ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 вересня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/187/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.М. Станкова,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів:
1)Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих: не з'явився
2)Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 (суддя Мавродієва М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 20.12.2021)
у справі №915/187/21
за позовом Миколаївської міської ради
до відповідачів:
1)Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих;
2)Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»
про зобов'язання передати у власність територіальної громади гуртожитку,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У лютому 2021 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (надалі також - Миколаївське УВП УТОГ) та Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» (надалі також - ВГОІ «УТОГ») про зобов'язання Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих передати у власність територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради гуртожиток за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, буд.37.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі відмовляються передати будівлю гуртожитку у комунальну власність міста, а тому мешканці позбавлені можливості реалізувати цивільні права на приватизацію займаних ними кімнат в гуртожитку відповідно до положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції, застосувавши стандарт вірогідності доказів, вказав про те, що докази, надані відповідачами, є більш вірогідними, ніж доводи позивача, який не надав належних доказів будівництва гуртожитка державним чи комунальним підприємством за державні кошти, або подальше включення гуртожитку до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.
Дійшовши цього висновку, а також проаналізувавши пункт 2 частини першої статті 1-1 та частини четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», суд зазначив, що дія вказаного Закону не поширюється на гуртожиток, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, 37, у зв'язку з чим у позові відмовив.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Миколаївська міська рада звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим, незаконним та винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги міська рада зазначила, що гуртожиток побудовано за загальнодержавні кошти та передано Українському товариству глухих, тоді як надані відповідачами докази жодним чином не підтверджують того, що гуртожиток було побудовано приватними або колективними власниками за їх власні або залучені кошти. Виходячи з цього, висновок суду першої інстанції про непоширення дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на спірний гуртожиток є необґрунтованим та помилковим.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів С.В. Таран, Л.О. Будішевської.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/187/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
15.02.2022 матеріали справи №915/187/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук з 15.02.2022 по 25.02.2022 була тимчасово непрацездатною.
Суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Л.О. Будішевська звільнена з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.02.2022 №136/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» та наказу в.о. голови суду С.І. Колоколова від 18.02.2022 №44-к «Про відрахування зі штату суду судді Будішевської Л.О.».
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
На засіданні 15.03.2022 Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із звільненням судді Л.О. Будішевської, 18.03.2022 відповідно до розпорядження керівника апарату суду №324 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/187/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2022 для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою у справі №915/187/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 прийнято справу №915/187/21 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: С.В. Таран, К.В. Богатир; поновлено Миколаївській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21; роз'яснено учасникам справи про їх право подати до суду відзив на апеляційну скаргу; роз'яснено учасникам справи про їх право подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21; повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії, використовуючи засоби електронного зв'язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду).
Водночас, у зв'язку з загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, наказом в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2022 №6-ОД «Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових справ до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX), Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України та продовженням воєнного стану в Україні, наказом голови Південно-західного апеляційного господарського суду №10-ОД від 13.05.2022 «Про особливий режим роботи Південно-західного апеляційного господарського суду» визнано таким, що втратив чинність наказ від 28.02.2022 №6-ОД, та рекомендовано учасникам судових проваджень розгляд скарг, заяв, клопотань здійснювати дистанційними засобами зв'язку при реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», на офіційну електронну адресу суду inbox@swag.court.gov.ua, з дотриманням вимог щодо підписання документу електронним цифровим підписом, засобами поштового зв'язку, у тому числі АТ «Укрпошта», брати участь у розгляді судових справ дистанційно у режимі відеоконференцзв'язку шляхом подання до суду відповідного клопотання.
Враховуючи викладене вище та з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 постановлено розглянути апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21 у розумний строк. Запропоновано учасникам справи, які ще не скористались своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, надати даний процесуальний документ у строк до 27.06.2022. Запропоновано учасникам справи, які ще не скористались своїм правом на надання до суду будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, надати останні в строк до 27.06.2022. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Розгляд справи №915/187/21 призначено на 05.07.2022 об 11:30 год.
