Номер провадження: 33/813/1125/22
Номер справи місцевого суду: 522/3531/21
Головуючий у першій інстанції Осіік Д.В.
Доповідач Бездрабко В. О.
03.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі :
головуючого судді: Бездрабко В.О.,
секретаря судового засідання: Виходець А.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника-адвоката Мандриченко Жанни Василівни, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року, прийняту під головуванням судді Осіік Д.В., у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 ч.1 КУпАП та відносно неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00грн. та стягнутий на користь держави судовий збір у розмірі 454,00грн.
В постанові суду зазначено, що 22 лютого 2021 року о 01 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 зафіксовано роботу після 23 год. 00 хв. суб'єкта господарювання (ФОП « ОСОБА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з надання послуг громадського харчування та організацією дозвілля, а саме: прийняття відвідувачів після 23 год. 00 хв. під адмініструванням громадянки ОСОБА_1 , чим порушила норми щодо карантину, а саме постанови КМУ №1236, п.п. 12 п. 2 від 09 грудня 2020 року.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мандриченко Ж.В., діючої в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що постанова Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначила, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, стосовно якого може бути складений протокол за ст.44-3 ч.1 КУпАП, оскільки вона не є суб'єктом господарювання (ФОП) та керівником закладу громадського харчування кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до її повноважень не входило здійснення управлінських функцій закладом, тощо. Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення кафе-бар надавав послуги громадського харчування із здійсненням лише дозволеної законом адресної доставки замовлень та замовлень на винос, що відповідало положенням п.п.12 п.2 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020року, в редакції станом на 22 лютого 2021року. Працюючи у кафе, вона не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , якого вказано у протоколі як суб'єкта господарювання кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_2».
Вказала, що ОСОБА_1 не була повідомлена судом про час та місце розгляду справи, копія постанови суду від 22 березня 2021року у визначеному законом порядку їй не направлялася. Про існування оскаржуваного судового рішення вона дізналася лише 25 серпня 2022року, коли в межах виконавчого провадження №67026631, відкритого на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, була заблокована її банківська карта. Копія постанови суду отримана ОСОБА_1 лише 07 вересня 2022року, що свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду від 22 березня 2021року, який захисник-адвокат просить поновити; скасувати винесену у справі постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року; провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
В судовому засіданні Мандриченко Ж.В. просила задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 22 березня 2021року, скасувати цю постанову з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, провадження у справі закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 294 КУпАП, скарга на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений.
Відповідно до ст.285 ч.1, 2 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не була присутньою в судовому засіданні 22 березня 2021року, копія прийнятої у справі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.44-3 ч.1 КУпАП їй не надсилалася. З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що про винесення судом оскаржуваної постанови вона довідалася лише наприкінці серпня 2022року від державного виконавця, під час вчинення виконавчих дій щодо стягнення призначеного судом штрафу.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною та поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови суду від 22 березня 2021року.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 ч.1 КУпАП слід зазначити наступне.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст.62 Конституції України, ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма КУпАП відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст.44-3 КУпАП.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 ч.1 КУпАП, суд першої інстанції встановив, що 22 лютого 2021 року о 01 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 було зафіксовано роботу після 23 год. 00 хв. суб'єкта господарювання (ФОП « ОСОБА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з надання послуг громадського харчування та організацією дозвілля, а саме: прийняття відвідувачів після 23 год. 00 хв. під адмініструванням громадянки ОСОБА_1 , чим порушено норми карантину, а саме постанови КМУ №1236, п.п. 12 п. 2 від 09 грудня 2020 року. Ці обставини було встановлено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 310553 від 22 лютого 2021року.
Згідно пункту 2 п.п.12 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в редакції станом на 22 лютого 2021 року, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється, серед іншого робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 7-ї години 1 січня 2021 р.
Тобто, визначена наведеним підпунктом нормативного акту заборона діяльності об'єктів громадського харчування у визначений період часу стосується саме суб'єктів господарювання з надання цих послуг.
За частиною 1 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч. 2 ст. 55 ГК України).
Зібранні у справі докази у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 310553 від 22 лютого 2021року та диску відеофіксації (а.с.1, 2) не містять об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання у розумінні ст.55 ГК України, який може бути притягнений до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду адміністратора кафе, виконувала посадові обов'язки, як найманий працівник за трудовим договором, а відтак вона не може бути відповідальною особою за ст.44-3 ч.1 КУпАП, оскільки в її діях відсутній склад вказаного правопорушення.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, то постанова Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року підлягає скасуванню з прийняттям у справі нової постанови в порядку ст.293 ч.1 п.3 КУпАП про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.293, 294 КУпАП, суд
Клопотання захисника-адвоката Мандриченко Жанни Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року задовольнити.
Поновити захиснику-адвокату Мандриченко Жанні Василівні, діючій в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мандриченко Жанни Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2021року скасувати та прийняти у справі нову постанову.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду В.О. Бездрабко