вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"03" жовтня 2022 р. Справа№ 910/9211/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Пантелієнка В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги уповноваженої особи засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року
у справі № 910/9211/20 (суддя Пасько М.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "КАНТІЄРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року за заявою ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" відкрито провадження у справі №910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року у справі №910/9211/20 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 42 139 458,74 грн., до якого включено вимоги ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" на суму 42 041 469,93 грн. та ГУ ДПС у м. Києві на суму 97 988,81 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Беркута М.С.
Не погоджуючись із ухвалою попереднього засідання від 01.10.2020 та постановою місцевого господарського суду від 27.10.2020, адвокат Балик І.М. як уповноважена особа засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року у справі № 910/9211/20 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розпорядження майном боржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/9211/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року у справі № 910/9211/20.
Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за поданою уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвокатом Баликом І.М. апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/9211/20 на підставі п. 2 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана більше ніж через два роки після ухвалення місцевим судом оскаржуваних судових рішень та через 1,5 місяця після подання до суду першої інстанції уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1. заяви про ознайомлення з матеріалами справи; у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник посилається лише на те, що йому стало відомо про ухвалу місцевого суду 20.01.2022 року, проте жодного доказу на підтвердження цього ним не надано.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2022 року ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/9211/20 про відмову у відкритті апеляційного провадження скасовано та направлено справу до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1. адвоката Балика І.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/9211/20.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивовано передчасність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за поданою скаргою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М.,судді:Мальченко А.О.,Пашкіна С.А.
За наслідками розгляду матеріалів поданої апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 року апеляційну скаргу уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року у справі №910/9211/20 залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, а також у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, п. 3 резолютивної частини ухвали від 22.08.2022 року попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.
У відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України вищезазначена ухвала суду апеляційної інстанції направлена на електрону адресу представника скаржника 26.08.2022 року, докази чого долучено судом до матеріалів справи, відтак граничний строк для усунення недоліків - 05.09.2022 року.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду 03.09.2022 року, згідно зазначених на конверті відомостей, тобто у встановлений судом строк, скаржником подано лист про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги та викладено додаткові пояснення стосовно причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження процесуальних документів по даній справі.
Слід зазначити, що з 29.08.2022 року по 28.09.2022 року головуючий суддя Остапенко О.М. перебував у відпустці, а отже вказаний лист фактично передано головуючому судді лише 29.09.2022 року.
У зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 для розгляду справи №910/9211/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді:Пантелієнко В.О.,Пашкіна С.А.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, з огляду на наступне.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваної ухвали попереднього засідання складено та підписано 07.10.2020 року, а оскаржуваної постанови - 29.10.2020 року, відтак, з урахуванням вихідних днів, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року є 19.10.2020 року, а на постанову від 27.10.2020 року - 18.11.2020 року.
Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказані ухвалу та постанову місцевого господарського суду лише 29.01.2022 року, що підтверджується відповідною відміткою на конверті, тобто, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, з пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження більш ніж на рік.
Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Так, в обґрунтування заявленого в апеляційній скарзі клопотання скаржник зазначає, що будь-яких повідомлень або ухвал по даній справі він взагалі не отримував, а про наявність оскаржуваних процесуальних документів дізнався лише 20.01.2022 року після ознайомлення представника з матеріалами справи в господарському суді міста Києва.
Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.
Як встановлено судом та було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року за заявою ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" відкрито провадження у справі №910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ". Також вказаною ухвалою суду заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року у справі №910/9211/20 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 42 139 458,74 грн., до якого включено вимоги ТОВ "ФК "КАНТІЄРО" на суму 42 041 469,93 грн. та ГУ ДПС у м. Києві на суму 97 988,81 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Беркута М.С. Даною постановою також припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 27.10.2020 року.
Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що апеляційну скаргу подано уповноваженою особою засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 адвокатом Баликом І.М. на підставі рішення, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Люксекспрес-ІІ" від 20.12.2021 року.
Відповідно до статті 211 ГК України, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
Згідно статті 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Таким чином, обов'язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав.
Наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1., як засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ", як щодо фінансового та майнового стану товариства, так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства.
Крім того, необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку.
Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою та постановою суду першої інстанції і ставить під сумнів їх законність.
Відтак, боржник, як учасник провадження у справі, як наслідок і засновники такого боржника, мали можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятої за її участі ухвали.
При цьому, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року у справі №910/9211/20 було оприлюднено 09.10.2020 року, а постанову від 27.10.2020 року оприлюднено 30.10.2020 року.
В свою чергу, можливість отримання копій ухвали та постанови з часу підписання повного їх тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Боржник, як учасник провадження у справі, як наслідок і засновники такого боржника, зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.
Однак, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про стан розгляду справи в суді першої інстанції, а також своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу протягом тривалого часу (більше ніж рік) з дати їх оприлюднення.
Крім того, судова колегія також зазначає, що в матеріалах справи міститься протокол загальних зборів учасників боржника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" від 20.12.2021 року, на якому була присутня ОСОБА_1 , частка якої складає 100% статутного капіталу товариства.
Зі змісту даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 стало відомо про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ".
Таким чином, наведене дає ґрунтовні підстави для висновку, що станом на 20.12.2021 року ОСОБА_1 вже була обізнана про перебування ТОВ "Люксекспрес-ІІ" у судовій процедурі банкрутства.
