "ВФ Україна" своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Позиція апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2022 року, з огляду на положення ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, а ціну позову є меншою, а ніж сто розмірів прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб на момент подання позовної заяви (227000,00 грн).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач не оспорює факт особистого підписання між ним та позивачем договору №4688447/1.12084197 від 05.05.2009 року про надання послуг мобільного зв'язку, а також замовлення послуг "Міжнародний роумінг", присвоєння та користування послугами мобільного зв'язку за номером НОМЕР_2 , а тому судове рішення у цій частині апеляційним судом не переглядається.
Предметом розгляду на стадії апеляційного перегляду є правомірність судового рішення в частині обґрунтованості стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі
109504 грн. 64 коп.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2009 року між ЗАТ "Український мобільний зв'язок", яке змінило назву на ПрАТ «ВФ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4688447/1.12084197 (далі - Договір), в тому числі послуги «Міжнародна лінія», «Міжнародний роумінг» за номером телефону " НОМЕР_3 " (а.с. 13).
У відповідності до пункту 1.1 Договору оператор надає замовлені абонентом згідно з договором послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.
Пунктом 3.2 передбачено, що нарахування за надані послуги мобільного зв'язку в мережах іноземних операторів під час використання послуги міжнародного роумінгу здійснюється згідно з тарифами іноземних операторів та з урахуванням послуг оператора із забезпечення міжнародного роумінгу.
Пунктом 2.4.2 встановлено, що абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.
Відповідно до пункту 3.3 рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.
З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_4 .
Зі звіту по історії балансу за особовим рахунком ОСОБА_1 слідує, що останній користувався послугами мобільного зв'язку, які надавав позивач, відповідач сплачував кошти за надані послуги, однак припинив здійснювати оплату з вересня 2017 року, внаслідок чого утворилася заборгованість (а.с.7).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість
ОСОБА_1 за надані телекомунікаційні послуги станом на 30 вересня 2017 року становила 109273,84 грн., з них (без врахування податків) нараховано за послуги міжнародного роумінгу 85516,81 грн., щомісячна вартість пакета та послуги, надані за межами пакета - 187,77 грн. (а.с. 10).
В обґрунтування заявлених позовних вимог та вищевказаних розрахунків, позивачем надано довідкову інформацію про надані послуги абоненту
ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_2 ) за період з 01.08.2017 року по 30.09.2017 року, яка детально відображає характер замовлених та використаних відповідачем додаткових послуг мобільного зв'язку, а саме мобільного зв'язку та мобільного інтернету, шляхом користуванням роумінгу (а.с. 45-50).
На підставі викладеного, позивач направив на адресу відповідача рахунок на суму 109504,64 грн., який ОСОБА_1 не оплатив, що в подальшому слугувало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту власних прав та охоронюваних законом інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "ВФ Україна", суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що в період за який позивачем нараховано заборгованість він працював на території тимчасово окупованого півострова Автономної Республіки Крим, де не працював зв'язок ПрАТ "ВФ Україна", внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані йому телекомунікаційні послуги.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, з огляду на таке.
Правова позиція відповідача, як в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду справи, полягає у твердженні того, що він не мав практичної (фактичної) можливості користуватися послугами мобільного зв'язку оператора ПрАТ "ВФ Україна", оскільки знаходився на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Сімферополь, АРК, де не працює зв'язок ПрАТ "ВФ Україна". При цьому, відповідач не заперечує факт укладення з позивачем договору про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку від 05 травня 2009 року та замовлення у позивача послуги "міжнародний роумінг".
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статтях 1,32,37 Закону України «Про телекомунікації» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Оператор телекомунікацій - це суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), наведено ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв'язку - це послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв'язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.
Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов'язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).
Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).
Роумінгом у розумінні Правил є послуга, яка забезпечує можливість абонентові одного оператора рухомого (мобільного) зв'язку отримувати послуги в мережі іншого оператора із збереженням початкової реєстрації абонента в телекомунікаційній мережі свого оператора, а роумінг-партнери - оператори, що уклали договір про роумінг.
Відповідно до пункту 16 Правил надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.
Підпунктами 10,11 пункту 38 Правил визначено, що оператори, провайдери мають право на зміну зони покриття телекомунікаційною мережею (для рухомого (мобільного) зв'язку) та переліку роумінг-партнерів (виключно оператори), визначення порядку оплати і форми розрахунків за послуги (на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати).
Пунктом 2.3.1. договору від 05 травня 2009 року регламентовано, що абонент має право користуватися послугами, що надаються за цим Договором, в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв'язку оператора, а у разі замовлення абонентом послуги міжнародного роумінгу - користуватись цією послугою у країнах, з операторами яких оператор уклав договори з роумінгу (дійсні зони покриття мобільним зв'язком оператора та роумінгу зазначені в довідкових матеріалах оператора з картами, в тому числі на веб-сайті www.mts.com.ua).
Право користуватися передбаченими договором послугами за межами України виникає лише у випадку замовлення послуг міжнародного роумінгу.
Під час здійснення розрахунків оператор, провайдер не має права стягувати плату за послугу, яку споживач не замовляв (підпункт 4 пункту 64 Правил).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, належним чином дослідивши зміст укладеного договору про надання послуг мобільного зв'язку від 05 травня 2009 року №4688447/1.1208419, а також докази на підтвердження як факту надання відповідачу так і використання ним послуг мобільного зв'язку у роумінгу, зваживши на обґрунтованість суми заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ПрАТ «ВФ Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 109504,64 грн. за послуги мобільного зв'язку, які нараховані за користування мобільним зв'язком у режимі роумінгу.
Доводи апелянта про те, що він не користувався послугами мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» у проміжок часу, за який виникла заборгованість зі сплати телекомунікаційних послуг (01.08.2017 по 30.09.2017 рік), з тих підстав, що він в цей час працював на території тимчасово окупованого півострова Автономної Республіки Крим, де не працює зв'язок ВФ Україна, були предметом дослідження суду першої інстанції, який надав їм правильну правову оцінку, будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ст.376 ЦПК України, апелянтом не наведено. Надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, зокрема інформація, відображена у довідковій інформації про надані послуги абоненту ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 , тобто по номеру за яким було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку від 05.05.2009 року, відповідачем не спростована.
Не погоджуючись із розміром суми заборгованості, визначеною позивачем, відповідач не надав власних розрахунків, які на його думку є об'єктивними та співмірними із обсягом отриманих послуг. Не вказав апелянт також і про те у чому саме (конкретно) полягають неточності у арифметичних розрахунках позивача, які покладені судом в основу судового рішення, а тому підстав ставити під сумнів розрахунки, надані позивачем, апеляційний суд не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, апеляційним судом не встановлено.
При цьому апеляційний суд зауважує, що у даній справі, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на стадії її апеляційного перегляду, відповідачем не порушувалося питання про застосування судом інституту сплину строків позовної давності, тоді як зважаючи на засади диспозитивності та рівності сторін, суд позбавлений можливості самостійно, за відсутності відповідного клопотання, ініціювати вирішення указаного питання та на підставі нього ухвалювати рішення у справі.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Л.В. Базіль
Судді: Л.П. Воронцова
О.М. Полікарпова