ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/327/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
за участю представників учасників справи:
від Подільської районної державної адміністрації Одеської області - Куліченко І.П.
від ФОП Іванілова В.І. - Кресюн В.А.
від ГУ ДКС України в Одеській області - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Подільської районної державної адміністрації Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 21 липня 2021 року
у справі №916/327/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича
до:
- Подільської районної державної адміністрації Одеської області;
- Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 5 493 800 грн
суддя суду першої інстанції: Бездоля Ю.С.;
час і місце ухвалення рішення: 21.07.2021 17.23 год., м. Одеса, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань № 4;
повне рішення складено 09.08.2021;
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 29.09.2022 згідно статтей 233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини постанови.
У лютому 2021 року Фізична особа Іванілов Володимир Іванович (далі ФОП Іванілов В.І.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Подільської районної державної адміністрації (далі Подільська райдержадміністрація) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУДКСУ в Одеській області), в якому просив суд:
- поновити строк для подачі даного позову до суду;
- стягнути з Держави Україна в особі Подільської райдержадміністрації на користь позивача збитки у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду) у розмірі 5393000 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області;
- стягнути з Держави Україна в особі Подільської райдержадміністрації на користь позивача понесені ним витрати на придбання зарибку по накладним № 5 та № 6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 у сумі 100800 грн. з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області;
- стягнути з Держави Україна в особі Подільської райдержадміністрації на користь позивача понесені ним судові витрати: за подачу позову до Господарського суду Одеської області у сумі 82918,08грн.; судової комплексної економіко-біологічної експертизи у сумі 30832грн.; Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за виготовлення довідки СИО-е №000263 від 31.05.2018 у сумі 3240 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.12.2010 між ним та Котовською (наразі Подільською) райдержадміністрацією були укладені договір оренди водного об'єкту загального державного значення терміном на 25 років до 31.12.2035 та договір оренди земельної ділянки площею 170,8395 га терміном на 25 років.
До укладення договору оренди водного об'єкту ФОП Іванілов В.І. орендував Косівське водосховище на якому займався рибництвом.
Протягом 2008-2011 років позивач здійснив зарибок водного об'єкту, запаси риби станом на 01.02.2015 становили більш як 150 тон.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі № 916/3947/14, зокрема, визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загального державного значення від 31.12.2010; постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 зобов'язано ФОП Іванілова В.І. звільнити водний об'єкт.
Згідно висновку №18-573/574 від 29.06.2018 комплексної економіко-біологічної експертизи позивач міг отримати дохід за звичайних обставин, якби його не було усунуто у судовому порядку та від винесення незаконних рішень Косівською сільською радою, від здійснення підприємницької діяльності на Косівському водосховищі, у розмірі від 4107000 грн. до 5393000 грн.
Позивач належним чином проводив господарську діяльність на Косівському водосховищі загальнодержавного значення, належним чином уклав договір оренди водного об'єкту від 31.12.2010, відповідно до діючого законодавства придбавав та вселяв в Косівське водосховище зарибок, охороняв його, вирощував рибу; договір оренди було визнано недійсним не з вини ФОП Іванілова В.І., йому не була надана можливість виловити свою власність - вирощену на протязі 2006-2015 років рибу.
За твердженням позивача, Держава Україна в особі відповідачів у зв'язку із визнанням недійсним договору оренди від 31.12.2010 на підставі статтей 216, 393 ЦК України повинна відшкодувати ФОП Іванілову В.І. збитки у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду) у сумі 5393000 грн., понесені витрати у сумі 100800 грн., судові витрати у цивільній справі у сумі 36174 грн., судові витрати у господарській справі у сумі 82918,08 грн.
