Справа № 369/14218/21
Провадження №2-ві/369/23/22
03.10.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін клопотання відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Дубас Т.В. від розгляду справи № 369/14218/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В провадженні судді Києво- Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідачем ОСОБА_1 подано через канцелярію суду клопотання про відвід головуючій судді Дубас Т.В., зважаючи на те, що суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу, оскільки вона перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_5 , якого було звільнено з посади судді Дарницького районного суду м. Києва за його скаргою у Вищу раду правосуддя.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Дубас Т.В., від участі у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2022 року, клопотання про відвід передано до провадження судді Янченка А.В.
Розглянувши клопотання про відвід, суд дійшов висновку про необґрунтованість такого відводу з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Доводи відповідача щодо перебування судді Дубас Т.В. у родинних відносинах з ОСОБА_5 , якого було звільнено з посади судді Дарницького районного суду м. Києва за його скаргою у Вищу раду правосуддя, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про безпідставність клопотання відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Дубас Т.В. від розгляду справи № 369/14218/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суд,
постановив:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Дубас Т.В. від розгляду справи № 369/14218/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Янченко