єдиний унікальний номер справи 531/2178/22
номер провадження 2-о/531/40/22
03 жовтня 2022 року місто Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі
головуючого - судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Карлівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
Заявниця звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області, у віці 55 років, на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що заявниця є дружиною ОСОБА_2 , який на день смерті проживав у АДРЕСА_1 . Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заявника мається лікарське свідоцтво про смерть № 1307 від 22.08.2022, що видане Маріупольським відділом Республіканського бюро судово-медичної експертизи ДНР. Також, відділом РАЦС Першотравневого районного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки було видано свідоцтво про смерть чоловіка заявника ОСОБА_2 від 29.08.2022 серія НОМЕР_1 . З даним свідоцтвом заявниця звернулася до заінтересованої особи по даній справі, де їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки документ виданий на території самопроголошеного утворення, яке не визнане державою Україна, та рекомендовано звернутися до суду.
Заявниця до суду не з'явилася, у письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Причина неявки не відома.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 315 ч. 1 п. 8 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
У судовому засіданні встановлено, що заявниця є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Заявниця позбавлена можливості зареєструвати смерть чоловіка у передбаченому законодавством порядку, оскільки свідоцтво про смерть видане відділом РАЦС Першотравневого районного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, тобто на території самопроголошеного утворення, яке не визнане державою Україна.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №1307 від 22.08.2022, що видане Маріупольським відділом Республіканського бюро судово-медичної експертизи ДНР, тобто медичною установою, що діє на тимчасово окупованій території. Причиною смерті ОСОБА_2 є закрита черепно-мозкова травма: крововилив під оболонку головного мозку.
При цьому, суд зазначає, що це лікарське свідоцтво не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті особи з наведених вище підстав.
Разом з тим, суд вважає можливим врахувати лікарське свідоцтво як доказ факту смерті чоловіка заявниці у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, враховуючи вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
З огляду на викладене, аналізуючи та оцінюючи наведені вище докази, суд доходить висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області. Встановлення факту смерті заявниці необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 315-319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Карлівський відділ реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) про встановлення факту смерті, задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області, Україна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стародубівка Першотравневого району Донецької області, причина смерті: закрита черепно-мозкова травма: крововилив під оболонку головного мозку, який на час смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Копію рішення негайно після проголошення видати заявниці.
Суддя М. С. Попов