З посиланням на норми статтей 22, 216, 1166, 1173 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач зазначив, що такий пропуск стався внаслідок того, що: 23.09.2016 Верховним Судом України відмовлено ФОП Іванілову В.І. у скасуванні рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі №916/3947/14; 18.10.2016 позивач подав до Котовського райсуду Одеської області позов про стягнення упущеної вигоди; рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 позов Іванілова В.І. задоволено частково; постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020 вищезазначене рішення скасовано; з 12.03.2020 в України введено карантин; 19.05.2020 позивач звернувся до Котовського районного суду Одеської області з позовом, але у відкритті провадження було відмовлено у зв'язку із тим, що справа повинна розглядатись в Господарському суді Одеської області; ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 позовну заяву повернуто, ухвала була оскаржена позивачем та залишена без змін постановою суд апеляційної інстанції від 30.09.2020; 24.10.2020 позивач подав Господарському суду Одеської області позовну заяву, яка була залишена без руху, а потім 23.11.2020 повернута ФОП Іванілову В.І.. Справа розглядалась з 2016 року в суді загальної юрисдикції, але при цьому ані суд першої ані суд апеляційної інстанції не закрили провадження у справі та не роз'яснили, що справа повинна розглядатись в Господарському суді Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі № 916/327/21 позов задоволено частково, стягнуто з Подільської райдержадміністрації на користь ФОП Іванілова В.І. 4107000 грн. збитків та 61605 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано з посиланням на норми статтей 1, 3, 15, 16, 11, 526, 610, 611, 22 ЦК України та статтей 224, 225 ГК України, практику Європейського суду з прав людини та вмотивоване наступним:
- позивач, укладаючи договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) від 31.12.2010 та договір оренди землі від 31.12.2010, виходив з того, що держава, діючи в особі свого органу, несе відповідальність за свої дії. Укладаючи відповідні договори, позивач розраховував на сталість орендних відносин, які мали тривати щонайменше 25 років - до 2035 року (включно) за умови належного виконання орендарем умов договорів;
- висновком експерта №18-573-574 комплексної судової економіко-біологічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2018, зокрема, було встановлено, що Іванілов В.І., якби у лютому 2015 року його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище, у період 2015 - 2016 років міг би отримати доход за звичайними обставинами з вирощеної ним риби, у розмірі від 4107000 грн. до 5393000 грн.;
- висновок судової експертизи №18-873-574 від 29.06.2018 не спростований в загальному порядку та був прийнятий судом, як доказ в даній справі. При цьому, оскільки експертом визначено коливання розміру одержаного доходу від 4107000 грн. до 5393000 грн., суд виходив із необхідності не покладати на Подільську райдержадміністрацію надмірний тягар, задовольнив позовні вимоги позивача у найменшому визначеному експертом розмірі звичайного доходу;
- позовні вимоги позивача до другого ГУДКСУ в Одеській області є необґрунтованими, оскільки останнє не є зобов'язаною особою за договірними відносинами, внаслідок яких було завдано збитки, з огляду на те, що контрагентом позивача за договором оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) від 31.12.2010 є відповідач - Подільська райдержадміністрація;
- в частині заяви відповідача про застосування строків позовної давності, приймаючи до уваги відповідну заяву позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд дійшов висновку про поважність пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі, приймаючи до уваги зміну судової практики в частині юрисдикції спорів, стороною в яких є особа, яка на момент пред'явлення позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності. Також суд прийняв до уваги оголошення в наступному в державі карантину;
- Доводи Подільської райдержадміністрації про чинність договору оренди землі від 31.12.2010 та неповернення земельної ділянки за відповідним актом і на даний час, не прийняті судом до уваги, оскільки виходячи з матеріалів справи та позицій сторін, не є спірним той факт, що позивач не мав доступ до водного об'єкту (Косівського водосховища) та не міг захистити належні йому майнові права.
11.11.2021 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Подільської райдержадміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі № 916/327/21, в якій скаржник просить його скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що:
- водний об'єкт загальнодержавного значення надавався на умовах оренди терміном на 25 років для рибогосподарських потреб. Отже, орендар зобов'язаний звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, що прямо вказано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015; Котовська (нині - Подільська) райдержадміністрація зобов'язана повернути суму отриманої орендної плати. Це єдині наслідки недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України. Однак, вказані наслідки недійсності правочину не були повністю визначені в жодному з вищеперерахованих рішень судів. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;
- за висновком № 18573-574 від 29.06.2018 експертиза ґрунтувалася лише на даних, котрі надавав позивач, а тому не є об'єктивною. Експерту не було поставлено питання: які доходи реально міг би отримати ФОП Іванілов В.І.?. Вирішуючи питання щодо упущеної вигоди, експерт керувався лише довідкою про ціни на товари на внутрішньому ринку України та копіями накладних, котрими підтверджується придбання позивачем зарибку.
