29.09.2022 року м. Дніпро Справа № 908/2810/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
секретар судового засідання: Рівна В.В.
представники сторін:
від позивача: Губарєва Я.А.
від відповідача: Михайловский А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради
на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 р. у справі
за позовом
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця",
м. Дніпро
до відповідача
Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради,
м. Запоріжжя
про стягнення 3 027 177,21 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення 3 027 177,21 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 р. позов задоволено - стягнуто з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, в розмірі 1 259 802,45 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, в якій просить рішення суду від 26.01.2022 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції застосовані норми ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, якими передбачалось відшкодування вартості послуг за перевезення пільгових категорій громадян з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету на зазначені цілі. Однак, вказані норми втратили свою чинність з 01.01.2017 р. ( виключені із Бюджетного кодексу України ). Як вбачається з позовної заяви, вимоги про стягнення збитків заявлені Позивачем за період жовтень-грудень 2018 року. Тобто, судом застосовану норми матеріального права, які втратили свою чинність на момент виникнення спірних правовідносин і не підлягали застосуванню.
Скаржник наголошує на тому, що з 24.06.2017 р. відшкодування вартості послуг з перевезення пільгових категорій громадян не регулюється Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р.. Таким чином, судом застосовано норми матеріального права, які втратили свою чинність на момент виникнення спірних правовідносин і не підлягали застосуванню.
Водночас, на думку Скаржника відносини між сторонами повинні будуватись на договірній основі. Тобто, укладення між сторонами відповідного договору на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті є обов'язковим в силу закону. Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради є виконавчим органом місцевого самоврядування, а Позивач є підприємством, що не перебуває у комунальній власності.
При цьому Скаржник зазначає, що пільгові тарифи для окремих категорій громадян встановлені низкою Законів України, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 р. № 1196, постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.199 р. № 252, тобто державою в особі державних органів. Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради не є державним органом, не встановлювало та не вводило жодних пільг на пасажирські перевезення окремих, категорій громадян на залізничному транспорті. Таким чином, збитки Залізниці повинні відшкодовуватися за рахунок державного бюджету, а не місцевого бюджету за рахунок Управління. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ЦК України територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави.
Скаржник вважає, що в даному випадку рішення про введення відповідних пільг прийнято державою а не територіальною громадою, у зв'язку з чим відповідальність повинна нести сама держава, а не територіальна громада в особі Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради.
Відтак, на думку Скаржника, відносини між Позивачем та Відповідачем можуть будуватись лише на договірній основі, а не із актів цивільного законодавства.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що у AT «Укрзалізниця» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право, на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах - цивільний обов'язок здійснити з Позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин; по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Товариство також вказує на те, що Відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з Позивачем на підставі поданих ним щомісячних облікових форм щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень (асигнувань) не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Крім того, Товариство зазначає про те, що право Позивача на отримання компенсації (відшкодування збитків ) від перевезення пільгової категорій громадян, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
У відповіді на відзив, Відповідач вказує на те, що доводи Позивач, що чинним законодавством України не передбачено укладення між сторонами договору про відшкодування вартості пільгового перевезення окремих категорій громадян, Відповідач вважає безпідставними виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, пп. «ґ» п. 3 ч. ст. 91 Бюджетного кодексу України, які передбачають обов'язковість укладення між сторонами відповідного договору.
Також, Відповідач зазначає, що ст. 87 Бюджетного кодексу України не регулює питання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Вказана норма містить перелік видатків Державного бюджету, однак вказані компенсаційні виплати не входять до цього переліку. Ст. 91 Бюджетного кодексу України не встановлює обов'язку Відповідача здійснювати відшкодування Позивачу збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Вказана норма передбачає право, а не обов'язок розпорядника бюджетних коштів, здійснити вказані компенсаційні виплати за рахунок коштів місцевого бюджету. Керуючись вказаною нормою та відповідно до укладеного договору з Позивачем, Відповідач здійснив йому компенсаційні виплати в межах домовленої суми по договору. Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р. був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок). Вказаний Порядок передбачав, зокрема, здійснення відшкодування вартості послуг з перевезення пільгових категорій громадян з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету на зазначені цілі. Однак, з 24.06.2017 р. набули чинності зміни до вказаного Порядку, відповідно до яких з нього виключено вказане вище положення. Тобто, з 24.06.2017 р. відшкодування вартості послуг з-перевезення пільгових категорій громадян не регулюється вказаним Порядком і на момент виникнення спірних правовідносин (2018 рік) цей Порядок не міг застосовуватись. Постанова КМУ № 1359 від 16.12.2009 р. регулює лише Порядок розрахунку суми компенсаційних виплат і не регулює питань їх оплати.
Таким чином, Відповідач вважає помилковими доводи Позивача про те, що обов'язок із відшкодування збитків виник у Відповідача на підставі актів цивільного законодавства. На момент виникнення спірних правовідносин ( 2018 рік ) питання вказаних компенсаційних виплат регулювалось: ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт»; ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України; п. 7 ч. І ст. 2 Бюджетного кодексу України; пп. «ґ» п. 3 ч. ст. 91 Бюджетного кодексу України. Тобто, такі виплати можна здійснити лише на підставі укладеного між сторонами відповідного договору.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2022 р. відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.06.2022 р..
Від представника Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради електронною поштою до суду надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 р., судове засідання у справі № 908/2810/21,призначене на 16.06.2022 р., вирішено провести з представником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022 р., судове засідання у справі № 908/2810/21, призначене на 16.06.2022 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" , в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2022 р. розгляд справи відкладено на 04.08.2022 р..
Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2022 р., судове засідання у справі № 908/2810/21, призначене на 04.08.2022 р., вирішено провести з представником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Від представника Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради електронною поштою до суду надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022 р., судове засідання у справі № 908/2810/21,призначене на 04.08.2022 р., вирішено провести з представником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Розпорядженням керівника апарату суду від 03.08.2022 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/2810/21, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 р. у справі № 908/2810/21 прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 04.08.2022 р. по справі оголошено перерву до 29.09.2022 р..
В судовому засіданні 29.09.2022 р., проведеному в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
7. Встановлені судом обставини справи
15.01.2018 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( далі Перевізник ) та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради ( далі Платник ) укладений Договір № 02-19/2 ПР/ДН-3-1812 НЮдч «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні», далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого за даним Договором Перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд ( надалі Пільгові категорії громадян ), а Платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення Пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, за рахунок коштів бюджету міста у межах обсягу видатків, затверджених у бюджеті м. Запоріжжя на 2018 рік на зазначені цілі.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення Пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 р. № 55 «Про бюджет міста на 2018 рік».
Умовами п. 2.1. - 2.4. Договору сторони визначили, що ціною договору є розмір видатків на 2018 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів бюджету міста в межах обсягів видатків, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 р. № 55 «Про бюджет міста на 2018 рік» та складають 7 686 410,00 грн., в т.ч. ПДВ. У разі збільшення розміру виділених асигнувань на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян та підтвердження Перевізником обсягів перевезень, ціна договору може бути переглянута. Платник здійснює розрахунки з Перевізником за надані послуги, в межах ціни договору, протягом п'яти банківських днів після надходження коштів на рахунок Платника, відкритий в територіальному управлінні Державної казначейської служби на зазначені цілі. Вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків - платіжне доручення, валюта - українська гривня.
Підпунктом 3.1.3. п. 3.1. Договору передбачений обов'язок Перевізника подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, Платнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд, та облікові форми, відповідно до Постанови КМУ від 16.12.2009 р. № 1359 «Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».
Підпунктами 3.2.1. - 3.2.3. п. 3.2. Договору передбачені обов'язки Платника, а саме: здійснювати розрахунки з Перевізником в межах ціни договору на підставі отриманих від нього розрахунків (облікових форм) та актів звіряння розрахунків за надані послуги; готувати акти звіряння розрахунків за надані послуги з Перевізником до числа місяця, що настає за звітним, надавати заявку на фінансування Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради; протягом п'яти банківських днів після надходження коштів на рахунок, відкритий в територіальному управлінні Державної казначейської служби України на зазначені цілі, перераховувати кошти Перевізнику.
Згідно із п. 7.1. Договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме: даний Договір набирає чинності з 01.01.2018 р. і діє до 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку до повного його виконання.
СП “Запорізька дирекція залізничних перевезень” Регіональної філії “Придніпровська залізниця” АТ “Українська залізниця” складено облікові форми про надані послуги за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету за період з жовтня 2018 по грудень 2018 року (копії містяться в матеріалах справи), в яких вказано суми недоотриманих коштів з урахуванням ПДВ, а саме: за жовтень 2018 року - 67 599 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 1 227 534,65 грн.; за листопад 2018 року - 54 313 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 1 021 405,15 грн.; за грудень 2018 року - 36 727 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 778 237,41 грн.
Разом сума недоотриманих коштів за період з жовтня 2018 по грудень 2018 року становить 3 027 177,21 грн.