В судовому засіданні, яке відбулось 05.07.2022, оголошено перерву до 06.09.2022 о 12:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 залучено до участі у справі №915/187/21 кваліфікованого перекладача жестової мови (перекладача - дактилолога другої категорії) Кобилєн Людмилу Михайлівну, яка діє на підставі посвідчення №016-20 від 01.01.2020. Повідомлено Миколаївську міську раду та Всеукраїнську громадську організацію інвалідів «Українське товариство глухих» про те, що судове засідання у справі №915/187/21 відбудеться 06.09.2022 о 12:00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №1, 2-й поверх.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 06.09.2022 оголошено перерву до 27.09.2022 об 11:30 год.
Про оголошення в судовому засіданні перерви до 27.09.2022 об 11:30 год. присутній в судовому засіданні представник Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих Ревенко І.Л. повідомлений під розписку.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.09.2022 повідомлено Миколаївську міську раду та Всеукраїнську громадську організацію інвалідів «Українське товариство глухих» про те, що судове засідання у справі №915/187/21 відбудеться 27.09.2022 об 11:30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №1, 2-й поверх.
В судове засідання, яке відбулось 27.09.2022, представники сторін не з'явилися.
Відповідачі про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Миколаївській міській раді всі ухвали суду апеляційної інстанції направлялися за адресою місцезнаходження: вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, проте всі поштові відправлення повертались за зворотною адресою із зазначенням причини: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до приписів частини шостої статті статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. За наведених обставин суд апеляційної інстанції вжив належних та необхідних заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце судових засідань у цій справі.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих №162 від 24.02.1965 (т.1 а.с. 221) відведено земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га Миколаївському учбово-виробничому підприємству глухих для будівництва п'ятиповерхового гуртожитку на 286 осіб по вулиці Чайковського в м.Миколаєві (пункт 1); зобов'язано забудовника: проект прив'язки гуртожитку надати на погодження технічній раді облвідділу у справах будівництва та архітектури; здати геодезичну зйомку ділянки зі всіма підземними комунікаціями головному архітектору міста; укласти договір на забудову ділянки з міськкомунгоспом (пункт 2); доручено головному архітектору міста відвести ділянку в натурі та видати архітектурно-планувальне завдання (пункт 3); доручено Миколаївському міжміськбюро технічної інвентаризації оформити реєстрацію ділянки (пункт 4).
04.03.1965 було здійснено відведення земельної ділянки умовною площею 0,21 га для будівництва гуртожитку УВП глухих по вулиці Чайковського кут вулиці Носенко, про що геодезистом технічного бюро облвідділу у справах будівництва та архітектури і представником УВП глухих складено відповідний акт відводу земельної ділянки, затверджений головним архітектором міста (т.1 а.с. 222).
З архітектурно-планувального завдання, виданого головним архітектором м.Миколаєва на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих №162 від 24.02.1965, вбачається, що замовником будівництва гуртожитку виступив Миколаївський учбово-виробничий комбінат глухонімих (т.1 а.с. 223, зворотній бік). У планувальному завданні на будівництво гуртожитку наведено опис планування та внутрішнього оздоблення гуртожитку (т.1 а.с. 223).
Також в матеріалах справи наявна проектно-кошторисна документація на будівництво гуртожитку та житлового будинку Українського товариства глухих у м.Миколаєві по вул. Носенко (т.2 а.с.86-101).
Актом державної комісії прийнято в експлуатацію гуртожиток на 112 місць та 20 квартир Миколаївського УВП УТОГ по вул.Носенко, 37 (т.1 а.с.224-227).
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради депутатів трудящих №792 від 30.05.1968 (т.1 а.с. 224) затверджено акт державної комісії з прийняття в експлуатацію гуртожитку на 112 осіб з 20 вбудованими квартирами по вулиці Носенко, 37 (пункт 1); будівлю гуртожитку передано на баланс Миколаївського УВП УТОГ.
У поясненнях щодо позову (т.1 а.с. 189-197) відповідачем - Миколаївським УВП УТОГ зазначено, що гуртожиток наразі має адресу: м.Миколаїв, вулиця Південна, 37, тоді як в архівних документах фігурують назви інших вулиць, а саме, Чайковського та Носенко. Як пояснив відповідач, фактично зазначені вище вулиці є суміжними з вулицею Південною; вулиця Чайковського є перпендикулярною до неї, вулиця Носенко, а точніше, провулок Носенко є сусіднім до вулиці Південної; теперішня назва провулка Носенко - провулок Тимошенка. З огляду на те, що у документах 60-х років зазначено про умовність площ та меж ділянок, можна припустити, що викладена розбіжність у назвах вулиць викликана або технічними помилками, або специфікою та деякою неузгодженістю під час масової забудови в умовах відсутності чіткої землевпорядної документації, або ж тим, що на момент відведення земельної ділянки ще не були чітко зрозумілими або остаточна сітка вулиць, або остаточне розташування будівель відносно неї. Також зазначені документи містять в собі зміни планової площі ділянки, площі гуртожитку та місткості будівлі. Зменшення площі забудови та планової місткості гуртожитку може свідчити про причини деякої плутанини в адресі, оскільки зменшення ділянки та розміру будівлі могло слугувати причиною переміщення місця її фактичного спорудження в межах, фактично, одного кварталу, обмеженого вулицями Чайковського, Носенко та Південною.
Згідно із рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів №592 від 26.11.1993 (т.2 а.с.85) визнано гуртожиток по вул.Південній, 37, житловими будинками для тимчасового мешкання малих сімей.
30.08.2001 Миколаївському УВП УТОГ видано державний акт на право постійного користування землею (т.1 а.с. 229-230), відповідно до якого на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №30/16 від 23.05.2001 у постійне користування Миколаївського УВП УТОГ було надано земельну ділянку площею 0,1420 га для обслуговування гуртожитку по вул. Південній, 37. Із наявної в матеріалах справи довідки Миколаївського міського управління земельних ресурсів від 05.06.2003 (т.1 а.с. 231) вбачається, що земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Південна, 37, присвоєно кадастровий номер 4810136900:01:003:0016.
В подальшому, Миколаївська міська рада, розглянувши звернення Миколаївського УВП УТОГ про прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва гуртожитку, прийняла 29.05.2001 рішення №30/32 «Про надання згоди на прийняття об'єктів права державної власності», відповідно до пункту 6 якого надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва гуртожитків та об'єктів комунального призначення, що їх обслуговують, які знаходяться на балансі Миколаївського УВП УТОГ (т.1 а.с. 15-17).
21.07.2005 Миколаївська міська рада, розглянувши звернення Миколаївського УВП УТОГ про прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва першого під'їзду гуртожитку за адресою: вул. Південна, 37, та об'єктів комунального призначення, що їх обслуговують, прийняла рішення №22/32 «Про надання згоди на прийняття об'єктів права державної та іншої власності», відповідно до пункту 5 якого надала згоду на прийняття до комунальної власності першого під'їзду гуртожитку, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, 37, та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, які знаходяться на балансі Миколаївського УВП УТОГ.
На виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 №83р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2010-2014 роки», Миколаївською міською радою прийнято рішення від 04.03.2010 №44/23, яким затверджено Програму передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва на 2010-2014 роки (т. 1 а.с. 20-27), до якої в подальшому рішенням Миколаївської міської ради від 11.10.2012 №21/26 були внесені зміни, а саме: продовжено строк дії програми до 2015 року; додатки 2, 3 до програми викладено в новій редакції (т. 1 а.с. 28-32). Відповідно до означеної Програми спірний гуртожиток (вул. Південна, 37, 1968 р.) включено до переліку гуртожитків, що підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва.
Згодом мало місце листування сторін з приводу передачі до комунальної власності гуртожитку по вул. Південній, 37, а саме:
-листом №КО-2204-1/інг-О від 14.03.2019 Миколаївська міська рада звернулася до ВГОІ «УТОГ» з проханням розглянути питання передачі до комунальної власності територіальної громади м.Миколаєва гуртожитку по вул. Південній, 37, та надати відповідний пакет документів для підготовки акту приймання-передачі (т.1 а.с. 34-35);
-у відповідь на лист Миколаївської міської ради №КО-2204-1/інг-О від 14.03.2019, ВГОІ «УТОГ» листом №07-02/71 від 16.05.2019 повідомило, що питання буде винесено на розгляд чергового V пленуму Центрального правління ВГОІ «УТОГ», який відбудеться 21-22 травня 2019 року (т.1 а.с. 36);
-листом №КО-2204-1/інг-О від 29.05.2020 Миколаївська міська рада звернулася до ВГОІ «УТОГ» з проханням надати витяг з протоколу пленуму Центрального правління ВГОІ «УТОГ» з розгляду питання передачі до комунальної власності м.Миколаєва гуртожитку по вул. Південній, 37 (т. 1 а.с. 37);
- ВГОІ «УТОГ» листом від 25.06.2020 №07-02/130 повідомило Миколаївську міську рад, що V пленумом Центрального правління ВГОІ «УТОГ» прийнято рішення про те, що гуртожитки, які перебувають у господарському віданні та на балансі підприємств чи регіональних організацій УТОГ не підлягають приватизації та передачі у власність місцевих територіальних громад (т.1 а.с. 38).