- матеріалами, які лягли в основу вищевказаного експертного висновку, були накладні від 16.04.2008 та 25.03.2009, попри те, що договір, недійсність якого стала підставою для позову ФОП Іванілова В.І. про стягнення збитків у вигляді упущеного доходу, був укладений 31.12.2010;
- ФОП Іваніловим В.І. не було надано ані експерту, ані суду документів, що свідчили про реальність неодержаних доходів, наприклад попередній договір, сплата авансу, тощо;
- позивачем не було доведено реальність неодержаного доходу, протиправності дій Подільської райдержадміністрації;
- недійсний правочин відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. «Звичайні обставини» були відсутні, оскільки 25.09.2015 ФОП Іванілов В.І. припинив свою підприємницьку діяльність, про що внесено запис до ЄДР (дата запису: 25.09.2015, номер запису: 25550060008001777, підстава: власне рішення);
- предметом договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) ніколи не було «майно» позивача та/або будь-які інші правовідносини, пов'язані з таким «майном», в тому числі захистом такого «майна»;
- ані договором, ані законом не покладено обов'язок по утриманню та несенню ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) вирощеної позивачем риби на відповідача;
- з дати вступу в законну силу рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (з 03.02.2015), до дати припинення підприємницької діяльності ФОП Іваніловим В.І. (25.09.2015), останній не вчиняв жодних дій для вилову вирощеної ним риби. Таких дій він не вчиняв і до дати винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а саме 22.09.2016, якою встановлено фактичне повне виконання вимог рішення суду, а саме звільнення ФОП Іваніловим В.І. водного об'єкту загальнодержавного значення загальною площею 137,6731 га, що розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області;
30.12.2021 позивач подав Південно-західному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві, крім доводів, наведених у позовній заяві, зокрема, зазначено наступне:
- в описові частині рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3974/14 вказано, що суд дійшов до висновку про відсутність у Котовської райдержадміністрації повноважень на розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення шляхом передачі цього об'єкту ФОП Іванілову В.І.;
- рішенням Балтського районного суду Одеської області він 27.04.2018 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Косівської сільської ради №362-УІ він 18.02.2015 «Про надання права дозволу ГОРЛ «Оберіг» на охорону водного об'єкту загальнодержавного значення - Косівське водосховище». В мотивувальній частині рішення суду вказано, що суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення стосується прав позивача;
- правовідносини між ФОП Іваніловим В.І. та Подільською райдержадміністрацією виникли на підставі договору оренди водного об'єкта Косівського водосховища від 31.12.2010, а тому у відповідності до вимог статтей 22, 216, 1166 та 1173 ЦК України саме Подільська райдержадміністрація повинна відшкодувати позивачу упущену вигоду. Така правова позиція узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини;
- під час розгляду справи № 916/327/21 судом першої інстанції Подільська райдержадміністрація, незважаючи на незгоду з висновком експертизи №18-573/574, не заявляла клопотання про призначення альтернативної експертизи, а тому на стадії апеляційного розгляду справи не може ставити питання про її незаконність та необґрунтованість. Така правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у справі № 915/954/20 від 24.11.2021.
10.01.2022 Подільська райдержадміністрація подала суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому крім доводів, наведених в апеляційній скарзі, зазначила, зокрема, що:
- згідно листа Одеської обласної прокуратури від 23.11.2021 за фактом умисного невиконання ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2015 у справі № 916/3947/14, яким зобов'язано звільнити водний об'єкт, розташований на території Косівської сільської ради Подільського району, 17.11.2021 обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000572 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України;
- твердження про відсутність клопотань та заперечень щодо висновку експерта №18-573/574 з боку Подільської райдержадміністрації є безпідставним. Позивач власною заявою про зменшення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у зв'язку з визнанням договору оренди водного об'єкту недійсним від 15.09.2018 вивів зі складу відповідачів Подільську райдержадміністрацію, надавши їй процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Саме тому Подільською райдержадміністрацією на той момент і не було надано жодних заяв та клопотань стосовно заперечень по висновку експерта
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мишкіної М.А., суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В. від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження.
У зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , відповідно до Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17.02.2022 № 140/0/15-22, за розпорядженням керівника апарату суду № 216 від 23.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.
