ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/579/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/579/22 за позовом Приватного підприємства "Європа-Схід" до відповідача Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 191093,24 грн.
Суть спору.
Приватне підприємство "Європа-Схід" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 191093,24 грн, з яких: 152570,40 грн - основний борг, 7975,44 грн - пеня (відповідальність в розмірі облікової ставки НБУ), 2909,28 грн - 3% річних, 27638,12 грн -інфляційні втрати.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2022 для розгляду справи № 909/579/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/579/22; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 08.08.2022; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 76501 0242977 0.
22.08.2022, через відділ документального забезпечення, канцелярії суду, надійшов відзив на позов від 17.08.2022 № 771/48-16/14в (вх. № 10936/22), який прийнято судом і долучено до матеріалів справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення умов договору № 13/2021с/512 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 08 листопада 2021 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач позов визнає частково - в частині стягнення основного боргу в сумі 152570,40 грн. В частині прозову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних просить суд відмовити. На думку відповідача, підстави для застосування відповідальності за невиконання грошових зобов'язань та пені відсутні.
Позиція Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради викладена письмово у відзиві на позов від 17.08.2022 № 771/48-16/14в (вх. № 10936/22 від 22.08.2022).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає таке:
- пунктами 4.2, 4.3 договору сторони погодили строк оплати товару до 09.03.2022, отже нарахування штрафних санкцій, за наявності для цього підстав, можливе тільки з 10.03.2022;
- зважаючи на те, що Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради є бюджетною організацією фінансування усіх без виключення видатків здійснюється за рахунок місцевого бюджету за наявності відповідного фінансування. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан. Механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов'язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, визначений Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590. І серед переліку видатків щодо яких може відбуватись списання коштів органами казначейства відсутні видатки щодо яких існує заборгованість перед позивачем у розмірі 152570,40 грн;
- позивачем неправомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних у період дії обставин непереборної сили (введення воєнного стану в Україні 24.02.2022).
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
08 листопада 2021 року між Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради, як замовником та Приватним підприємством "Європа-Схід", як учасником-переможцем було укладено договір № 13/2021с/512 про закупівлю товарів за бюджетні кошти, відповідно до умов якого учасник-переможець (позивач) зобов'язується поставити замовнику (відповідачу) товар відповідно до специфікації до договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 1.2. Договору, найменування товару: Код ДК 021:2015 - 32320000-2 - Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (телевізор, презентер) (проєкт "Сучасні інформаційні технології для бібліотек НУШ"). Кількість та асортимент товару визначено у специфікації до договору (Додаток № 1).
Зазначений вище Договір (а.с. 3-7) укладено у письмовій формі, підписано сторонами, скріплено печатками юридичних осіб, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Ціна договору становить 152570,40 грн, у тому числі ПДВ - 25428,40 грн (п. 3.1. Договору).
Порядок здійснення оплати визначений в розділі IV договору.
Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок учасника-переможця, який вказаний у договорі (п. 4.1. Договору).
Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. договору, замовник здійснює розрахунки за фактично отриманий товар або партію товару з моменту отримання товару або партії товару та підписання сторонами здавально-приймальних документів (після пред'явлення учасником-переможцем належно оформленої у встановленому чинним законодавством порядку транспортно-товарної (видаткової) накладної, яка повинна містити відбиток печатки ( крім учасників-переможців, що здійснюють діяльність без печатки згідно з чинним законодавством) та підпис учасника-переможця) протягом 30 календарних днів з дня отримання Товару. Допускається відтермінування платежу за фактично поставлену партію товару протягом 90 календарних днів.
Відповідальність сторін за порушення договору визначена в розділі VII договору.
Пунктом 7.7. договору погоджено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення порушення.
Обставини непереборної сили визначені в розділі VIII договору.
Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо (пожежа, повінь, тощо), епідемія, епізоотія, війна, надзвичайні і невідворотні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що виникли після підписання договору незалежно від волі сторін тощо).
Настання форс-мажорних обставин настільки звільняє сторону, що постраждала від виконання взятих на себе за договором зобов'язань, наскільки вони завадили їй виконати ці зобов'язання.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
30 грудня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 13/2021с/512 від 08 листопада 2021 р. (а.с. 10).
Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради та Приватне підприємство "Європа-Схід" прийшли до згоди внести зміни до договору про наступне:
Змінити пункт 10.1 Договору, виклавши його в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2022 року. В частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання". Інші умови договору, не змінені цією угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (ч. 1,2 додаткової угоди №1).
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 152570,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 572 від 09 листопада 2021 року (а.с. 11), яка скріплена підписами та печатками сторін. Проте, покупець не виконав прийняті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 152570,40 грн. Борг відповідач визнав.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 13/2021с/512 від 08 листопада 2021 р. між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Договір про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 13/2021с/512 від 08 листопада 2021 р., укладено у письмовій формі, підписано сторонами, скріплено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні приписи містяться у статті 265 ГК України.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки товару. В порушення умов договору відповідач не провів оплату за отриманий товар, в результаті чого виник борг в сумі 152570,40 грн. Борг відповідач визнав.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В контексті викладеного, враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 152570,40 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 152570,40 грн обгрунтовані та підлягають до задоволення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором з оплати поставленого товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 7975,44 грн за період з 10.12.2021 по 10.06.2022; 3% річних в розмірі 2909,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 27638,12 грн, які нараховані позивачем за період з 10.12.2021 по 29.07.2022.
Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Приписами статей 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін), а також якщо договором встановлено розмір відповідної штрафної санкції, який відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.