Таким чином, станом на дату подання позову передача гуртожитку не здійснена через відмову відповідачів, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до довідки №1461 від 24.12.2003 (т.1 а.с.270) Фонд комунального майна Миколаївської міської ради підтвердив, що будинок, розташований за адресою: вул.Південна, 37, не є комунальною власністю територіальної громади м.Миколаєва.
У довідці №18 від 16.04.2021 (т.1 а.с.235) Миколаївське УВП УТОГ зазначило, що гуртожиток за адресою: м.Миколаїв, вул. Південна, 37, знаходиться на балансі Миколаївського УВП УТОГ.
Миколаївське УВП УТОГ є унітарним підприємством, яке створено засновником в особі Центрального правління Українського товариства глухих згідно із прийнятою ним постановою від 12.12.1991 за №136 (пункт 1.1. статуту Миколаївського УВП УТОГ, затвердженого у новій редакції постановою президії Центрального правління ВГОІ «УТОГ» від 21.02.2018 за №32/18, надалі - статут Миколаївського УВП УТОГ, т.1 а.с.199-204).
Підприємство є юридичною особою приватного права, має у користуванні відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, товарний знак та інші ознаки юридичної особи (пункт 2.1. статуту Миколаївського УВП УТОГ).
Відповідно до пункту 3.1 статуту Миколаївське УВП УТОГ створене з метою навчання інвалідів зі слуху доступним для них професіям, їх раціонального працевлаштування, професійної, соціальної і трудової реабілітації; задоволення суспільних потреб у створюваних підприємством продукції та послугах; одержання підприємством прибутку, необхідного для вирішення власником своїх статутних завдань.
Єдиним засновником та одноосібним власником Миколаївського УВП УТОГ є Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» (п.1.2 статуту Миколаївського УВП УТОГ).
В свою чергу, як вбачається із пункту 1.1. статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» (затвердженого у новій редакції ХІХ з'їздом Українського товариства глухих 02.06.2016), Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Українське товариство глухих» (скорочено - Українське товариство глухих або УТОГ) є об'єднанням громадян, створеним у формі громадської організації осіб з інвалідністю зі слуху зі всеукраїнським статусом. Українське товариство глухих було створене у 1933 році згідно із постановою Центрального Виконавчого Комітету України і Ради Народних Комісарів України (протокол від 04.06.1933 №61/544) як Українське товариство глухонімих. У 1964 році постановою VII з'їзду УТОГ воно було перейменоване в Українське товариство глухих.
У пунктах 1.2., 1.6. статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» визначено, що Українське товариство глухих є юридичною особою, легалізованою згідно із законодавством України, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Українське товариство глухих є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, основною метою діяльності якої не є отримання прибутку.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» основною метою статутної діяльності УТОГ є соціальний захист глухих та надання їм допомоги у захисті законних прав та інтересів; забезпечення правової та соціальної захищеності осіб з інвалідністю зі слуху здійснюється, зокрема, на основі безперешкодного працевлаштування на роботу на підприємствах і в організаціях УТОГ; сприяння у працевлаштуванні поза системою УТОГ.
З метою виконання своїх статутних завдань УТОГ має право: створювати в установленому законодавством порядку структурні підрозділи зі статусом чи без статусу юридичної особи, які необхідні для виконання статутних завдань; створювати підприємства зі статусом юридичної особи, через які здійснювати підприємницьку, зовнішньоекономічну та іншу виробничо-комерційну діяльність. При цьому, нормативна кількість осіб з інвалідністю зі слуху встановлюється президією ЦП УТОГ і повинна складати не менше 75% від кількості працюючих на підприємстві; будувати та утримувати житлові будинки та гуртожитки для проживання працівників УТОГ та членів їхніх сімей (пункт 2.5 Статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих»).