У зв'язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці у період з 01.03.2022 по 16.03.2022 на підставі наказу в.о. Голови суду від 01.03.2022 №49-в та у період з 17.03.2022 по 01.04.2022 на підставі наказу Голови суду від 14.03.2022 №65-в, розпорядженням керівника апарату суду № 428 від 22.03.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2022, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Поліщук Л.В., Аленін О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 прийнято справу № 916/327/21 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді - Аленін О.Ю., Поліщук Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 справу № 916/327/21 призначено до розгляду на 12.07.2022 о 14:30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 розгляд справи відкладено на 29.09.2022 о 15:00 год.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Іваніловим В.І. (орендар) укладено договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), відповідно до якого орендодавець надав у користування на умовах оренди, орендар прийняв в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення ставок (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.
Згідно з п. 1.2 договору водний об'єкт загальнодержавного значення надається на умовах оренди терміном на 25 (двадцять п'ять) років для рибогосподарських потреб.
У відповідності до п. 8.1 договору він діє з грудня 2010 року до грудня 2035 року включно.
Договір оренди погоджений Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству та Управлінням охорони навколишнього природного середовища.
31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Іваніловим Володимиром Івановичем (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку: землі водного фонду, що знаходиться на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.
Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 170,8395 га, у тому числі: 137,6731 га - під водосховищем, 29,8465 га - сухі відкриті землі, 0.3475 га - для водозабезпечення та очистки стічних вод, 1.6750 га - під гідротехнічними спорудами, 0,9817 га - інших зелених насаджень, 0,3157 га - під штучними водостоками.
За пунктом 8 договору він укладено на 25 (двадцять п'ять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).
Згідно з пунктами 15-17 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення: для рибогосподарських потреб. Умови збереження стану об'єкту оренди: дотримуватись природоохоронних вимог, використовувати за цільовим призначенням. Забороняється самовільна забудова земельної ділянки та зміна цільового призначення.
31.12.2010 за актом приймання-передачі Котовською райдержадміністрацією (орендодавець) передано, а Іваніловим В.І. прийнято земельну ділянку, яка знаходиться на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, загальною площею 170,8395 га, в тому числі: 137,6731 га - під водосховищем, 29,8465 га - сухі відкриті землі, 0,3475 га - для водозабезпечення та очистки стічних вод, 1,6750 га - під гідротехнічними спорудами, 0,9817 га - інших зелених насаджень, 0,3157 га - під штучними водостоками.
В акті зазначено, що земельна ділянка знаходиться в належному стані, придатному для використання за цільовим призначенням - землі водного фонду, для рибогосподарських потреб на 25 років.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі № 916/3947/14 визнано недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик), загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 31.12.2010 між Котовською районною державною адміністрацією та ФОП Іваніловим В.І.; визнано незаконним та скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010 «Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкту загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради». В решті позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 у справі №916/3947/14 скасовано, викладено його у редакції, в якій, зокрема, зобов'язано ФОП Іванілова В.І. звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, який розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі №916/3947/14 залишено без змін.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 у справі №505/3687/16-ц (провадження №2/493/829/16) задоволено частково позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої незаконним розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №847/10 від 21.12.2010, в розмірі 4107000 грн.. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі №505/3687/16-ц (провадження: 22-ц/813/935/20) рішення Балтського районного суду Одеської області від 05.04.2019 скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2020 у справі №505/1311/20 (провадження №2/505/1381/2020) відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення упущеної вигоди та грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 у справі №916/1547/20, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, повернуто позовну заяву ФО-П Іванілова В.І. до Подільської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ГУДКСУ у Одеській області про стягнення 5510300грн.
28.10.2020 ФОП Іванілов В.І. звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Подільської райадміністрації про стягнення 5544372 грн. коштів, з яких: 5393000 грн. - збитків у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду), 117300 грн. - понесених витрат на: придбання зарибку, виготовлення техдокументації із землеустрою, техдокументації на водойом, виготовлення режиму експлуатації водойому, 30832 грн. - понесених витрат за проведену судову експертизу, 3240 грн. - понесених витрат на отримання довідки Одеської регіональної Торгово-промислової палати СИО-е № 000263 від 31.05.2018, а також суму судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/3085/20, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича (вх.№3192/20 від 28.10.2020р.) та додані до неї документи повернуто без розгляду.
