Справа № 372/4785/21
Провадження № 2-575/22
23 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Загоруй О.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідачів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Козинської селищної ради Обухівського району про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту,-
В грудні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсними скасування державного акту відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та рішення Старбезрадичівської сільської ради на підставі якого він виданий. В обґрунтування позову вказала, що 10.08.2021 року вона, як власниця будинку АДРЕСА_1 з акту постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту дізналась про те, що її право власності на спірний будинок та земельну ділянку порушені сусідами по земельній ділянці - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 3223187707:06:015:0017, які межують з її ділянкою. Позивачка звернулась до експертів для проведення експертизи за результатами якої встановлено, що о сусіди по земельній ділянці, відповідачі по справі захопили частину її земельної ділянки, а саме 0,0230 га (230 кв.м), а також частину її житлового будинку, що розташована на цій ділянці та належить їй на праві власності.
17 січня 2022 року постановлено ухвалу про відкриття провадження по справи за правилами загального позовного провадження.
22 лютого 2022 року ухвалою судді витребувано у Козинської селищної ради належним чином завірену копію рішення Старобезрадичівської сільської ради №28 від 16 червня 2003 року на підставі якого видано Державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Витребувано від Головного управління Держгеокадастру Київської області (03115, м.Київ, вул. Серпова 3/14) належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
27 червня 2022 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що відповідачами при приватизації земельної ділянки навмисно чи помилково приватизовано частину земельної ділянки, що була виділена матері позивача та на якій знаходився будинок побудований ще у 1950 році, що також підтверджено висновком судового експерта за результатми проведення земельно-технічної експертизи, площа накладення становить 0,0230 га (230 кв.м). У відповіді на відзив позивач заперечила щодо пропущення нею строків позовної давності, оскільки вона дізналась про порушення її права з моменту отримання висновку судового експерта.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала повністю та просила відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві. Зазначивши, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та незаконними, просила застосувати строк позовної давності та відмовити з цих підстав у позові.
Представник відповідача Козинської селищної ради в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, 26.05.2022 року подав суду відповідь на виконання ухвали суду від 22.02.2022 року відповідно якого повідомив, що згідно відомостей, наданих Старобезрадичівським старостинським округом та після перевірки наявних в селищній раді архівних фондів в архіві Козинської селищної ради не виявлено рішення Старобезрадичівської сільської ради №28 від 16.06.2003 року. Вказане рішення та протоколом засідання сесії Старобезрадичівської сільської ради від 16.06.2003 року до Козинської селищної ради не передавалось.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №106215 від 07.02.2005 року, кадастровий номер 3223187707:06:015:0017, на підставі рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області 6 сесії 24 скликання від 16.06.2003 року. Земельна ділянка знаходиться по АДРЕСА_3 , площа земельної ділянки 0,250 га, цільве призначення для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, частка кожного співвлансика Ѕ.
07 червня 2008 року відповідно копії нотаріально посвідченого договору дарування житлового будинку ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок АДРЕСА_4 . Житловий будинок належав дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих Обухівською державною нотаріальною конторою від 25.12.1999 року за № 5975, №5978.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №19163139 видане 11.06.2008 року за Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівського бюро технічної інвентаризації» реєстраційний номер 23353609, на праві приватної власності на підставі договору дарування ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_5 (рік побудови 1950).
Право власності на земельну ділянку під будинком попереднім власником не оформлено.
Як вбачається з копії рішення №184 18 сесії 5 скликання від 12.06.2008 року Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,5500 га із них; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства 0,3000 в АДРЕСА_5 .
На час звернення позивача до суду увесь обсяг необхідних робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зазначеної ділянки, якою користується позивач, виконано в межах необхідних для затвердженняцієї документації у встановленому законом порядку.
10 серпня 2021 року Актом постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території та природно-екологічного захисту встановлено, що будинок, який належить ОСОБА_1 частково знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кадастровий номер 3223187707:06:015:0017), що унеможливлює встановлення (погодження) спільної межі для подальшого відведення земельної ділянки під будинок у приватну власність ОСОБА_1 . Рекомендовано останній вирішити спір, який виник в зв'язку з неможливістю узгодження спільної межі в судовому порядку.
