ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.10.2022Справа № 910/13/22
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до 1. Національної поліції України
2. Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»
про стягнення 345 322,73 грн.,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Уніка») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національної поліції України (надалі - НПУ) та Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (надалі - ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України») про стягнення 345 322,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідачів як осіб, відповідальних за заподіяний збиток, суми страхового відшкодування у розмірі 345 322,73 грн., яке позивач сплатив потерпілій особі внаслідок настання страхового випадку згідно умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0001426 від 29.11.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
03.02.2022 через канцелярію суду від НПУ надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач 1 заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, і підстави для покладення на НПУ обов'язку з відшкодування завданої працівником відповідача 2 шкоди відсутні.
03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» надійшов відзив на позов відповідно до якого, відповідач 2 заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду те, що працівника відповідача 2 не було визнано винним в судовому порядку, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди.
11.02.2022 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» надійшли відповіді на відзиви, в яких позивач надав пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідачів, викладених у відзивах на позов, зазначив про підтримання позову та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
21.02.2022 через канцелярію суду від ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач 2 надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням відповіді на відзив позивача.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
29.11.2013 між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0001426 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, зокрема, автомобілем Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
16.12.2019 о 22:07 год. в м. Києві по Іллєнка, 83 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед зміною напрямку свого руху не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, при перестроюванні здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до отримання автомобілями механічних пошкоджень.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №761/12936/20.
Згідно з актом виконаних робіт №2019027318/1 від 23.12.2019, який складений СТО, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при спірному ДТП, склала 543 509,82 грн.
До акта виконаних робіт №2019027318/1 від 23.12.2019 СТО додана ремонтна калькуляція №00332556 від 25.12.2019, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу «Audatex» та включає перелік всіх видив робіт, матеріалів та запасних частин, що необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі страхового акту №00332556 від 25.03.2020 ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснило відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 445 322,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №144111 від 30.03.2020.
Оскільки цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8636482, позивач звернувся до нього із заявою №27772 від 16.12.2019 про виплату страхового відшкодування у розмірі 445 322,73 грн.
Відповідно до платіжного доручення №231962 від 03.12.2020, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» здійснило виплату ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до відповідачів із досудовими вимогами №27772 від 30.07.2020 та від 23.12.2021 про відшкодування збитків, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 345 322,73 грн.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за Договором відповідно до його умов, здійснивши відшкодування завданих збитків, а саме у розмірі 445 322,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №144111 від 30.03.2020.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем 2 та його страховиком (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес») регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема полісом №АМ/8636482, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, страховик відповідача 2 виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням №231962 від 03.12.2020.
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до винної особи, оскільки страхова виплата страховика винної особи є недостатньою для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Отже, за змістом статті 993 Цивільного кодексу України у системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі №464/1937/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, автомобіль Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП належав ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», що зазначено у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3019351372046317, копія якої долучена до матеріалів позову, а також не заперечується самим відповідачем 2, як і не заперечується про те, що ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, є його працівником.
Щодо наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні спірної ДТП, суд відзначає, що в постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2020 у справі №761/12936/20, яка набрала законної сили, цей факт встановлено. Зокрема, зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України та не спростування ним зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Таким чином, обставини, встановлені у справі №761/12936/20, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Отже, вказаною постановою, яка набрала законної сили, встановлено факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України при вчинені спірної ДТП і цей факт не потребує доведення у даній справі, у зв'язку з чим суд вважає доведеним та встановленим факт вини останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, установивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» позивачу розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що саме з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.
При цьому, посилання позивача на те, що до нього перейшло право вимоги до, зокрема, відповідача 1, як органу управління корпоративними правами держави у відповідача 2, не приймаються судом до уваги з огляду на положення ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, відповідно до яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а враховуючи, що ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» є юридичною особою, то правові підстави для покладення його зобов'язань на НПУ відсутні.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричиненого в наслідок спірного ДТП, становить 543 509,82 грн., а позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 445 322,73 грн., з яких страховою компанією на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8636482 йому відшкодовано 100 000,00 грн.
При цьому, ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» не спростовано встановлених судом фактів і, на переконання суду, надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують правомірність та обґрунтованість вимог ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» саме до ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України».
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ДУ «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхового відшкодування у розмірі 345 322,73 грн. В частині позовних вимог до Національної поліції України необхідно відмовити з викладених обставин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 2.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108981) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6, літера В; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 345 322 (триста сорок п'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 5 179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 84 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий