Справа № 369/5281/21
Провадження № 2/369/1209/22
Іменем України
05.09.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Волчка А.Я.,
за участю секретаря: Миголь А.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») про захист прав споживачів.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») було укладено договір № 114154374 від 29.10.2020, згідно з яким нею було отримано позику. Згодом позивач дізналась, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу.
Договір між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, але всупереч приписам Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ позивачеві не було надано всю необхідну інформацію щодо умов договору. ОСОБА_1 не вчиняла дій, які б свідчили про підписання нею письмового договору позики. Крім того, укладений між сторонами договір має ознаки кредитного договору. Але відповідачем було проігноровано вимоги законодавства, не повідомлено письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Як вказала позивач, відповідач скористався тим, що їй як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Укладений кредитний договір також не містив детального розпису сукупної вартості кредиту, а дії кредитора з укладення оспорюваного договору містили ознаки нечесної підприємницької практики. Крім цього, вважає, що її введено в оману щодо відсоткової ставки за користування кредитом.
Позивач просила суд визнати договір позики, укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким було передано до ТОВ «Таліон Плюс», недійсним.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.09.2021 було відкрито провадження у даній справі.
21.10.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 46116, відповідно до якого зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки перед подачею заявки клієнт повинен ознайомитись з усією інформацією про порядок та умови фінансових послуг, і позивач отримала всю необхідну інформацію по кредиту та погодилась з нею. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було досягнуто згоди на укладення договору та всіх його істотних умов. Також представник зазначає, що позивач укладала договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не з відповідачем, від якого за договором факторингу перейшло право вимоги щодо позивача до ТОВ «Таліон Плюс».
Крім того, вищезазначений договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак посилання позивача щодо неналежності форми правочину є необґрунтованими. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір позики та інформація про підпис міститься в кінці договору у вигляді QR-коду (ідентифікатор: MNV43D2H).
Просив залишити позовну заяву без задоволення.
18.11.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання учасники справи не з'явились. Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її чи її представника участі. Директор ТОВ «Таліон Плюс» направив до суду заяву за вх. № 49759 з проханням розглядати справу без участі представника товариства, просив відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 29 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № 114154374, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7 000 грн строком на 29 днів з дати отримання кредиту позичальником, зі сплатою 0,35% за кожний день користування кредитом (п.п. 1.1-1.3).
Згідно п. 1.4 договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2 договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою ставкою здійснюється відповідно до п. 1,4 цього договору (п. 1.5 договору).
У разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ними, товариство має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом (п. 3.3 договору).
У п.4.1 вищезазначеного договору сторони погодили, що невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства (www.moneyveo.ua).
Усі істотні умови договору, в тому числі, розмір базової та дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору (п. 4.5 договору).
У п. 4.7 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
У п. 4.12 позичальник засвідчив, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків товариства та позичальника.
У п. 4.16 позичальник підтвердив, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»); інформація, надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Договір укладений в електронній формі, кредит був наданий позичальнику (позивачу) виключно за допомогою веб-сайту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за умови ідентифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У додатку до договору міститься графік розрахунку, а саме: термін платежу, сума кредиту, нараховані проценти та загальна сума повернення кредиту.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ознайомилась та погодилась з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.
З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Окрім того, Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Заповненням заявки від 29.10.2020 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому доводи позовної заяви про не надання відповідачем клієнту усієї необхідної інформації щодо умов кредитування при укладенні кредитного договору є необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, про те, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача.
Крім того, як вбачається із пояснень ТОВ «Таліон Плюс», 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким останньому відступлено право вимоги до позивача за договором № 114154374.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Суд вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» у вказаному спорі є неналежним відповідачем, оскільки договір був укладений з іншою юридичною особою, а саме з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а заявлені позивачем порушення могли бути допущені саме в момент укладення оспорюваного договору. Натомість ТОВ «Таліон Плюс» не порушувало прав позивача, доказів на підтвердження того, що ТОВ «Таліон Плюс» своїми діями чи бездіяльністю порушило права позивача не надано.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 204, 638, 639, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про захист прав споживачів - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: А.Я. Волчко