Згідно висновку судового експерта Українських судових експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1-05/11 від 05.11.2021 року межа земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0016 відповідно до координат кутів повороту, що внесені в базу даних Державного земельного кадастру не накладається на фактичні межі земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_5 ; Межа земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0017 відповідно до координат кутів повороту, що внесені в базу даних Державного земельного кадастру накладається на фактичні межі земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_5 . Площа накладення становить 0,0230 га (230 кв.м); ОСОБА_7 земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0017 відповідно до координат кутів повороту, що внесені в базу даних Державного земельного кадастру накладається на житловий будинок і бетонну відмостку навколо будинку, що розташовані по АДРЕСА_5 . Площа накладення на житловий будинок становить 0, 0006 га (6 кв.м). Площа накладення на бетонну відмостку становить 0,0028 (28 кв.м); Фактичні межі земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_5 частково не відповідають межам земельної ділянки, що зазначені в Кадастровому плані, який виготовлений інженером- землевпорядником ОСОБА_8 та сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_9 . Невідповідність меж графічно відображена в Додатку №3 до висновку детально описана в дослідницькій частині висновку. Максимальна невідповідність висновку меж становить 2,31 м. в бік зменшення площі (точка 7); Фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0017, що розташована АДРЕСА_5 не відповідають межам даної земельної ділянки, координати яких внесені в базу даних Державного земельного кадастру. Невідповідність меж графічно відображена в додатку №4 до висновку і детально описана в дослідницькій частині висновку. Невідповідність фактичної південно-західної межі земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0017 з боку земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 варіюється від 0,06 м до 3,06 м в бік збільшення площі. Невідповідність фактичної південно-східної межі земельної ділянки з кадастровим номером 3223187707:06:015:0017 з боку земель загального користування ( АДРЕСА_3 ) варіюється від 0,07 м до 0,81 м в бік збільшення площі.
Відповідно копії квитанції №0.0.2318100840.1 від 26.10.2021 року ОСОБА_1 перерахувала кошти в розмірі 18.000 грн. ТОВ Український Центр Судових Експертиз за проведення експертизи по договору № 1/ Е-25/10 від 25.10.2021 року.
15 червня 2022 року Головним управління Держегеокадастру у Київській області на виконання ухвали суду від 22.02.2022 року надано відповідь, що відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.200 року за №1553, державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті проведення землеустрою незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них. Місцевий фонд створюється, формується і ведеться структурним підрозділом Головного управління на місцевому рівні. Облік документації із землеустрою у місцевому фонді ведеться по адміністративних районах в розрізі населених пунктів та містах обласного значення. За інформацією наданого Відділом №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутня.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України, відповідно до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом наведених норм процесуального права суд може задовольнити позов лише тієї особи, яка має право пред'явлення вимоги до відповідачів. У разі відсутності у позивача такого права, його вимоги не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2-216/2011 (провадження № 61-5909св18).
У справі, яка розглядається, позивач стверджувала, що оскаржуваним державним актом та рішенням сільської ради порушено її права як власника спірної земельної ділянки, якою вона стала, набувши право власності на сільський садибний будинок АДРЕСА_5 розташований на земельній ділянці, площею 0,5500 га, за фактичним користуванням.
Змагальність та диспозитивність покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх пред'явлених вимог у суді першої інстанції, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічні правила закріплені у частинах першій, другій статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У зазначених нормах права закріплюється загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цим принципом визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на будівлі і споруди, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлі і споруди.
За загальним правилом, закріпленим у частинах першій, другій статті 377 ЦК України та частинах першій, другій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.
Суд визнає помилковими доводи позивача та її представника, що у разі переходу права на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на цій земельній ділянці об'єкти, тобто у спірних правовідносинах після укладення договору дарування, оскільки, як зазначено, за правилами статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до набувача будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована у тих обсягах, які були у попереднього власника. Відповідно, сам факт набуття права власності на будинок не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки.
Відповідно до ч.1,2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із законуабо незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власностіє непорушним.
Суд встановивши, що земельна ділянка відповідачів накладається на житловий будинок, який побудований в 1950 році та належить позивачу на праві власності, тобто передача земельної ділянки у власність відповідачам відбулася з порушенням норм ЦК та ЗК України в результаті чого відповідачам фактично передано частину чужого житлового будинку, тобто оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушені права позивача вважає, що таке рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню як і виданий на його підставі державний акт.
При цьому, доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, є безпідставними, оскільки судом встанволено, що позивачу про порушення її прав, як власника житлового будинку стало відомо в серпні 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області 6 сесії 24 скликання від 16.06.2003 року №28 на підставі якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №106215 від 07.02.2005 року
Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №106215 від 07.02.2005 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 пощею 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Козинської селищної ради Обухівського району на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6908 грн. з кожного.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_8 .
Відповідач: Козинська селищна рада Обухівського району, смт.Козин, вул.Партизанська 2, ЄДРПОУ 04362697.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2022 року.
Суддя Т.В. Проць