Справа 362/2742/22
Провадження 3/362/1517/22
27.09.2022 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, жителька АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
встановив:
11.07.2022 близько 11:00 год. ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство щодо своєї сестри ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , потерпіла), а саме провокувала сварку та викидала особисті речі ОСОБА_2 з будинку, внаслідок чого могла завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілої.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєному категорично заперечила вказала, що того дня прийшла до батьківського будинку, який є її спадковим майном. На даний час у суді оскаржує заповіт на користь рідної сестри ОСОБА_2 . Коли прийшла до будинку, то сестри дома не було, вирішила прибрати у будинку, попрати деякі речі. Перебувала у будинку близько 10 хвилин, потім попрямувала додому. Наголосила, що хоча це їх спільний будинок, сестра поселила там невідомих людей, які не мають місця проживання, що також обурює її.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Окара І.В. (діє на підставі договору № 22/04-07 від 07.04.2021 та ордеру серія КВ № 781680 від 08.08.2022) вказав, що вказаний будинок є спільним спадковим майном трьох сестер та його довірителька має право користування ним, однак ОСОБА_2 всіляко створює перешкоди в такому праві, а саме змінює замок у вхідних дверях. З цих підстав зверталися до правоохоронних органів, однак отримали відповідь, що вказані дії підпадають під цивільно-правові відносини. Вважає, що черговий виклик поліції -це спроба очорнити його довірительку. Щодо складеного матеріалу зауважив, що його довірителька та потерпіла не є членами сім'ї, а тому відсутній склад поставленого в провину правопорушення. Окремо звернув увагу суду, що відповідно до матеріалів справи потерпілій завдано шкоди психологічному здоров'ю, однак дана обставина є припущенням, оскільки не підтверджена жодним доказом. На його думку, матеріали справи мають містити докази завдання психологічної шкоди та причинний зв'язок вчинених дій з наслідками. Зокрема, матеріали справи мають містити або пояснення свідків щодо стану потерпілої після вчиненого діяння, або ж відомості, щодо її звернення до медичного закладу в зв'язку з погіршенням самопочуття. Просив суд закрити справу за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_1 є її рідною сестрою, однак після того, як матір залишила заповіт на частину будинку на неї, ОСОБА_2 , то між ними погіршилися стосунки. Наразі триває судовий спір за це майно. ОСОБА_1 проживає у іншому будинку неподалік, однак час від часу навідується до цього будинку, який вважає своїм, і влаштовує сварки. Також пояснила, що, дійсно, зараз у «літній кухні» біля будинку проживають її знайомі, які залишилися без житла після початку війни. Раніше ці люди допомагали їй, ОСОБА_2 , доглядати за хворою матір'ю, оскільки ОСОБА_1 самоусунулась від цього обов'язку. Також у будинку проживає її внучка, яка є інвалідом. Того дня вона і внучка були вдома. Прийшла її сестра ОСОБА_1 та почала викидати речі з кімнат, що спричинило сварку на підвищених тонах. На прохання не вчиняти таких дій, бо внучка дуже злякалася, вона не реагувала. Викликала працівників поліції, після оформлення всіх матеріалів ОСОБА_1 попрямувала додому а вона, ОСОБА_2 , прийняла ліки, оскільки дуже сильно розхвилювалась та погано себе почувала.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Буліменко Є.В. (діє на підставі ордеру серія АА № 0016362 від 16.12.2021) вказав суду, що причиною всіх конфліктів є особиста образа ОСОБА_1 щодо заповіту на користь його довірительки на спадкове майно, яке наразі оскаржується в суді. Те, що ОСОБА_1 постійно вчиняє конфлікти має системний характер, неодноразово викликались працівники поліції, однак доля попередніх звернень їм невідома. Звернув увагу суду, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є рідними сестрами, а тому є неспроможними покликання представника ОСОБА_1 , що вони не є членами сім'ї, а тому склад цього правопорушення відсутній. Також пояснив, що ні працівники поліції, ні свідки не є фахівцями в галузі психології та психіатрії, щоб дати оцінку заподіяній шкоді. Водночас його довірителька при вчиненні викладених у протоколі подій зазнала сильного душевного хвилювання, як і її внучка-інвалід, яка була очевидцем цих подій.
За клопотанням сторони захисту у судове засідання викликались свідки події ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_2 , дані про яких зазначені у протоколі, а також працівники поліції, які оформляли даний матеріал.
Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що вона є сусідкою як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , оскільки її будинок знаходиться між їхніми домоволодіннями. Того дня вийшла у справах до магазину і, проходячи повз будинок ОСОБА_2 , почула крики ОСОБА_1 і сварку. Пояснила, що ОСОБА_1 постійно провокує сварки між нею і сестрою ОСОБА_2 через будинок батьків, не раз була очевидицею таких подій. Приблизно через 40 хвилин поверталася додому і побачила біля будинку ОСОБА_2 патрульний автомобіль поліцейських. Зайшла до будинку. Бачила, як ОСОБА_1 намагалась, щось пояснити працівникам поліції, речі в будинку були розкидані. Працівники поліції склали відповідні матеріали та відібрали у неї письмові пояснення. Після цього ОСОБА_1 попрямувала додому. Вона залишалась у будинку, оскільки ОСОБА_2 погано себе почувала, вона пропонувала їй звернутись до лікаря однак та відмовилась, бо у будинку була її внучка- інвалід, яка дуже злякалась, а ОСОБА_2 її заспокоювала.
Свідок ОСОБА_4 та працівник поліції, який оформляв даний протокол будучи належним чином повідомлені в судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про таке.
За правилами ст. 7 КУпAП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з aдміністративним прaвопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про aдміністративні прaвопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так диспозиція ч. 1 ст. 173-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого <…>.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
При цьому згідно з п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.
Так, пояснення ОСОБА_2 , її представника та свідка ОСОБА_3 , повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:
-протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.07.2022 за яким 11.07.2022 близько 10:00 год. до місця проживання ОСОБА_2 прийшла сестра ОСОБА_1 та почала влаштувала сварку, викидати особисті речі з будинку;
-письмові пояснення ОСОБА_4 від 11.07.2022, за якими 11.07.2022, прийшовши в гості за запрошенням ОСОБА_2 , вона стала очевидцем як ОСОБА_1 влаштувала сварку, викидати речі з будинку. На прохання припинити вказані дії не реагувала;
-даними заборонного припису інспектора Фастівського РУП ГУ НП в Київській області Любченка Я.С. від 11.07.2022 про заборону ОСОБА_1 в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 строком 10 діб з 11.07.2022 по 21.07.2022.
Не зважаючи на процесуальну позицію ОСОБА_1 та її представника щодо невизнання вини за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.
Щодо покликання сторони захисту про відсутність складу цього правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є членами сім'ї, то суд зауважує таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, ст. 3 Сімейного кодексу України вказує, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, з огляду на той факт що ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 є рідними сестрами, тобто є членами сім'ї кровного споріднення у судовому засіданні не спростовувалось, а тому за таких обставин твердження представника ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення відхиляється.
Щодо тверджень представника ОСОБА_1 - адвоката Окари І.В. щодо відсутності конкретизації у чому проявилося насильство у сім'ї та щодо відсутні доказів завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілій.
Суд зауважує, що диспозиція статті передбачає альтернативу щодо завдання шкоди фізичному/психічному здоров'ю потерпілого чи ймовірність завдання такої шкоди. Тобто, законодавець, що стосується завдання шкоди потерпілому, у диспозиції статті використав сполучник "або", у зв'язку з чим виникнення у потерпілої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе є окремими кваліфікуючими ознаками домашнього насильства, і їх наявність та доведення у встановленому законодавстві порядку є достатньою підставою для висновку про наявність в діях особи ознак складу адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП.
Так, у судовому засіданні з пояснень потерпілої ОСОБА_2 , а також свідка ОСОБА_3 , встановлено, що після подій, зазначених у протоколі, потерпіла почувала себе погано, на прохання свідка ОСОБА_3 , яка була очевидцем наслідків сварки між сестрами, звернутися до медичної установи, вона відмовилася, оскільки вдома перебувала внучка-інвалід, яка також злякалася через події, які викладені у протоколі.
У ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б ставили під сумнів достовірність пояснень свідка ОСОБА_3 , у тому числі могли свідчити про обмову нею ОСОБА_1 , і тягнули недопустимість відповідних пояснень як доказів.
Водночас, суд зауважує, що законодавчо не визначено імперативної вимоги щодо наявності у потерпілого обов'язку доводити настання шкоди психологічному здоров'ю чи ймовірності настання такої шкоди.
На думку суду, фактичні відомості, які містяться у протоколі, пояснення потерпілої, пояснення свідка ОСОБА_3 , які вона надавала безпосередньо суду, а також письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , є логічними і послідовними і не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що між сестрами зараз триває судовий спір через майно, а потерпіла ініціювала складання цього протоколу з метою «очорнити» свою сестру, то суд констатує, що це є припущенням сторони захисту, яке не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду.
За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, а тому клопотання про закриття справи на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП відхиляється.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винної, ступінь її вини, та приходить до переконання про застосування до правопорушниці адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу.
У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 221, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватою за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 496,20 гривень судового збору.
Штраф підлягає сплаті не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст постанови виготовлено30.09.2022.
Суддя В.М. Дорошенко