Матеріали справи свідчать, що Відповідачу були виставлені Позивачем відповідні рахунки згідно облікових форм № 71 на загальну суму 3 027 177,21 грн., а саме: рахунок № 418 за жовтень 2018 на суму 1 227 534,65 грн.; рахунок № 467 за листопад 2018 на суму 1 021 405,15 грн.; рахунок № 8 за грудень 2018 року на суму 778 237,41 грн.
В матеріалах справи містяться листи № ДН-3 04/45 від 13.01.2019 р., № ДН-3 04/1000 від 10.12.2018 р., № ДН-3 04/886 від 08.11.2018 р., адресовані Відповідачу, відповідно до яких СП “Запорізька дирекція залізничних перевезень” Регіональної філії “Придніпровська залізниця” направляє Відповідачу облікові форми про недоотримані кошти та вищевказані рахунки, які просить оплатити.
Станом на 29.12.2018 р. сторонами підписано акт звіряння заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні, в якому зазначено, що Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради профінансовано станом на 29.12.2018 р. грошовими коштами в сумі 7 686 410,00 грн., тобто в межах ціни Договору. Також в акті звіряння зазначено, що за даними СП “Запорізька дирекція залізничних перевезень” Регіональної філії “Придніпровська залізниця” надано розрахунків за січень-листопад 2018 р. ( в межах виділених планових бюджетних асигнувань) на суму 11 176 401,03 грн.
Позивач в позові вказує, що за період січень-грудень 2018 року з врахуванням перевезень здійснених в жовтні, листопаді, грудні пільгової категорії громадян було перевезено на суму більшу, аніж Відповідачем прийнято до сплати, й Відповідачем збитки в розмірі 3 027 177,21 грн. ( за перевезення пасажирів пільгової категорії в жовтні, листопаді, грудні 2018 року ) не відшкодовані. Разом з тим зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача в письмовому вигляді та й шляхом зустрічей з проханням відшкодувати суми компенсаційних виплат в повному обсязі за 2018 рік (в т.ч. за жовтень, листопад, грудень), проте Відповідач здійснив відшкодування лише в межах суми, визначеної договором. Також вказує, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ «Українська залізниця» виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - Відповідач у силу закону має відшкодувати понесені витрати Позивачу.
8. Джерела права і акти їх застосування
Конституція України
Стаття 92. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Бюджетний кодекс України (БК України - у редакції, чинній на час спірних правовідносин)
Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України
1.До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини 2 статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на:
9) соціальний захист та соціальне забезпечення.
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад
1.До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:
4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
б) державні програми соціального захисту:
допомога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям, допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу;
додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян.
Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону № 1789-VIII від 20.12.2016.
Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів
1. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на:
3) соціальний захист та соціальне забезпечення:
ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;
Стаття 102. Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту
1. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частину п'яту статті 102 виключено на підставі Закону № 1789-VIII від 20.12.2016.
Господарський кодекс України
Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Цивільний кодекс України
Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 617. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання
1. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"
Стаття 19. Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики
Виключно законами України визначаються: у тому числі, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Закон України "Про залізничний транспорт"
Стаття 8. Основи організації перевезень на залізничному транспорті
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
Стаття 9. Тарифи на залізничні перевезення
Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 № 1789-VIII
12. У частині першій статті 89:
2) у підпункті "б" пункту 4: абзаци четвертий, п'ятий і сьомий виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом" від 19.03.1997 № 252
6.Суб'єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити: надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 (Постанова КМ України № 256)
1. Цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню…
3. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" від 16.12.2009 № 1359
1. Цей Порядок визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.
11. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 86. Оцінка доказів
1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача збитків за пільгові перевезення громадян.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993 р., законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до частини шостої ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Таким чином, норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що частина шоста ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» діє у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом N 4443-VI ( 4443-17) від 23.02.2012 р..
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що за змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, суд вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. за № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» ( далі - Порядок № 256 ), у якому визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. З огляду на пункт 3 Порядку № 256, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради. Суд зазначив, що зобов'язаннями щодо компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Позивач ( Залізниця ) просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян у період з жовтня 2018 по грудень 2018 року. Таким чином, спірні правовідносини виникли у 2018 році.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Ст. 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Так до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян ( абзац п'ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої ст. 89 Бюджетного кодексу України ). Проте, абзац п'ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої ст. 89 виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016 р..
Ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91 ).
У ст. 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016 р.. Так, з 01.01.2017 р. з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п'яту ст. 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 р. № 1789-VIII ).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 р. №1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017 р.. Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п'ять ст. 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункт «б» пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Порядок № 256 був розроблений відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як було зазначено, 20.12.2016 р. були внесені зміни.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що суд має застосовувати законодавство чинне на момент спірних правовідносин, у даному випадку чинне у 2018 році та яке регулює саме спірні правовідносини.
Проте, суд попередньої інстанції вказаного не врахував, не проаналізував внесених до законодавства змін, що призвело до помилкового ухвалення рішення про стягнення з Відповідача витрат на перевезення Залізницею визначених категорій громадян.
За таких обставин знайшли своє підтвердження доводи Скаржника щодо неправильного застосовання норми матеріального права, зокрема частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 89, 91, 102 Бюджетного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Разом з тим, частина шоста статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Закон України від 20.12.2016 р. № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 204 частину першу статті 91 Бюджетний кодекс України.
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов'язково мають здійснюватись. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
Вказані обставини є істотними для правильного вирішення спору, за таких обставин доводи Скаржника у цій частині знайшли своє підтвердження.
Таким чином, правильне застосування вказаних норм є передумовою правильного застосування ч. 6 ст. 9 Закону "Про залізничні перевезення", відповідно до якої збитки залізничного транспорту загального користування відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Наведений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022 р. у cправі № 904/141/20.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 р. в адміністративній справі № 640/21817/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" до виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності в частині невиділення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, стягнення коштів за спірний період у 2018 році зазначив, що з 01.01.2017 р. з БК України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (ст. 102 БК). У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов'язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв'язку та інших пільг, до яких за певними категоріями відносяться й пільги з безкоштовного перевезення залізничним транспортом. Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав на укладання договору з ПАТ "Українська залізниця" (її регіональними відділеннями) немає, як немає й підстав для виплати їй компенсації з місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування не зобов'язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 р. № 55 «Про бюджет міста на 2018 рік». передбачено розмір видатків на 2018 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом за рахунок коштів бюджету міста в межах обсягів видатків, який складає 7 686 410,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Отже, органом місцевого самоврядування з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету прийнято рішення відшкодування збитків залізничного транспорту на суму 7 686 410,00 грн..
Відповідно до вказаного рішення Запорізької міської ради - 15.01.2018 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( далі Перевізник ) та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради ( далі Платник ) укладений Договір № 02-19/2 ПР/ДН-3-1812 НЮдч «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні», далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого за даним Договором Перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд ( надалі Пільгові категорії громадян ), а Платник здійснює компенсаційні виплати за перевезення Пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, за рахунок коштів бюджету міста у межах обсягу видатків, затверджених у бюджеті м. Запоріжжя на 2018 рік на зазначені цілі.
Як зазначалося раніше, станом на 29.12.2018 р. сторонами підписано акт звіряння заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні, в якому зазначено, що Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради профінансовано станом на 29.12.2018 р. грошовими коштами в сумі 7 686 410,00 грн., тобто в межах ціни Договору. Також в акті звіряння зазначено, що за даними СП “Запорізька дирекція залізничних перевезень” Регіональної філії “Придніпровська залізниця” надано розрахунків за січень-листопад 2018 р. ( в межах виділених планових бюджетних асигнувань) на суму 11 176 401,03 грн..
Позивач в позові вказує, що за період січень-грудень 2018 року з врахуванням перевезень здійснених в жовтні, листопаді, грудні пільгової категорії громадян було перевезено на суму більшу, аніж Відповідачем прийнято до сплати, й Відповідачем збитки в розмірі 3 027 177,21 грн. ( за перевезення пасажирів пільгової категорії в жовтні, листопаді, грудні 2018 року ) не відшкодовані.
З огляду на викладене, враховуючи внесені зміни до законодавства, враховуючи місцеву бюджетну програму та прийняте органом місцевого самоврядування з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету відповідне рішення, а також виконання з боку Відповідача укладеного з Позивачем Договору про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення 3 027 177,21 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р..
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що Відповідач, який є уповноваженим державою орган - у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати Позивачу є безпідставними, та свідчать про порушення судом першої інстанції ч. ч. 1,3 ст. 86 та ч. 5 ст. 236 ГПК України і, як наслідок, ухвалення необгрунтованого та незаконного рішення, яке підлягає скасування.
10. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, а в позові відмовлено.
11. Судові витрати
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Позивача ( Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 р. у справі № 908/2810/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради 68 111,49 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст рішення складено 03.10.2022 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О. В. Чус