Справа № 504/3131/21
провадження № 2/504/801/22
29.09.2022смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
головуючий суддя - Добров П.В.,
секретар судового засідання - Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття з реєстраційного обліку,
В вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання вказаних осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачки обґрунтовували тим, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2014 року, видного Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою є власницею 1/20 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . За договором купівлі-продажу від 13 липня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в рівних частках 1/10 частину будинку АДРЕСА_2 . Однак після укладення договору купівлі-продажу знялася з реєстрації лише ОСОБА_7 , інші продавці до теперішнього часу відмовляються добровільно знятися з реєстраційного обліку зі спірного будинку.
Представник позивача подала заяву про виключення з кола відповідачів ОСОБА_8 , у зв'язку із її добровільним зняттям з реєстраційного обліку зі спірного домоволодіння.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд перевіривши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2014 року, видного Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою, належить 1/20 частки житлового будинку АДРЕСА_2 .
За договором купівлі-продажу від 13 липня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в рівних частках 1/10 частину будинку АДРЕСА_2 .
Вказаний договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номери записів 21378238 та 21378366.
Згідно виписки з погосподарської книги Олександрівської ради № 22 з 2016 по 2020 рр., будинок АДРЕСА_2 розділений на 5 об'єктів. По одному з об'єктів по АДРЕСА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 на сторінці 43 власником значиться ОСОБА_1 та в членах домогосподарства записані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до записів в будинковій книзі с. Олександрівка вул. Центральна 2008-2020 рр.: на сторінці 14 запис № 96 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , племінник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 19.12.2001 року по теперішній час; на сторінці 26 запис 181 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , племінниця, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 - з 18.05.2007 року по теперішній час.
Згідно записів в ОСОБА_10 книзі с. Олександрівка с/за «Троянда» 1971-2012 рр.: на сторінці 42 запис 239 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестра зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 03.04.1987 року по теперішній час; запис 240 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 12.03.2002 року, на теперішній час знята з реєстрації.
Відповідно до акту обстеження від 11 серпня 2021 року, складеного сусідами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та депутатом Фонтанської сільради - ОСОБА_14 і посвідченого старостою Олександрівського старостинського округу, відповідачі у спірному будинку не проживають з 1995 року, їх речі там відсутні. Позивачі самостійно сплачують комунальні послуги і реєстрація відповідачів змушує їх нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, що є непосильним тягарем для них.
Відповідачі не несуть ніяких обов'язків по оплаті житла, так як в ньому не проживають, однак за комунальні послуги (воду, тепло, каналізацію та ін.) позивачам нараховують із розрахунку на всіх осіб, зареєстрованих по даній адресі. Своїм перебуванням по теперішній час на реєстраційному обліку за адресою належного позивачам майна відповідачі створюють перешкоди в реалізації ними в повному обсязі прав та охоронюваних законом інтересів власника зазначеного майна, а також позивачі несуть додаткові витрати із власного бюджету.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів особи може бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно п. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї , інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Право користуватися чужим майном регламентується ст.ст. 401-402 ЦК України, відповідно до яких право на користування чужим майном може бути встановлено на підставі договору, закону, заповіту або рішенням суду.
Стаття 405 ЦК України передбачає право користування житлом членами сім'ї власника житла, які проживають разом з ним.
При цьому, відповідно до ч. 2ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на визначений строк, тощо).
Відповідно до абзацу 6 ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає із цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Закон України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що положенняст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням. (Вказані вище правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №6-57 від 16.01.2012р.).
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши надані позивачками докази, суд вважає що позов ґрунтується на законних підставах та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-316, 318-319 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.В. Добров