Відповідно до пункту 18.9 статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» нерухоме майно та земельні ділянки, що обліковуються на балансах структурних підрозділів і підприємств УТОГ, незалежно від джерела їх придбання, є виключно власністю Українського товариства глухих.
При розгляді справи представником Миколаївського УВП УТОГ повідомлено суду першої інстанції, що для виконання статутних завдань, навчання інвалідів та їх працевлаштування, Миколаївське УВП УТОГ повинно мати можливість забезпечити інвалідів та їх родини, які не мають власного житла, але працюють в Миколаївському УВП УТОГ, орендованим житлом. Саме таким чином підприємство використовує наявні у спірному гуртожитку приміщення. В якості прикладу відповідачем надано суду типовий договір найму (оренди) житлового приміщення в гуртожитку УТОГ (т.2 а.с.72-74).
Позиція суду апеляційної інстанції
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись з даним позовом, послався на те, що через відмову відповідачів передати будівлю гуртожитку у комунальну власність міста мешканці гуртожитку позбавлені можливості реалізувати цивільні права на приватизацію займаних ними кімнат в гуртожитку відповідно до положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
У частині третій статті 9 Житлового кодексу УРСР (наразі - Житлового кодексу України (назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення їх до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин (преамбула Закону).
Особливості забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, врегульовано Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу (частина перша).
Цей Закон не поширюється на громадян, які: 1) проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; 2) мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом; 3) мешкають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або яким немає можливості повернути колишнє жиле приміщення; 4) потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз; 5) проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання чинності цим Законом (частина друга).
Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (частина третя).
Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частина четверта).
З викладеного вбачається, що статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» закріплено кваліфікуючі ознаки в залежності від яких гуртожитки диференціюються на такі, що підпадають під сферу дії вказаного Закону та такі, що не підпадають.
Так, частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки за одночасної наявності двох умов: період будівництва або придбання гуртожитку - до 1 грудня 1991 року; власником є приватна чи колективна особа, яка придбала/побудувала гуртожиток за власні або залучені кошти. При цьому вказаною нормою також передбачено виключення з наведеного правила, а саме гуртожитки, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.
Отже, для правильного вирішення спору, пов'язаного з передачею гуртожитків до комунальної власності на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», обов'язковому дослідженню підлягає, у тому числі, питання поширення його дії на спірні гуртожитки.
З іншого боку, сторона, яка заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень значеного Закону повинна довести, зокрема, наявність умов, відповідно до частини четвертої його статті 1 та відсутність виключення з правила, передбаченого в останньому реченні цієї норми.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, від 13.05.2019 у справі №924/166/18, згідно з якою системний аналіз положень частин третьої, четвертої статті 1 та частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» свідчить, що всі гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, підлягають передачі у власність територіальних громад, за винятком тих: (1) які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ); та (2) які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначали, що протягом всього періоду існування УТОГ закріплені за ними будівлі гуртожитків будувались за рахунок коштів Українського товариства глухих. Підприємства УТОГ акціонерними товариствами ніколи не були, акції не випускали, а їх статутні капітали при створенні (реорганізації) не формувались, а тому вказані будівлі не могли бути включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Спірний гуртожиток побудовано до 1 грудня 1991 року на власні кошти колективного власника - Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих», яка не віднесена до суб'єктів державної чи комунальної власності; замовником будівництва та постійним землекористувачем земельної ділянки під ним було Миколаївське УВП УТОГ; гуртожиток введено в експлуатацію та одразу поставлено на баланс Миколаївського УВП УТОГ. В подальшому правовий статус вказаного гуртожитку не змінювався, приватизації чи корпоратизації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» чи створених нею підприємств (у тому числі Миколаївського УВП УТОГ), не відбувалось; відчуження спірного гуртожитку, тобто переходу прав власності на нього від однієї особи до іншої, також не відбувалось.