22.12.2021 року уповноважена особа засновника боржника ОСОБА_1 адвокат Балик І.М. на підставі рішення, прийнятого на вищенаведених загальних зборах, звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №910/9211/20.
Разом з тим, з матеріалами справи уповноважена особа засновника боржника ОСОБА_1 адвокат Балик І.М. ознайомився лише 19.01.2022 року, що підтверджується відповідною відміткою на поданому 22.12.2021 клопотанні, а з апеляційною скаргою останній звернувся 29.01.2022 року.
При цьому, скаржником не доведено та до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості ознайомлення з матеріалами справи, починаючи з дати звернення до суду з відповідним клопотанням, та звернення з апеляційною скаргою в найкоротший термін.
Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження судових актів місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
Таким чином, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судові рішення через рік і три місяці після їх прийняття, а також майже через півтора місяці з дня подання до суду першої інстанції заяви про ознайомлення з матеріалами справи, не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов'язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано беззаперечних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Звертаючись до суду із заявою про усунення недоліків поданої апеляційної скарги, скаржник до неї додає лише копію закордонного паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 з відміткою про перетин державного кордону у серпні 2012 року, копію журналу ознайомлення зі справами господарського суду міста Києва та копію розписки про ознайомлення, а також посилається на внесені до ГПК України зміни щодо продовження строку на апеляційне оскарження на строк дії введеного на території України карантину.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що перетин державного кордону не може однозначно свідчити про неможливість ОСОБА_1 , як засновника боржника, брати участь у діяльності товариства, здійснювати контроль за діяльністю такого товариства та його виконавчих органів, а відтак і про її необізнаність як щодо фінансового та майнового стану товариства, так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства, оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" дозволяє засновникам (учасникам) товариства брати участь у діяльності товариства, зокрема, у загальних зборах учасників як через своїх представників, так і, за певних умов, за межами території України.
При цьому, твердження скаржника про переслідування ОСОБА_1 тодішньою владою України, внаслідок чого остання була вимушена виїхати з України та отримала політичний притулок у США, у якості підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу значного періоду часу, судом апеляційної інстанції відхиляються як недоведені відповідними доказами.
Крім того, як було встановлено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та зазначено вище, станом на 20.12.2021 року ОСОБА_1 вже була обізнана про перебування ТОВ "Люксекспрес-ІІ" у судовій процедурі банкрутства.
22.12.2021 року уповноважена особа засновника боржника ОСОБА_1 адвокат Балик І.М. на підставі прийнятого на загальних зборах 20.12.2021 року рішення звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №910/9211/20, однак ознайомився лише 19.01.2022 року, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні.
Посилання скаржника у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги на неможливість ознайомлення з матеріалами справи у зв'язку із ненаданням їх місцевим господарським судом представнику скаржника для ознайомлення колегією суддів відхиляються, оскільки до апеляційної скарги не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин.
Судова колегія зазначає, що учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Водночас, скаржником не надано доказів вжиття ним всіх можливих та залежних від нього заходів задля якнайшвидшого ознайомлення з матеріалами справи та подання відповідної апеляційної скарги, а саме: звернення до суду щодо необхідності пришвидшити надання матеріалів справи на ознайомлення, адвокатські запити та запити на публічну інформацію, адресовані керівництву суду, звукозапис або роздруківки розмови з відповідальною особою апарату суду, з яких би вбачався факт ненадання справи на ознайомлення, докази на підтвердження перебування судді у відпустці/на лікарняному тощо.
Твердження апелянта про те, що ненадання йому матеріалів справи для ознайомлення можливо пов'язано із збігом з періодом новорічних та Різдвяних свят, а також зі звітним періодом у господарському суді міста Києва, судом апеляційної інстанції відхиляться, оскільки будуються лише на припущеннях.
Таким чином, у поданій на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2022 року заяві із зазначенням підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено жодних вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали та постанови місцевого господарського суду, ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі.
Вказана заява, за своєю суттю, містить лише детальне обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були розглянуті судом та визнані неповажними, та фактично є незгодою з прийнятою апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги з цих підстав без руху.
Посилання адвоката Балика І.М. на внесені Законом України №540-IX від 30.03.2020 року зміни до ГПК України щодо продовження строку на апеляційне оскарження на строк дії введеного з 12.03.2020 року на території України карантину є помилковим та спростовується наступним.
Так, 02.04.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 року, яким, в тому числі, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину".
Водночас, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, вищенаведеним Законом № 731-IX законодавцем скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину та встановлено, що відповідні строки, які автоматично продовжувались на час дії карантину, закінчуються через 20 днів після набрання цим законом чинності, тобто 06.08.2020 року.
Також не заслуговує на увагу посилання скаржника на положення п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону №731-IX, оскільки скаржник жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів того, що неможливість подання апеляційної скарги в установлений законом строк була зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданої на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2022 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяви з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).
За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника ТОВ "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика І.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року у справі №910/9211/20.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвоката Балика Ігоря Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 року та постанову Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року у справі №910/9211/20.
2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати уповноваженій особі засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" ОСОБА_1 - адвокату Балику Ігорю Миколайовичу.
3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.А. Пашкіна
В.О. Пантелієнко