Пунктом 7.7. договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти погоджено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення порушення.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем неналежним чином виконано його грошове зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого товару нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 10.12.2021 по 10.06.2022, 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.12.2021 по 29.07.2022 і зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. договору, замовник здійснює розрахунки за фактично отриманий товар або партію товару з моменту отримання товару або партії товару та підписання сторонами здавально-приймальних документів (після пред'явлення учасником-переможцем належно оформленої у встановленому чинним законодавством порядку транспортно-товарної (видаткової) накладної, яка повинна містити відбиток печатки (крім учасників-переможців, що здійснюють діяльність без печатки згідно з чинним законодавством) та підпис учасника-переможця) протягом 30 календарних днів з дня отримання Товару. Допускається відтермінування платежу за фактично поставлену партію товару протягом 90 календарних днів.
Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 152570,40 грн - 09.11.2021.
Відтак, з урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов'язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, а саме з наступного дня з моменту отримання замовником (відповідачем) товару.
З огляду на встановлені судом обставини, прострочення відповідача щодо виконання зобов'язання з оплати перед позивачем почалося не 10.12.2021, як зазначено в розрахунку позивача, а - з 10.03.2022 (з врахуванням п. 4.3 договору, який допускає відтермінування платежу на 90 календарних днів).
В контексті викладеного, суд погоджується із запереченнями відповідача, що прострочення замовника з оплати товару перед позивачем почалося з 10.03.2022.
Суд здійснив розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, застосовуючи такі дані: сума заборгованості - 152570,40 грн; початок нарахування - 10.03.2022.
Відтак:
- за період 10.03.2022 по 02.06.2022 (85 днів), облікова ставка НБУ - 10, пеня становить 3553,00 грн;
- за період з 03.06.2022 по 10.06.2022 (8 днів), облікова ставка НБУ - 25, пеня становить 836,00 грн;
Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 10.03.2022 по 10.06.2022 (93 дні) складає 4389,00 грн. Суд здійснює нарахування пені по 10.06.2022 - в межах позовних вимог.
За розрахунком суду, обгрунтована сума пені становить 4389,00 грн.
В контексті викладеного, до стягнення підлягає пеня в сумі 4389,00 грн; в частині стягненні пені в сумі 3586,44 грн позов задоволенню не підлягає.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 10.03.2022 по 29.07.2022 суд зазначає, що обгрунтована сума 3% річних становить 1780,68 грн; в частині стягненні 3% річних в сумі 1128,60 грн позов задоволенню не підлягає.
Згідно розрахунку суму розмір інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 29.07.2022 (березень-липень) складає 22698,02 грн. За наведеного, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення з відповідача 27638,12 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 22698,02 грн; в частині стягненні інфляційних втрат в сумі 4940,10 грн позов задоволенню не підлягає.
Суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність бюджетного фінансування підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання та неправомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у період дії обставин непереборної сили (введення воєнного стану в Україні 24.02.2022), з огляду на необгрунтованість останніх. При цьому зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16).
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Обставини непереборної сили визначені в розділі VIII укладеного договору.
Зокрема пунктами 8.1, 8.2 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо (пожежа, повінь, тощо), епідемія, епізоотія, війна, надзвичайні і невідворотні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що виникли після підписання договору незалежно від волі сторін тощо).
Настання форс-мажорних обставин настільки звільняє сторону, що постраждала від виконання взятих на себе за договором зобов'язань, наскільки вони завадили їй виконати ці зобов'язання.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Проте, як зазначено у відзиві на позов, відповідач не повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти № 13/2021с/512 від 08 листопада 2021 р.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.06.2021 (справа № 910/9258/20) наголошує: "Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання".
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - cтягнення з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" 152570, 40 грн заборгованості, 4389,00 пені (за період з 10.03.2022 по 10.06.2022), 1780,68 грн 3% річних (за період з 10.03.2022 по 29.07.2022) та 22698,02 грн інфляційних втрат (за період з 10.03.2022 по 29.07.2022).
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2866,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 29.07.2022 р.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи факт часткового визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, а саме в частині основного боргу в сумі 152570,40 грн., судовий збір в сумі 1144,28 грн (50 % від суми сплаченого позивачем судового збору в частині основного боргу - 152570,40х1,5%=2288,56) слід повернути позивачу з державного бюджету.
Про повернення судового збору з державного бюджету суд постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 1587,31 грн (1144,28 грн (50 % від суми сплаченого позивачем судового збору в частині основного боргу) + 443,03 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат) покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Європа-Схід" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 191093,24 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради (вул. Кардинала Любомира Гузара, 15, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код юридичної особи: 40312499) на користь Приватного підприємства "Європа-Схід" (вул. Околична, 16/25, м. Львів, Львівська область, 79004, ідентифікаційний код юридичної особи: 31526583) 152570 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн 40 коп. заборгованості, 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн 00 коп. пені, 1780 (одну тисячу сімсот вісімдесят) грн 68 коп. 3% річних, 22698 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн 02 коп. інфляційних втрат та 1587 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят сім) грн 31 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 3586 (трьох тисяч п'ятисот вісімдесяти шести) грн 44 коп. пені, 1128 (однієї тисячі сто двадцяти восьми) грн 60 коп. 3% річних, 4940 (чотирьох тисяч дев'ятисот сорока) грн 10 коп. інфляційних втрат - відмовити.
Судовий збір в сумі 134 (сто тридцять чотири) грн 81 коп. залишити за Приватним підприємством "Європа-Схід".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Є. Горпинюк