ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 вересня 2022 року Справа № 902/221/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
боржника: не з'явився
арбітражного керуючого: не з'явився
скаржника: не з'явився
кредитора: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 26.07.22р. суддею Лабунською Т.І. у м.Вінниці, повний текст складено 29.07.22р. у справі № 902/221/22
за заявою ОСОБА_3
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.07.22 у справі № 902/221/22, зокрема відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022, клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн.
В обґрунтування ухвали суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86 ГПК України, докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про необґрунтованість вимог кредитора ОСОБА_2 , що має наслідком відмову в задоволенні заяви № 02-01/4440 від 12.05.2022, клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 в частині відмовлення в задоволенні заяви ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022, про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн та встановлення переліку, розміру не визнаних судом вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з грошовими вимогами в розмірі 5 000 000,00 грн. Постановити нове рішення, яким задовільнити заяву ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн та 4 962 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви.
Зауважує, що 30.12.2018 на підставі договору позики гр. ОСОБА_2 було передано ОСОБА_3 позику в сумі 5 000 000,00 грн. Вказує, що боржник у відзиві на заяву визнає заявлені вимоги в повному обсязі, а також арбітражний керуючий заперечень щодо її визнання не має. Про існування заборгованості за вказаним договором боржником було також зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Скаржник вказує, що розпискою від 30.12.2020 стверджується, що ОСОБА_3 підтверджує фактичне отримання коштів від ОСОБА_2 в сумі 5000000,00 гри відповідно до умов укладеного між ними договору позики від 30.12.2018. Крім того вказано, що ОСОБА_3 зобов'язується повернути борг до 30.12.2021.
Так, з посиланням на ст.ст. 202, 207, 1047, 1049 ЦК України, постанови ВСУ від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 у справі №6-99цс17, постанову Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №154/3443/18, вказує, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Крім того, скаржник зауважує, що Верховний Суд зазначає, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Також, зазначає, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Враховуючи умови договору від 30.12.2018, наявність розписки про отримання коштів, вважає, що вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 5000000,00 грн - вимоги другої черги (заборгованість за договором).
У відзиві на апеляційну скаргу кредитор ОСОБА_1 наводить свої міркування на спростування доводів скаржника, вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 - без змін.
Відзивів на апеляційну скаргу від боржника та арбітражного керуючого не надійшло, що в силу вимог норм ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.
В судовому засіданні кредитор ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 - без змін.
Боржник, скаржник та арбітражний керуючий не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.
Отже, враховуючи норми ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника кредитора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
04.04.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява № б/н від 04.04.2022 фізичної особи ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 26.04.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Слободяна В.М., призначено попереднє засідання на 14.06.2022.
27.04.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи - ОСОБА_3
16.05.2022 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява № 02-01/4440 від 12.05.2022 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 5 000 000,00 грн.
За змістом заяви № 02-01/4440 від 12.05.2022, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи вбачається, що 30.12.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики (безвідсоткової), відповідно до умов якого Позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим Договором надає Позичальнику безвідсоткову позику у сумі 5 000 000,00 грн, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк.
Відповідно до п. 2.1 Договору строк надання позики Позичальнику становить 3 роки з моменту реальної передачі всієї грошової суми.
Згідно п.3.3. Договору підтвердженням отримання позики Позичальником є розписка видана Позикодавцю.
Розпискою від 30.12.2018 підтверджено отримання коштів у сумі 5 000 000,00 грн ОСОБА_3 від ОСОБА_2 ..
Проте, станом на дату звернення до суду позика боржником не повернута.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просить визнати вимоги до боржника в сумі 5 000 000,00 грн.
Крім того, 25.07.2022 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 з ідентичними вимогами, які були вказані в заяві № 02-01/440 від 12.05.2022. Разом з тим, в клопотанні від 25.07.2022 ОСОБА_2 посилається на статті Цивільного кодексу та зазначає практику Верховного суду, згідно якої наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Також останній вказує, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.07.22 у справі № 902/221/22, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022, клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн, яка в цій частині і оскаржується ОСОБА_2 .
Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає ухвалу суду першої інстанції лише в частині її оскарження.
З приводу наведеного, колегія суддів вказує наступне.
Як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 14.06.2022, визнав обов'язковою явку ОСОБА_2 - особисто в судове засідання, призначене на 24.06.2022 та зобов'язав гр. ОСОБА_2 надати суду довідку про доходи та місце роботи за останні 10 років за підписом керівника та головного бухгалтера, завірену печаткою підприємства (оригінал).
23.06.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшов лист в якому ОСОБА_2 повідомив, що він є фізичною особою-підприємцем, який здійснює свою господарську діяльність у суворій відповідності до діючого законодавства. Довідка про доходи, та місце роботи за останні 10 років підпадає під поняття комерційної таємниці передбаченої ст.ст. 420, 505, 506 Цивільного Кодексу України. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб (в даному випадку для сумнівного потенційного кредитора ОСОБА_1 ). На підставі викладеного, та з огляду на недопустимість розголошення джерела своїх доходів всім учасникам справи про банкрутство, ОСОБА_2 вказує, що немає законних підстав на розголошення своєї комерційної таємниці.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.07.2022, зокрема, частково задоволено клопотання ОСОБА_1 від 27.06.2022 про витребування доказів та зобов'язано Головне управління ДПС у Вінницькій області в 10-денний термін з дня винесення ухвали суду надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 та засвідчені копії відповідних звітів фізичної особи - підприємця Черчика В.М. за період з 01.01.2012 по 30.04.2022.
22.07.2022 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшли відомості про доходи ОСОБА_2 ..
Суд апеляційної інстанції дослідивши відомості про доходи ОСОБА_2 , надані Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, встановив, що за період з 01.01.2012 по 30.04.2022 сума доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи становить 788 489,00 грн.
З матеріалів справи та апеляційної скарги убачається, що кредитор ОСОБА_2 не надав належних та достовірних доказів про наявність у нього інших джерел доходів та фінансових можливостей і фактично не довів належними письмовими доказами свою вимогу.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що подана до суду розписка від 30.12.2018, якою підтверджено отримання коштів у сумі 5 000 000,00 грн, має ознаки фіктивності.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на норми Цивільного кодексу та практику Верховного суду, згідно якої наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане, не спростовує висновку суду апеляційної інстанції про не доведеність скаржником належними письмовими доказами своєї вимоги та висновки суду про те, що вона має ознаки фіктивності.
Крім того, слід зазначити, що у постанові від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 Верховний Суд зазначив, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).
Головним обов'язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об'єктивно оцінити.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведеного, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, керуючись внутрішнім переконанням та засадами розумності та справедливості, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість вимог кредитора ОСОБА_2 , що має наслідком відмову в задоволенні заяви № 02-01/4440 від 12.05.2022, клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 у справі №902/221/22 в оскарженій частині прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.22 у справі № 902/221/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.22 у справі № 902/221/22 в частині відмови в задоволенні заяви та клопотання ОСОБА_2 про визнання грошових вимог в сумі 5 000 000,00 грн залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
4. Справу №902/221/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "30" вересня 2022 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.