В матеріалах даної справи також містяться наступні документи, зокрема:
- накладна №36 від 16.04.2008 на суму 36000 грн. та ветеринарне свідоцтво від 16.04.2008 на зарибок товстолоба;
- акт від 16.04.2008, в якому зазначено, що 16.04.2008 на території Косівського водосховища з метою розведення риби у присутності жителів с. Коси був проведений запуск малька у кількості три тисячі кілограм. Вказаний акт підписано ФОП Іваніловим В.І., головою Косівської сільської ради та головним інженером Котовського цукрового заводу;
- накладна від 25.03.2009 на суму 45000 грн. та ветеринарне свідоцтво від 25.03.2009;
- акт прийму виконаних робіт від 25.03.2009, в якому зазначено, що 25.03.2009 на території Косівського водосховища з метою риборозведення був проведений запуск малька у кількості 3000 кг. Акт підписано, зокрема, ФОП Іваніловим В.І., головою Косівської сільської ради, головним інженером Котовського цукрового заводу;
- накладна № 5 від 15.04.2011 на суму 14400 грн.;
- накладна № 6 від 15.04.2011 на суму 14400 грн. та ветеринарне свідоцтво від 15.04.2011;
- накладна № 11 від 11.12.2012 на суму 72000 грн. та ветеринарне свідоцтво від 11.12.2012;
- підсумковий акт про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 11.12.2012;
- звітність - виробництво продукції аквакультури за 2013, 2014 роки;
- рибоводно-біологічне обґрунтування ведення спеціалізованого товарного рибного господарства на Косівському водосховищі (площа 137,7 га), розташованому на території с. Коси Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, відповідно до якого, зокрема, загальні запаси риб за результатами іхтіологічних досліджень складають 115 тонн, в тому числі: товстолобика - 55 тонн, білого амура - 17 тонн, карася - 18 тонн, коропа - 15 тонн, судака - 3,2 тонни, інших видів - 6,8 тонн.
Крім того, під час розгляду Балтським районним судом Одеської області справи №505/3687/16-ц, було проведено комплексну судову економіко-біологічну експертизу.
Відповідно до висновку комплексної судової економіко-біологічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.06.2018 №18-573-574 (далі висновок експерта):
- по першому питанню: приріст рибопродукції товстолобика, білого амура, коропа та карася пасовищному вирощуванні в Косівському водосховищі (без додаткового годування штучними кормами) при штучному зарибленні водойому з урахуванням середніх показників росту та природної елімінації р: в період вирощування з 2008 по 2013 включно складав: - в 2008 - 62,5 т (короп - 7,9 т; товстолоб - 47,6 т; білий амур - 7.0 т); - в 2009 - 102,7 т (короп - 14,2 т; товстолоб - 63,2 т; білий амур - 13,6 т; карась - 3,5 т; щука - 8,2 т); - в 2010 - 100,5 т (короп - 13,6 т; товстолоб - 62,1 т; білий амур - 15,4 т; карась - 3,3 т; щука - 6,1 т); - в 2011 - 118,5 т (короп - 18,9 т; товстолоб - 69,5 т; білий амур - 20,6 т; карась - 2,8 т; щука - 6,7 т); - в 2012 - 102,6 т (короп - 17,3т; товстолоб - 58,2 т; білий амур - 18,0 т; карась - 2,1 т; щука - 7,0 т); в 2013 - 105,1 т (короп - 31,2 т; товстолоб - 37,9 т; білий амур - 29,1 т; карась - 1,5 т; щука - 5,4 т);
- по другому питанню: станом на 01.03.2015 (після зимівлі) залишок риби в Косівському водосховищі з врахуванням запасів риби в водоймі в попередній період і об'ємами вселення в 2011р.-2012 і вилучення товарної риби в 2013 і 2014 зимової елімінації та втрати ваги, складає близько 95 т;
- по третьому питанню: розрахувати залишок риби в Косівському водосховище станом на 01.10.2016 не надається за можливе, у зв'язку з тим, що за вегетаційний сезон приймається період з квітня - травня по жовтень - листопад. Тому розрахунок залишку риби в Косівському водосховище на кінець вегетаційного сезону 2016 проводиться за жовтень - листопад (включно). Станом на кінець вегетаційного сезону (жовтень-листопад) залишкова рибопродукція (з урахуванням зариблення і вилучення товарної риби в 2013 - 2014) в Косівському водосховищі склала: - у 2015 у розмірі 102,1 т (короп - 31,8 т; товстолоб - 33,7 т; білий амур - 31,1 т; карась - 1,1 т; щука - 4,4 т); - у 2016 - 100,4 т (короп - 33,1 т; товстолоб - 33,7 т; білий амур - 28,7 т; карась - 0,9 т; щука - 4,0 т);
- по четвертому питанню: за наданими документами проведеними дослідженнями встановлено, що Іванілов В.І., якби у лютому 2015 його примусово не змусили звільнити орендовану ним водойму Косівське водосховище, у період 2015 -2016 років міг би отримати доход за звичайними обставинами з вирощеної ним риби, у розмірі від 4107000,0 грн. до 5393000,0 грн. (з урахуванням ПДВ - 20%), без врахування витрат, пов'язаних з вирощуванням та можливим виловом риби, без податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Предметом спору у даній справі є вимоги ФОП Іванілова В.І. стягнути з Держави Україна в особі Подільської райдержадміністрації шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ГУДКСУ в Одеській області:
- збитки у вигляді неотриманого доходу (упущену вигоду) у розмірі 5393000 грн.;
- витрати на придбання зарибку по накладним № 5 та № 6 від 15.04.2011 та №11 від 11.12.2011 на загальну суму 100800 грн.;
- судові витрати (82918,08 грн. за подачу позову; 30832грн. за проведення судової комплексної економіко-біологічної експертизи; 3240 грн за виготовлення Одеській регіональній торгово-промисловій палаті довідки СИО-е №000263 від 31.05.2018).
