Справа № 367/2516/22
Провадження №2-з/367/240/2022
Іменем України
28 вересня 2022 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., перевіривши матеріали заяви, поданої представником позивача адвокатом Гапекою Тетяною Валеріївною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову,
У вересні 2022 року адвокат Гапека Тетяна Валеріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд: накласти арешт, в межах суми стягнення, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:3018, площею 0,011 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:3015, площею 0,0108 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:054:3004, площею 0,0019 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:054:3000, площею 0,0018 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:034:0149, площею 0,0274 га, цільове призначення не вказано, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1889100932109; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:054:0182, площею 0,0553 га, цільове призначення не вказано, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1772802932109; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:054:0027, площею 0,0045 га, цільове призначення не вказано, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1711276032109; земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:052:0043, площею 0,0961 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 ; заборонити нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції та його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних, міських рад; акредитованим суб'єктам; нотаріусам; державним виконавцям, приватним виконавцям, та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які нотаріальні дії та/або вчиняти будь-які інші дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності, або вчиняти будь-які інші дії, пов'язані із зміною власника вказаних земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 .
Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист прав споживача та стягнення пені за порушення строку виконання договору.
05 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір підряду. Згідно з умовами вказаного договору роботи щодо будівництва, введення в експлуатацію, підключення до комунікацій, облаштування прилеглої території об'єкта нерухомості (предмета договору підряду) повинні були бути виконані підрядником до 20 квітня 2021 року. Разом з тим, станом на день звернення до суду з позовом умови договору залишаються невиконаними, що свідчить про порушення підрядником строків виконання договору.
Відповідно до п.5.1. ціна даного договору складає 1907850 грн., що еквівалентно 69000 доларів США на день проведення розрахунку.
Згідно з наведеного в позові розрахунку розмір пені за прострочення виконання зобов'язання за договором підряду становить 20948193 грн. з урахуванням позовної давності, а загальна сума відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України становить 896203 грн. 28 коп., та складається з наступного: 329483 грн. 09 коп. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 80129 грн. 70 коп. - три відсотки річних на підставі ст.625 ЦК України, 486590 грн. 49 коп. - сума збитків від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.
В поданій заяві адвокатом зазначено, що метою звернення до суду з вказаним позовом є відновлення порушеного права, що полягає в нарахуванні штрафних санкцій за порушення підрядником умов договору, зокрема строку його виконання, оскільки замовник правомірно очікував виконання договору в обумовлений сторонами строк та очікував, що вже з квітня 2021 року зможе користуватися побудованим будинком.
Вказує, що з урахуванням того, що ціна позову є значною, а тому у позивача існують обґрунтовані ризики того, що відповідачем можливе невиконання ймовірного рішення суду у даній справі, тому з метою забезпечення реального виконання рішення суду доцільно вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача, а зокрема на земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачу у справі.
Так, відповідно до Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19 липня 2022 року вбачається, що у власності ОСОБА_2 знаходяться наступні земельні ділянки:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:049:3018, площею 0,011 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:049:3015, площею 0,0108 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:054:3004, площею 0,0019 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:054:3000, площею 0,0018 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:034:0149, площею 0,0274 га, цільове призначення не вказано;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:054:0182, площею 0,0553 га, цільове призначення не вказано;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:054:0027, площею 0,0045 га, цільове призначення не вказано;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:052:0043, площею 0,0961 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
З урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі можуть вчинятися дії спрямовані на утруднення виконання можливого рішення, та будуть спрямовані на якомога швидше відчуження належного на праві власності відповідачу нерухомого майна, то такі дії відповідача призведуть до невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду та ініціювання позивачем інших судових процесів з метою забезпечення відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».
Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, адвокат Гапека Т.В. звертає увагу на значну ціну позову, яка складає 21844396, 28 грн., та вказує, що відповідачем ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі можуть вчинятися дії спрямовані на утруднення виконання можливого рішення, та будуть спрямовані на якомога швидше відчуження належного на праві власності відповідачу нерухоме майно, а тому такі дії відповідача в подальшому можуть призвести до невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Разом з тим, заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову та не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам.
Для забезпечення суду процесуальної можливості встановити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, заявник повинен подати суду докази на підтвердження ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.
При цьому, представник позивача не долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості земельних ділянок, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених вимог вартості майна, щодо якого представник позивача просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу та не є безпосереднім предметом позову, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України,
Заяву представника позивача адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Я.М.Третяк