На підтвердження будівництва спірного гуртожитку за рахунок Українського товариства глухих відповідачами надано наступні докази:
-рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих №162 від 24.02.1965 «Про відвід земельної ділянки Миколаївського учбово-виробничому підприємству глухих під будівництво гуртожитку на 286 осіб по вул. Чайковського в м.Миколаєві»;
-акт відводу земельної ділянки УВП глухих під будівництво гуртожитку від 04.03.1965;
-архітектурно-планувальне та планувальне завдання від 22.03.1965;
-проектно-кошторисну документацію на будівництво гуртожитку та житлового будинку Українського товариства глухих у м.Миколаєві по вул.Носенко;
-рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих №792 від 30.05.1968 «Про затвердження акту державної комісії з прийняття в експлуатацію гуртожитку на 112 осіб з 20-ма вбудованими квартирами УВП УТОГ по вул.Носенко, 37»;
-акт державної комісії з прийняття в експлуатацію гуртожитку на 112 місць та 20 квартир УВП УТОГ по вул.Носенко, 37;
-довідку Миколаївського УВП УТОГ №18 від 16.04.2021 про перебування гуртожитку на балансі Миколаївського УВП УТОГ.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на які сторона посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження таких обставин, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, застосувавши стандарт вірогідності доказів, вказав про те, що докази, надані відповідачами, є більш вірогідними, ніж доводи позивача, який не надав належних доказів будівництва гуртожитка державним чи комунальним підприємством за державні кошти, або подальше включення гуртожитку до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на гуртожиток, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, 37.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції, оскільки саме сторона, яка заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», повинна довести наявність існування умов відповідно до частини четвертої статті 1 цього Закону.
Тобто, у даному випадку обов'язок доведення наявності обставин, які свідчать про непоширення дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на спірний гуртожиток, покладається саме на відповідачів.
В той же час, надані відповідачами докази лише доводять, що гуртожиток був побудований за радянських часів у 1968 році та був переданий на баланс УВП УТОГ.
Відповідачі, наполягаючи на тому, що будівля гуртожитку будувалась за кошти системи Українського товариства глухих, вказують, що Українське товариство глухих за весь період свого існування з моменту створення у 1933 році діяло в статусі громадської організації з особливим статусом, оскільки хоча і перебувало в сфері державного регулювання, однак не належало ані до числа державних, ані до числа комунальних підприємств (організацій).
Колегія суддів вважає, що наведені доводи відповідачів є лише міркуваннями про особливий статус Українського товариства глухих. Натомість у пункті 1.1. статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» зазначено, що Українське товариство глухих було створене у 1933 році згідно із постановою Центрального Виконавчого Комітету України і Ради Народних Комісарів України (протокол від 04.06.1933 №61/544) як Українське товариство глухонімих. У 1964 році постановою VII з'їзду УТОГ воно було перейменоване в Українське товариство глухих. Тобто, Українське товариство глухих було створено державою.
Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Стаття 89 Цивільного кодексу УРСР визначала, що державна власність - основна форма соціалістичної власності, і держава є єдиним власником всього державного майна.
Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини дають підстави для висновку, що Українське товариство глухих було створено державою, спірний гуртожиток був побудований за загальнодержавні кошти та переданий на баланс УВП УТОГ, тоді як надані відповідачами докази жодним чином не доводять ту обставину, що гуртожиток був збудований приватним або колективним власником за власні або залучені кошти, у зв'язку з чим є неправильним висновок суду першої інстанції, що на гуртожиток, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, 37, не поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка визначає засади забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків, визначено, що забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.
Згідно із частинами першої та другої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та правове регулювання, гуртожиток, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Південна, 37, має бути переданий у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва.
Визначаючи, у якого із відповідачів виник обов'язок з передачі до комунальної власності в особі територіальної громади м. Миколаєва спірного гуртожитку, колегія суддів виходить з того, що оскільки гуртожиток, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Південна, 37, перебуває на балансі Миколаївського УВП УТОГ, саме останнє зобов'язане здійснити таку передачу.
Враховуючи непередачу спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірного гуртожитку до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги, спрямовані до Миколаївського УВП УТОГ підлягають задоволенню. В позові до Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» слід відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та за апеляційний перегляд справи покладається на Миколаївське УВП УТОГ.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -
1.Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2021 у справі №915/187/21 скасувати
3.Позов Миколаївської міської ради задовольнити.
4.Зобов'язати Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих передати у власність територіальної громади м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради гуртожиток за адресою: м.Миколаїв, вул.Південна, буд.37.
5.В позові до Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» відмовити.
6.Стягнути з Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих на користь Миколаївської міської ради 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
7.Стягнути з Миколаївського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих на користь Миколаївської міської ради 3405 /три тисячі чотириста п'ять/ грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
8.Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Повний текст постанови складено 03.10.2022.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран