Номер провадження: 22-ц/813/6645/22
Справа № 522/2212/22
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Комлева О. С.
28.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М.,Цюри Т.В.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Одночасно ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на транспортний засіб Lexus LS 460 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26.12.2013 року у ВРЕР №1 в Одеській області за ОСОБА_3 .
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначила, що об'єктом спору є грошові кошти, як компенсація за спільне майно, набуте сторонами у справі як подружжя, реалізоване відповідачем без подальшого повернення позивачу належної їй половини коштів, а також грошові кошти як компенсація спільного майна подружжя, яке залишається відповідачу.
Також зазначила, що незадовго до припинення спільного проживання відповідач здійснив відчуження майже всіх транспортних засобів, набутих у власність сторонами, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити ухвалу, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про те, що матеріали справи не містять підтвердження намірів відповідача відчуження майна на яке позивач просив накласти арешт та, що предметом позову є стягнення грошових коштів, а не транспортний засіб суперечать матеріалам справи.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає, що ухвала суду є законною у відповідності до вимог закону та відповідає обставинам справи, оскільки позивачка не обґрунтувала причини звернення до суду з заявою та не надала докази для забезпечення позову.
В судове засідання призначене на 28 вересня 2022 року, сторони не з'явилися про розгляд справи були сповіщені належним чином у відповідності до п.п. 2,3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 58-62,105-106, 110).
До суду від адвоката Розенбойма Ю.О., представника ОСОБА_2 , надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю апелянта та його представника (а.с. 112-113, зв.б.).
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, суд першої інстанції виходив із того, щопредметом позову по даній справі є стягнення грошових коштів, а не транспортний засіб, на який позивач просить накласти арешт, крім того матеріали справи не містять підтвердження намірів відповідача відчуження майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти в сумі 1 598 447 грн. 50 коп., із залишенням у власності ОСОБА_3 транспортного засобу Lexus LS 460 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , посилаючись на те, що в період шлюбу сторонами придбане рухоме та нерухоме майно, зокрема нежитлових приміщень та квартири, які були відчужені шляхом продажу, проте відповідач отримавши від покупця грошові кошти половину належної їй суми не передав. Також відповідачем було надано у борг спільні грошові кошти, які були повернуті відповідачу, який розпорядився ними на власний розсуд та не повернув належну їй половину суми. А щодо спірного транспортного засобу, позивачка зазначила, що автомобіль був придбаний відповідачем та знаходиться у нього, половину вартості якого позивачка просила стягнути з відповідача, залишивши автомобіль у особистій власності відповідача.
Одночасно, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на транспортний засіб Lexus LS 460 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26.12.2013 року у ВРЕР №1 в Одеській області за ОСОБА_3 .
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначила, що об'єктом спору є грошові кошти, як компенсація за спільне майно, набуте сторонами у справі як подружжя, реалізоване відповідачем без подальшого повернення позивачу належної їй половини коштів, а також грошові кошти як компенсація спільного майна подружжя, яке залишається відповідачу.
Також зазначила, що незадовго до припинення спільного проживання відповідач здійснив відчуження майже всіх транспортних засобів, набутих у власність сторонами, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог єгрошові кошти,як компенсація за спільне майно, набуте за час шлюбу, зокрема транспортного засобу, який знаходиться у користуванні відповідача та також набутий сторонами, як подружжя.
На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, колегія суддів вважає, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог.
За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, так як ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Оскільки, постанова апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає, тобто розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Розенбойма Юрія Олександровича, представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб Lexus LS 460 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 26.12.2013 року у ВРЕР №1 в Одеській області за ОСОБА_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03 жовтня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра