вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2022 р. Справа№ 927/1067/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Гарник Л.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.
та представників учасників справи:
ТОВ "Науково-виробнича фірма "АДРОН" - Тураш С.М.
ТОВ "ІНСПЕЦПРОМ" - Павленко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022
у справі №927/1067/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "АДРОН"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСПЕЦПРОМ"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ПАТ "МОТОР СІЧ" ,
2) Міністерство оборони України
про заборону вчинення певних дій
Коротке викладення суті спору та позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (далі - відповідач) про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
В обґрунтування вимог позивач доводить, що є власником патенту України №87139 від 27.01.2014р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» (далі - ЕВП «Адрос» АШ-01В), який використовувався відповідачем на підставі ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 (далі - ліцензійний договір). Після розірвання ліцензійного договору відповідач продовжив виробництво та постачання ЕВП «Адрос» АШ-01В, що є порушенням прав інтелектуальної власності.
Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 вирішено у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях є безпідставними і не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відмовляючи в позові, господарський суд зазначив, що оскільки ліцензійний договір на час розгляду справи не припинений у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи ТОВ «Науково-виробнича фірма «АДРОН», тобто є чинним, і між сторонами існують правовідносини, то це виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.
При цьому, господарський суд вважав, що відповідач був позбавлений можливості забезпечити проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві при фактичній відсутності (вилучені) вказаних документів, а також в умовах карантину, не прийнявши доводи позивача про порушення відповідачем умов ліцензійного договору та його розірвання за ініціативою позивача, керуючись наступними мотивами:
умовами договору не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки;
сторонами не погоджено конкретних строків, щодо порядку виконання умов договору, порушення яких надавало би позивачу беззаперечне право на одностороннє розірвання договору;
сторонами не передбачено ані порядку, ані строків проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві в умовах карантину, оголошеного Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID- 19»;
відповідач повідомив позивача листами № 423 від 13.07.2020 та №444 від 22.07.2020 про фактичну відсутність документів на підприємстві внаслідок їх вилучення в рамках кримінального провадження № 62019000000000922 від 21.06.2019 року детективами НАБУ 21.01.2020 року, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду від11.02.2020.
Апеляційне провадження (рух справи).
Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач доводить:
відповідач не обґрунтував наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання господарських зобов'язань, зокрема, не надав сертифікату, який передбачено нормою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
відповідач не звільнявся від договірних збов'язань в період карантину;
відмова відповідача від належного виконання зобов'язань за ліцензійним договором відбулася на дату - 13.07.2020, станом на яку не існувало обмежень, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року ( зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID- 19»;
НАБУ вилучені документи за період по березень 2019, тому відповідач мав можливість надати документи за період з квітня 2019 по липень 2020;
відповідач мав можливість надати ті документи, копії яких вилучені;
відповідач мав можливість надати документи по договору №9155-19Д (УЗ) від 26.07.2019 з ПАТ «Мотор Січ», які не вилучалися;
обставини використання ліцензійного виробу в оборонному замовлені не могли бути перешкодою виконання зобов'язань, оскільки стосувалися договору №403/1/17/58 від 27.09.2017, дія якого закінчилася 31.12.2018.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 у справі №927/1067/21; призначено розгляд справи №927/1067/21 на 22.09.2022.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
18.08.2016 між ТОВ "Науково-виробнича фірма "АДРОН" (ліцензіар) та ТОВ «ІНСПЕЦПРОМ» (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №1Л-16.
Ліцензіар надає Ліцензіатові на термін дії цього Договору та за винагороду, що сплачується Ліцензіатом, виключну ліцензію на використання патенту №87139 (пріоритет від 27.01.2014) «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна» на території (п.2.1.).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком обставин, які не можливо подолати. Під обставинами, які не можливо подолати, необхідно розуміти обставини, що вини кли після укладання цього договору в наслідок подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла ні передбачити, ні подолати розумними мірами (п.5.7.).
Ліцензіар або його представник має право робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами. Ліцензіат зобов'язаний забезпечити можливість такої перевірки (п.9.2.).
Цей договір укладено терміном на 10 (десять) років і набирає сили з дати його підпи сання та реєстрації відповідними компетентними органами країни Ліцензіара і Ліцензіата, якщо це необхідно, але не пізніше 4 (чотирьох) місяців від дати підписання (п.14.1.).
Даний договір може бути продовжений за взаємною згодою сторін (п.14.2.).
Якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3., 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шліхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків (п.14.3.).
Якщо цей договір втратить силу після закінчення терміну його дії чи до закінчення терміну його дії внаслідок порушення цього договору ліцензіатом, то ліцензіат позбавляється права виробництва та продажу продукції за ліцензією, а також використовувати патент та "know-how" у будь-якій іншій формі, і зобов'язаний повернути ліцензіарові всю технічну документацію (п.14.5.).
Між сторонами підписано додаток №1 до ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 "Патентна документація", додаток №2 до ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 "Перелік технічної документації, яка передається", додаток №3 до ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 "Гарантовані показники АВП "Адрос" АШ-01В.
16.11.2017 між сторонами підписано акт приймання-передачі робочої конструкторської документації (т.1, а.с. 43), в якому зазначено, що цей акт склали Генеральний директор ТОВ НВФ "Адрон", з однієї сторони і директор ТОВ "Інспецпром", з іншої сторони, про те, що ТОВ НВФ "Адрон" передала, а ТОВ "Інспецпром" прийняла один екземпляр копії №2 робочої конструкторської документації на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500.
Як встановлено рішенням у справі №927/664/19, 16.11.2017 між сторонами підписано приймально-передавальний акт про передачу конструкторської документації на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500, в якому зазначено: "Підстава: ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016. Ми, що нижче підписалися: представник ТОВ НВФ "Адрон", Генеральний директор Микола Іванович Архипов, з однієї сторони та представник ТОВ "Інспецпром", директор Сергій Геннадійович Масленніков з іншої сторони склали дійсний акт про те, що ТОВ НВФ "Адрон" передав, а ТОВ "Інспецпром" прийняв конструкторську документацію на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500. Додаток: опис".
02.07.2020 року TOB «НВФ «Адрон» було направлено на адресу TOB «ІНСПЕЦПРОМ» вимогу № 1/7/20 від 01.07.2020 року про виконання зобов'язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов. п. 9.2. Ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016 року (отримано TOB «ІНСПЕЦПРОМ» 06.07.2020 року), в якій просило відповідно до п. 9.2. Ліцензійного договору забезпечити можливість проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві TOB «ІНСПЕЦПРОМ» у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
13.07.2020 згідно акту про порушення п.9.2 ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, що складений посадовими особами позивача, відповідачем було відмовлено у допуску для перевірки.
13.07.2020 відповідачем направлено на адресу позивача претензію № 2 вих. № 423 від 13.07.2020 року, в якій повідомлено про тимчасову неможливість TOB «ІНСПЕЦПРОМ забезпечення перевірки представниками ТОВ «НВФ «АДРОН», зазначено про вилучення документів, які стосуються виробу ЕВП «АДРОС» АШ-01В за Ліцензійним договором №1Л-16 від 18.08.2016 та доцільність вирішення питання про виконання вимог п.9.2 Ліцензійного договору після закінчення карантинних заходів.
16.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача (вих № 17/7/20 від 16.07.2020) попередження про усунення порушень п.9.2 ліцензійного договору № 1Л-16 від 18.08.2016, в якому позивач звертається з письмовим попередженням щодо необхідності негайного виконання відповідачем вимог п. 9.2 ліцензійного договору щодо забезпечення проведення перевірки представниками позивача або надання копії протоколу обшуку разом з доданими до нього описом вилучених документів. При цьому позивач вказав, що у разі не усунення порушень умов п.9.2 ліцензійного договору, останній буде вимушений у відповідності до п. 14.3 ліцензійного договору розірвати ліцензійний договір.
22.07.2020 відповідачем направлено на адресу позивача претензію № 3 вих. № 444 від 22.07.2020 року, в якій повідомлено про невідповідність фактів щодо неможливості проведення перевірки дійсності, наголошено на відсутності документів на підприємстві та зазначено про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.
27.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача (вих № 24/7/20 від 27.07.2020) відповідь на претензію №2 (вих№423) від 13.07.2020, в якій повідомлено, що посилання на неможливість проведення вказаної перевірки у зв'язку з карантином є безпідставними, зазначено, що обмежувальні карантинні заходи не містять жодних обмежень з приводу перевірки одного суб'єкту господарської діяльності іншим, вказано на безпідставність відмови в проведенні перевірки, оскільки у відповідача має бути в наявності примірник протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів.
07.08.2020 позивачем направлено відповідачу повідомлення про розірвання ліцензійного договору (отримане останнім 11.08.2020) (лист вих № 5/8/20 від 07.08.2020).
Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Свобода договору є загальним принципом цивільного законодавства (ст.3 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.624 ЦК України).
Відповідно до ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Розірвання договору передбачено пунктом 14.3 ліцензійного договору.
Таким чином, сторони в силу дії принципу свободи договору та положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, ч.1 ст.651 ЦК могли передбачити за взаємною згодою, зокрема можливість розірвання договору.
Законодавчих обмежень щодо такого волевиявлення не встановлено.
Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Як вбачається з обставин справи позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами виконати умови ліцензійного договору, зокрема щодо забезпечення можливості перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами (п.9.2. ліцензійного договору).
Як вбачається з вимоги вих.№ 1/7/20 від 01.07.2020 позивач просив, зокрема, підготувати первинні документи та реєстри аналітичного обліку за рахунками бухгалтерського обліку 231, 26, 36 та 681 за період з 18.08.2016 (дата підписання ліцензійного договору).
Суд апеляційної інстанції керується принципом обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції також враховує, що невиконання договору може бути зумовлено обставинами, які не можливо подолати (п.5.7. ліцензійного договору).
При цьому, для характеристики таких обставин сторони передбачили наступні критерії: надзвичайний характер; не можливість їх передбачення; не можливість їх подолання розумними мірами.
В розумінні апеляційного господарського суду обставини, які не можливо подолати, є такими тоді, коли учасник правовідносин не міг їм запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Відповідні обставини унеможливлюють виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Обов'язок доведення зазначених обставин покладено на відповідача.
Аналізуючи доводи відповідача, апеляційна інстанція не погоджується із оцінкою карантину та дій НАБУ з вилучення певних документів в якості тих обставин, які можуть бути оцінені як обставини, які не можливо подолати (п.5.7. ліцензійного договору), або як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що перевірка даних, яку намагався провести позивач, забезпечується насамперед зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами (п.9.2. ліцензійного договору).
Існування карантину в Україні не може бути враховано в якості обставин звільнення відповідача від обов'язку виконувати договір, якщо не будуть встановлені конкретні визначені обставини, що у відповідний проміжок часу унеможливили виконання зобов'язань в частині, зокрема надання зведених бухгалтерських даних та первинних бухгалтерських документів.
Відтак, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача, що обмеження, пов'язані з карантином унеможливлює виконання зобов'язання з надання позивачу відповідних даних та документів.
Так само, апеляційний господарський суд враховує, що відповідач не довів обставин вжиття заходів, передбачених частиною третьою статті 100 КПК України, якою встановлено, що за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. Тобто, володілець документа, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, не позбавлений права отримати оригінали цього документа.
Таки чином, обставин, які б свідчили про намагання відповідача виконати умови ліцензійного договору та надати позивачу відповідні дані та документи, хоча б у копіях, відповідачем не доведено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що за певних обставин обачності та обережності зі сторони добросовісного та розумного відповідача, обставини, зумовлені карантином та діями правоохоронних органів не впливали на можливість надання позивачу даних та документів, а, відтак, могли бути подолані розумними мірами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що невиконання договору за визначених обставин, які не можливо подолати є винятковою ситуацією, і звільнення відповідача від зобов'язання може відбуватися лише у разі виникнення значного, і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін договору.
У цій справі відповідач порушив умови ліцензійного договору (взагалі не забезпечив будь-яку можливість перевірки позивачу). Відмова забезпечити позивачу можливість обумовленої перевірки спрямовані на захист інтересів виключно відповідача, і по суті перекладають на позивача негативні наслідки продовження співпраці з відповідачем, який не виявив належної старанності стосовно прав позивача. Таким чином, на думку апеляційного господарського суду у разі залишення позивача зобов'язаним в рамках ліцензійного договору та відмови в позові, судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків.
Враховуючи наведені мотиви, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем доведено обставини невиконання відповідачем умов ліцензійного договору, а, відтак, підстави для одностороннього розірвання позивачем договору, що відбулося у порядку, визначеному ліцензійним договором, а останній розірвано з 11.08.2020, тому не погоджується з протилежними висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для розірвання ліцензійного договору.
Таким чином, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин та висновків щодо дострокового розірвання позивачем ліцензійного договору в порядку та на умовах ним передбачених, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Апеляційна інстанція не погоджується з оцінкою господарським судом обставин щодо , оскільки такі обставини підлягали з'ясуванню та могли бути враховані під час розгляду питання про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди.
Апеляційна інстанція погоджується з ключовими доводами апеляційної скарги, які зводяться до заперечення обставин, які могли бути перешкодою виконання зобов'язань, та вважає їх такими, що спростовують висновки господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до норм ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, тому оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, вимоги позову задовольнити.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, тому наявні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи (п.п. б) п. 2 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 у справі №927/1067/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» виготовлення продукту, в тому числі ЕВП «Адрос» АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України №87139 від 27.01.2014 р. «Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна», застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕЦПРОМ» (14020, вул. Шевченка, буд. 144, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 39791716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" (04050, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10, код ЄДРПОУ 22909573) витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3405 (три тисячі чотириста п'ять) грн.
Господарському суду Чернігівської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Л.Л. Гарник
В.О. Пантелієнко
Повний текст постанови складено 03.10.2022.