Частково задовольняючи позов про стягнення 4107000 грн., місцевий господарський суд виходив, зокрема, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог ФОП Іванілова В.І.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною першою ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі № 916/327/21 лише в частині задоволення позову, в тобто в частині стягнення 4107000 грн збитків (упущеної вигоди).
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові: 1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; 2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду; 3) вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи.
Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (такий висновок викладений у постанові Верхового Суду від 07.09.2022 у справі № 910/13118/21).
Кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання доходу, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії (постанова Верхового Суду від 16.06.2021 у справі № 910/14341/28).
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже саме на позивача покладений обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, у вигляді упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).
Колегія суддів зазначає, що невиконання позивачем процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Разом з тим, матеріали даної справи не містять жодних належних, достовірних та вірогідних доказів, які б підтверджували саме реальність неодержаних доходів позивача, як, наприклад: попередні договори про продаж риби іншим контрагентам, сплата останніми на користь позивача авансових платежів, або взагалі будь-які попередні домовленості з іншими суб'єктами господарювання у такій сфері, тощо.
Здійснені у висновку експерта розрахунки є теоретичним обґрунтуванням доходу, мають вірогідний характер, оскільки охоплюють можливі обставини майбутнього, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу за звичайних обставин
В його основу покладено, серед іншого, ціни на товари по внутрішньому ринку, і з огляду на ненадання позивачем доказів саме реальності можливих доходів, такі розрахунки не можуть бути покладені в основу висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.
Позивачем не доведено, що за звичайних обставин, використовуючи водойму при здійсненні господарської діяльності, він беззаперечно у період 2015 - 2016 років міг би отримати такий дохід, враховуючи при цьому, що господарська діяльність з вирощення риби має певні ризики, як, наприклад: неналежна якість води у водоймі, хвороба риби, необхідність укладення угод за ціною нижче цін внутрішнього ринку, тощо.
При цьому, визначений період можливого отримання доходу (2015-2016 роки) колегія суддів оцінює критично, оскільки 25.09.2015 позивач взагалі припинив свою підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено відповідний запис.
Крім того, позивачем взагалі не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, враховуючи, що ані договором оренди (який визнаний в подальшому недійсним), ані законодавством на Подільську райдержадміністрацію не було покладено обов'язок щодо утримання та/або збереження вирощеної позивачем риби.
Враховуючи вищевикладене, а також недоведеність позовних вимог, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ФОП Іванілова В.І. в частині стягнення на його користь 4107000 грн. збитків (упущеної вигоди).
З огляду на необґрунтованість заявленого позову, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, з прийняттям нового рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний
господарський суд -
Апеляційну скаргу Подільської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі №916/327/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі № 916/327/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича до Подільської районної державної адміністрації Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 5493800 грн відмовити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванілова Володимира Івановича на користь Подільської районної державної адміністрації Одеської області суму судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 92408,00 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ на виконання цієї постанови з зазначенням відповідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.10.2022.
Головуючий суддя: І.Г. Філінюк
Суддя: О.Ю. Аленін
Суддя: Л.В. Поліщук